WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософський аналіз науки - Реферат

Філософський аналіз науки - Реферат

ідеї - форми, в яких людина здійснює свою мету щодо перетворення
дійсності. Щоб утвердити себе в світі, знання мусить стати ідеєю.
В ідеї об'єктивне підноситься до рівня мети і прагнень суб'єкта, створений
об'єктивно-істиний образ стає його внутрішньою потребою, тим, що він має внести в світ у процесі своєї практичної діяльності. Це з одного боку. А з другого - в ідеї цілі і прагнення людини набувають об'єктивного характеру, і через свою об'єктивну істинність, через матеріальну діяльність самі стають об'єктивною реальністю.
Щоб сформувати ідею, потрібні знання не тільки про об'єкт, а й про суб'єкт, його мету і
прагнення, суспільні потреби, про засоби і шляхи втілення теоретичного знання в життя.
Ідея виступає як ідеал у кількох аспектах: у ній в концентрованому вигляді виражені
досягнення наукового знання. Вона містить у собі прагнення до практичної реалізації, до
свого матеріального втілення, містить знання про саму себе, про шляхи і засоби своєї
об'єктивізації.
Будь-яка наукова ідея - історично минущий ідеал пізнання, який з часом перестає бути
ідеалом, а суб'єкт досягає знання більшої об'єктивності і повноти з більшими реальними
можливостями для реалізації, а тому створює новий ідеал.
Ідея - це кінець знання і початок речі. Ідея реалізується не тільки в практичній, айв
теоретичній діяльності людини. В будові науки ідея виконує синтезуючу функцію, об'єднує
знання в певну єдину систему теорій. Синтезуюча функція ідеї випливає з її природи. В ідеї
відбито пізнання фундаментальної закономірності, яке дає основу для об'єднання понять і
теорій. В ідеї знання досягає вищого ступеня об'єктивності, що створює умови для синтезу
попереднього знання.
Розвиток сучасного наукового знання, що за своїм характером є інтегральним, вимагає
подальшого поглиблення суміжних досліджень у науці. Інтегративні процеси в сучасній
науці роблять необхідним міждисциплінарний, комплексний підхід до досліджуваних
проблем. Такий підхід стає однією з головних особливостей розвитку науки в сучасних
умовах, оскільки в його основі лежать глибокі якісні перетворення в практиці
науково-технічного і соціального прогресу, що зумовлює зміцнення зв'язків між різними
структурними рівнями об'єктів, прискорення темпів пізнавальних процесів.
Складний і взаємозалежний характер сучасного'суспільного розвитку обумовлює зміни не
лише в змісті, а й у структурі пізнання, виникнення його нових напрямків і рівнів.
З'являються особливі напрямки досліджень, які виступають міждисциплінарними,
комплексними як за характером, так і за використаними засобами.
Разом з тим виникає необхідність не лише виявлення для дослідження нових комплексних
проблем, а й аналізу, що передбачає глибокий зв'язок науки з людиною, її єдність з
культурою в цілому, людське призначення наукових знань, їхню культурну цінність. На
шляху такої інтеграції культури і науки найбільше виявляється гуманістична спрямованість наукових досліджень, що набуває сьогодні не лише теоретичного, а й зростаючого практичного значення.
Характер і спосіб функціонування науки в суспільстві обумовлені не лише потребами
технічного розвитку, інтересами матеріальної практики, а й більш загальними цілями
культурного порядку. Наука в своєму розвитку також виявляє формуючий вплив на
характер і зміст усіх культурних процесів у суспільстві, породжуючи при цьому якісно нову
культурну ситуацію. Зміст наукового знання, характер розвитку в суспільстві можна
правильно зрозуміти і всебічно розкрити, якщо врахувати входження науки в загальний
культурний контекст. Тому важливо розкрити також соціокультурний механізм
функціонування науки, визначити її загальнокультурну значимість, цінність з точки зору
історичної перспективи.
Наука не лише співвідноситься з культурою, а й відноситься до неї. Інакше кажучи, - наука
має власну культурну сутність, оскільки освоєння людиною об'єктивного світу (процес
творення "другої природи") власне і є вираженням культури.
У сучасних умовах наука все більше перетворюється із засобу технічного прогресу, в
органічну частину соціального і культурного розвитку, що охоплює не лише ставлення
людини до природи, а й її ставлення до інших людей і до самої себе. Тут поєднуються
технологічні, культурні та гуманістичні потенції науки.
Результатом цього процесу є зростання продуктивності суспільної праці, причому не лише
за рахунок нової техніки, а й за рахунок її поєднання з підвищенням культури праці. Тому
технічне застосування наукового знання виступає культурною силою, культурним
феноменом, оскільки воно одночасно є і процесом розвитку самої людини.
Безпосереднім завданням науки є досягнення об'єктивно правильного знання про дійсність і
на основі цього - створення більш ефективних та доцільних засобів і джерел виробництва
матеріальних благ. Однак ні знання самі по собі, ні матеріальні блага не є метою розвитку
людини. Вони слугують лише основою для вирішення фундамен-тальнішого завдання -
всебічного розвитку людських сутнісних сил.
Система знань входить у культуру тією мірою, якою вони розпред-метнюються в творчій
діяльності - у виробництві, в мистецтві тощо, тобто в будь-якій сфері освоєння людиною
дійсності. Як процес виробництва нового знання, наука тим самим є виробництвом людини
як суб'єкта культурно-історичного процесу. Цей суб'єкт має формуватись не як функція
власної професійної діяльності, а як цілісна особистість, як представник суспільства, тобто
універсально.
Розкриваючи за допомогою науки закономірності природного і суспільного розвитку,
перетворюючи на цій основі об'єктивні умови своєї праці і спілкування, люди створюють
такі форми життєдіяльності, які мають відповідати їхньому культурному призначенню.
Лише усвідомлення і практична реалізація дійсно культурної потреби людини в науці надає її
розвитку справді гуманістичного характеру.
У зв'язку з тим, що наука орієнтується на розвиток творчого потенціалу людини, вона стає
органічним компонентом культури, а також фактором, що визначає тип цієї культури. Все
це надає науці гуманістичної орієнтації. Не тільки наука детермінує культуру, а й культура
впливає на появу у науки нової якості - гуманістичної спрямованості. Гуманістична
спрямованість науки є джерелом могутніх моральних стимулів наукової творчості.
Наука в сучасних умовах характеризується тим, що чим далі, тим більше вона стає
співвідносною з людськими потребами, що виражаються ке лише у виглядісоціальних цілей,
а й безпосередньо. Досягається це завдяки підвищенню ролі людини як суб'єкта наукової
діяльності. Крім того, наука все більше проникає не лише в суспільне, айв індивідуальне
життя людини, суттєво перетворюючи його. В результаті цього
Loading...

 
 

Цікаве