WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософський аналіз науки - Реферат

Філософський аналіз науки - Реферат

підставою для висновку про зміну в наш час основної цільової орієнтації науки, про те, що вона більш чітко проявляється в тенденції як наука, орієнтована на розвиток інтелектуально творчого потенціалу людини.
Розвиток науки в сучасному суспільстві спричиняє "вертикальну" інтеграцію науки - тенденцію до все більшого зближення науки з практикою, а в зв'язку з цим - до зближення між фундаментальними і прикладними науками. Відбуваються суттєві зміни в науці як системі знання, поглиблюються процеси диференціації та інтеграції наукового знання.
Результатом диференціації є поява окремих теоретичних систем і виділення їх у самостійні галузі науки із своїм предметом, мовою і методом. Диференціація наукового знання супроводжується його інтеграцією, що являє собою не просто об'єднання існуючих систем у щось єдине, не суму знань, досягнутих різними науками, а прагнення в процесі
взаємозв'язку запозичити один у одного і методи, і мову, щоб застосувати їх для вивчення
свого об'єкта. Інтеграція шляхом перенесення методів і мови науки є одним із показників
глибокої єдності сучасного наукового знання.
Для сучасної науки характерним є посилення взаємозв'язків між великою кількістю
різноманітних галузей, інтегративних тенденцій у розвитку кожної із них.
Інтеграція охоплює чітко відокремлені одна від одної науки і означає процес, пов'язаний з підпорядкуванням окремих наук, що виділяються, цілісній структурі концептуального каркасу висхідного знання. В той же час інтеграція виявляється результатом зближення раніше незалежних наук і сприяє міжнауковим взаємодіям, формуванню інтегративних наук (наприклад, кібернетики, біохімії, молекулярної біології).
Важливим стимулом розвитку наук і їх інтеграції є практична суспільно-виробнича
діяльність людей. Наука як система знання виступає в той же час і як тип діяльності,
пов'язаний з перетворенням світу. Таким чином, інтегративні тенденції породжуються і
потребами соціально-економічного характеру.
Тенденція до інтеграції наук відображає універсальний характер руку матерії та її основних атрибутів - простору, часу, причинності, можливості і дійсності та ін. Суттєву роль у посиленні взаємодії наук відіграє принцип розвитку, що характеризує як загальність, так і спрямованість, необоротність процесів мінливості в об'єктивному світі.
Інтеграція і диференціація діалектичне взаємопов'язані. Диференціація виступає як форма виділення нових концепцій із знання, що стало традиційним, причому стара концепція може
виступати як хронічний випадок нової із збереженням її значення для певного кола явищ
(прикладом є співвідношення класичної і квантової механіки). Але в процесі диференціації
розвиваються теорії, які починають наближатися між собою, формуючи загальний
концептуальний апарат і сприяючи дальшому синтезу знання. Суміжні галузі різних наук
зливаються, утворюючи нові дисципліни. Так виникає нова наука, що виділяється із старої.
Разом з тим "киплячий" шар наукового знання, що безперервно оновлюється, стає основою
міждисциплінарного і міжнаукового синтезу.
Центральною проблемою інтеграції наук і синтезу знання є проблема співвідношення наук. Інтеграція передбачає встановлення і посилення взаємозв'язків між науками.
Саме діалектичний синтез становить зміст зростаючого взаємозв'язку наук, а інтеграція виступає як форма цієї взаємодії. Особливу роль виконує філософія, яка володіє
універсальним категоріальним апаратом і пронизує все інтелектуальне поле сучасних
базисних наук.
Взаємодія наук, поряд з їх диференціацією та інтеграцією, виступає як закономірність розвитку наукового знання. Взаємодія здійснюється у вигляді диференціації та інтеграції, які виступають внутрішньо взаємопов'язаними і взаємопроникаючими сторонами руху наукового знання до єдності. В інтеграції наук взаємодія виступає як одна з її динамічних сторін. Відповідно поняття "взаємодія наук" має вужче значення, специфічний зміст порівняно з поняттями "інтегративний процес", "інтеграція науки".
Досліджуючи взаємодію природничих, суспільних та технічних наук, необхідно враховувати не лише об'єктивні (предметні) основи, а й діяльні фактори та характеристики, тому що згадані науки відрізняються і за суб'єктом діяльності, і за методами, використовуваними прийомами, метою дослідження та ін.
Є також поділ суспільних, природничих і технічних наук на фундаментальні та прикладні науки (дослідження), що взаємодіють між собою. При взаємодії фундаментальних і прикладних наук потрібно враховувати і той факт, що деякі фундаментальні науки можуть
користуватися апаратом інших фундаментальних наук, які в такому випадку самі набувають
рис прикладного знання.
Інтегративні потенції перш за все виявляються у використанні принципів загального зв'язку явищ і матеріальної єдності світу. Разом з тим і інші принципи, закони та категорії філософії відіграють істотну роль в інтеграції наук про природу і суспільство, оскільки вони на загальному рівні відображають істотні взаємозв'язки між атрибутами та властивостями
матерії, між буттям та свідомістю.
Філософія, з одного боку, узагальнює інтегративні тенденції в окремих науках, а з другого, - виконуючи методологічні функції пізнання, здійснює як синтез знання в окремих наукових дисциплінах, так і "зовнішній" синтез між дисциплінами та їхніми основними підрозділами.
Філософія, що є ядром таких інтегративно-загальнонаукових форм пізнання, як методологія, світогляд, наукова картина світу безпосередньо через них справляє великий вплив на зближення наук про природу і суспільство, на розвиток техніки.
Вивчення взаємозв'язків суспільних, природничих і технічних наук значною мірою збігається
з проблематикою міждисциплінарних досліджень. У той же час між двома цими групами
проблем є певні відмінності. В цілому проблематика міждисциплінарних досліджень більше
пов'язана з внутрішньонауковим процесом, а проблематика взаємозв'язку наук - з
розглядом їх соціального контексту.
Формування міждисциплінарної галузі пов'язано з наявністю важливого комплексу
проблем, для вирішення яких необхідно звернення до науки, і таких формулювань цих
проблем, які б дали змогу розглядати їх як наукові завдання.
Розвиток будь-якої галузі науки має чотири фази. Перша фаза є латентною, вона починається з виникнення "зародкових" робіт, роль яких встановлюється, звичайно, тільки при подальшому історичному аналізі. Друга фаза - період початкового оформлення і розвитку ідей. Вона характеризується "вибуховим" зростанням інформації при менш швидкому зростанні кількості авторів. У третій фазі - період експлуатації ідей - галузь
стає доступною для освоєння ширшому колу авторів. Кількість авторів і публікацій помітно
зростає, але темпи цього зростання знижуються. В цей період уданій галузі можуть
зародитися "гарячі точки",які з часом відділяються від неї і перетворюються в
Loading...

 
 

Цікаве