WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Соціально-філософський аспект проблеми істини та правди - Реферат

Соціально-філософський аспект проблеми істини та правди - Реферат

У слові "напівправда" ми вбачаємо скоріше не повністю висловлену правду, ніж наявність прямої брехні наполовину несказаної правди. Але в будь-якому випадку те, що є правдою у напівправді, то істина. А якщо напівправда не несе в собі брехні, то вона в усьому своєму обсязі істина.

Правдошукацтво можна розуміти і тлумачити по-різному, оскільки семантика цього словосполучення вказує на відсутність очевидності, що зумовлює і його неоднозначність. Але визначальне слово очевидне, його, на відміну від правди, не треба шукати. Зазвичай шукається те, чого відразу не бачиш. У предметному світі людині доводиться займатися цією процедурою доволі часто, розпочинаючи з пошуку речей повсякденного користування, а далі того, що треба придбати, колекціонувати тощо. Пізнаючи, людина здійснює пошук істини. А пошук правди для людини може виявитись чи не найскладнішим. Людина, проживши життя, може так і не розібратися ні в собі, на що вона була здатна і де була її правда, ні в навколишньому середовищі, так і не узрівши, де і з ким була правда.

Проілюструємо цю думку кількома прикладами з суспільного життя. Як сьогодні українському громадянину віднайти правду? За якими ознаками і критеріями визначитись, з ким правда, якщо всі обіцяють одне і те саме – успішне, світле і щасливе майбутнє для нашого народу. Можливо, за ознаками того, хто гучніше кричить і переконливіше та впевненіше мовить "щиру правду". А якщо всі аж занадто кричать і однаково переконливо брешуть? Що тоді? Нікого не обирати і всіх, хто бреше, розпустити? А що далі?

У суспільному бедламі значно тяжче розшукати правду, ніж щось потрібне у безпорядку речей і предметів. Але ж і в умовах надзвичайного суспільного порядку, коли запроваджується одна правда правителя, марна справа шукати свою правду. Отже, людина приречена на пошук правди. Коли ж вона відмовляється від такої мороки, як пошук правди, за неї це будуть робити інші. Але то вже буде не її правда і не завжди правда.

Як відзначалося раніше, істина і правда у відображенні об'єктивної дійсності іноді збігаються і можуть розглядатись як синоніми. Вчений, який шукає істину, досліджуючи об'єктивну дійсність, з її встановленням знаходить і правду про цю дійсність. А чи так у пошуках істини про суб'єктивно-об'єктивну дійсність, тобто про наш з вами людський світ?

Візьмемо простий приклад. Інспектор-податківець покликаний шукати і відстоювати істину, яка передбачена виписаними чинними законами і нормативними актами. В нашій увазі не новачок, а досвідчений компетентний інспектор, який досконало знає свою справу, а значить, вміє шукати і встановлювати істинний стан діяльності об'єкта перевірки.

В одному випадку йому трапилось перевіряти дрібного підприємця, який правдами і неправдами ледве підтримував беззбитковою свою справу, що була єдиним джерелом забезпечення власної сім'ї. Щоб зводити кінці з кінцями, він змушений був вдаватись до певних порушень встановлених державою нормативних вимог, в разі дотримання яких його справа стала б безуспішною. Компетентний інспектор встановив факти порушень, визначив штрафні санкції, що передбачені чинним правовим простором. В результаті підприємець став банкрутом, заліз в борги, позбавився офіційного джерела забезпечення себе і сім'ї, став об'єктом соціальної турботи держави, яка пустила його з торбою по світу. Інспектор за встановлення істини отримав премію. Не будемо підраховувати, скільки держава виграла на штрафі, з якого треба вирахувати премію інспектору, а скільки програє на соціальній підтримці, а можливо, і на реабілітації збанкрутілого з її "ласки" підприємця та його сім'ї.

Інший приклад. Перед інспектором стояло завдання значно складніше. Йому довелось перевіряти "крутого" бізнесмена, для якого мільйон доларів туди чи сюди – це менші гроші, ніж десять гривень для колеги у попередньому випадку. Цей суб'єкт був налаштований на схеми діяльності, що забезпечувались відповідними потураннями. Це для солідності іменується преференціями, які підкріплювались необхідними законами і підзаконними актами, що у вибудуваному для простих смертних правовому просторі забезпечує легітимність обхідних маневрів, як запоруки процвітання бізнесу. Наш професіонал докопується і тут до істини, знаходить те, що не відстежили менеджери разом з юристами цього бізнесмена. Ситуація у раніше вибудуваному правовому просторі, виявляється, змінилась, ексклюзивні закони і підзаконні акти, що їх супроводжують, на яких базувався успішний бізнес підконтрольного об'єкта, скасовані. Інспектор знову на висоті. На цей раз у державну казну повернуто стільки коштів, що їх вистачить на окремі програми підтримку розвитку дрібного і середнього бізнесу та соціального патронату збанкрутілих дрібних підприємців.

Те, що наш допитливий і прискіпливий інспектор в обох випадках докопався до істини, сумнівів немає. А чи знайшов він правду? Щоб відповідати на таке питання, треба спочатку визначитись з критерієм правди, що в соціальній дійсності, тобто у людському житті, не завжди збігається з критерієм істини цієї дійсності. Це дуже принциповий момент у нашому дослідженні в цілому, а не лише в конкретному контексті. Якщо ми підійдемо до вибору такого критерію формально, візьмемо за основу верховенство права, як це і належить робити у правовій державі, де діють позитивні закони, то в обох випадках інспектор знайшов разом з істиною і правду. А чи буде це справжньою людською правдою?

Напевно, що ні, коли ми згадаємо справедливість. Адже не можна знайти правду там, де губиться справедливість. У першому випадку явно несправедлива держава щодо підприємця, а в другому – несправедливі відносини бізнесмена і держави. Очевидною в розглянутих прикладах і є штучність соціальної дійсності, що створюється суб'єктивною волею людини. Для одного вона створює нестерпні умови, в яких ледве можливе виживання, а для іншого – не змінюючи нічого в своїй діяльності, він сьогодні випав з правового поля, у якому перебував учора. Тому у народі здавна кажуть, що закон, мов дишло, куди повернув, туди і вийшло. Але ж правда не може робити такі круті віражі: сьогодні бути однією, а завтра – іншою. Тому критерії істини соціальної дійсності не можна робити визначальними для пошуку правди. Правда повинна бути критерієм істинності соціальної дійсності, яку розбудовують люди. Саме через тлумачення суті праведності можна логічно підійти до з'ясування розуміння справедливості як важливої категорії філософії і моралі, а також політичної і правової свідомості.

А для цього спочатку треба з'ясувати, в чому полягає суть правди і справедливості. Всім добре зрозуміло, а політикам – у першу чергу, що в суспільстві, де постійно розхитується маятник політичної боротьби, дуже важливо, щоб заручником цих політичних баталій не стала економіка країни, коливанням якої в таких умовах важно, а може навіть і неможливо запобігти. Але принципово бажано, щоб вона не входила в резонанс з політичною нестабільністю, оскільки таке розбалансування може мати плачевні наслідки для самої економіки, народу та держави як інституту влади. Але не менш важливим є і те, щоб політичні розхитування не розпалювали суспільний розбрат та антагоністичну ворожнечу у такій боротьбі. І тут важлива стабілізуюча місія покладається на соціальні інститути суспільства. В суспільстві, де постійно розхитується маятник нестабільності, повинні залишатись нейтральними хоча б деякі соціальні інститути, які в змозі виконувати стабілізуючі функції.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Дзюба І. Метод – це насамперед розуміння // Вища освіта України. – 2003. – № 4.

  2. Жулинський М. "Ну що б, здавалося, слова..." // Вища освіта України. – 2003. – № 4.

  3. Попович М. Модерн і постмодерн: філософія і політика // Дух і Літера. – 2002. – № 9–10.

  4. Орфографічний словник української мови. – К., 1994.

  5. Платон, Аристотель. Политика. Наука об управлении государством. – М.; СПб., 2003.

  6. Рассел Б. История западной философии и ее связи с политическими и социальными условиями от античности до наших дней: В трех книгах. – М., 2000.

  7. Современный философский словарь. – М., 2004.

Loading...

 
 

Цікаве