WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Символіка бароко. Спроба філософського аналізу - Реферат

Символіка бароко. Спроба філософського аналізу - Реферат

Як відомо, у цей період серед єврейських мислителів в Західній Європі набула великого поширення містична ідея каббали, яка окрім інших засад включала у собі також і можливість за допомогою перестановки слів, букв, речень Ветхозавітних текстів прочитати прихований (а отже, справжній) їх зміст. Слово чи його цифровий еквівалент повинні були б виявити свою виховну магічну силу. Безперечно такі пошуки не могли не зацікавити західноєвропейських, а водночас й українських мислителів, про що і свідчить українська література.

Під оболонкою реальних явищ і понять шукали прихований містичний зміст. Наприклад І.Галятовський бачив у Святому Письмі зміст "літеральний, моральний, алегоричний, анагогічний. Літеральний сенс належит до гісторіи самой, моральний належит до обичаіов добрих, коториі повінна душа наша заховати... алегоричний належит до церкви воюючей, которая на земли знайдуется, анагогичний зась сенс належит до церкві тріумфуючой, которая знайдуєтся в небь"[4, 19].

Святе Письмо, а також праці філософів античності, ранньохристиянських мислителів та теологів, що були прийняті на той час Церквою, почали трактуватися неоднозначно і як такі, що мають одночасно як буквальний зміст, так і символічно-закодований (прихований). Підтвердження цієї думки можна знайти і у Борхеса в його „Бестіарії": "Ми не маємо право на припущення, що в книзі, продиктованій божественним розумом, може бути що-небудь випадкове, навіть число слів або порядок; саме так мислили каббалісти, які і зваблені спрагою проникнути у таємниці Господа, займалися підрахунком, комбінуванням і переставлянням букв Священного Писання. У XIII столітті Данте проголосив, що усякий пасаж Біблії має чотири значення: буквальний, алегоричний, моральний і анагогічний. Шотландець Ерігена, ще послідовніше обходився з поняттям божественності, ще перед тим сказав, що смисли Писання нескінченні, як число фарб на хвості павича"[2, 75].

Так само характерними щодо цього підходу були моменти інтерпретації у українського барокового мислителя Дмитра Туптала в його "Руні орошенному" (1683) : "В имени богородичном личу пять літер МАРІА. Пять суть каменій, убівающих адского Філістина: магнит, адамант, рубин, іакінф, амефіст. Кождо же их свойством некую добродетель Маріїну ізобразують. Магніт, влекущій до себе железо, образует смиреніє Маріино, єже привлече бога на землю, в словесех бо ея смиренних сих: се раба господня, будщи мне нине по глаголу твоему; снійде бог с небесе и воплотися от нея. Адамант твердий являєт мужество Маріино. Рубін червлений целомудріє. Іакінф небеснаго віденія показуєт богопомишленія єя. Амфетист огневидний любов палающу. Сими пятьма мисленни каменми аще і всі голіади пекельниі изряднее пять больших побеждаються. Магнитом сміренія убівається бес гордости. Адамантом мужества уязвляється бес, страхования наносящий и ослабляющий к подвигу. Рубіном целомудрія бес безстудія и нечистоти. Иакінфом богомишления поражається бес земного пристрастия. Амфетистом любве бес ненависті. И недивно, что имені сего пресвятого бояться и трепещуть беси. Еще бо в ветсем завете пять вещей обретошеся, позначающихся от пяти літер імені Маріина, иже силу сего имени прознаменоваша: Море чермноє, Аред источник, Руно Гедеоново, Іордан река, Арарат гора..." [1, 275].

І таких прикладів можна навести чимало. Але всі вони мають єдину спільність - рівнозначність поміж світом графічним, зображуваним і світом дійсним. Цією онтологічною рівнозначністю просякнуте життя, тексти і мистецтво доби українського бароко, доби коли Природа трактується як Текст та Образ, а останні як дійсність у вищій інстанції.

Бароко в найглибшій своїй основі течія "синтетична", що об'єднує в цілісність розмаїття форм світовідчуття. Це синтез елементів готичного й ренесансного мистецтва, особливо архітектури, живопису, графіки та скульптури. Підгрунтям барокової "антитетики" й барокового світогляду є філософія дуалізму - " усяке дійсне буття - антитетичне". Основою синтезу, сполучення різноманітностей у бароковій культурі є гра антитез, поєднання непоєднуваного

Епоха бароко в культурі України - це повернення до середньовічного змісту і форми, замість можливої простоти Ренесансу зустрічаємо в Бароко ускладненість Готики, замість антропоцентризму, постановки людини в центрі світу в епоху Ренесансу зустрічаємо в Бароко виразний поворот до теоцентризму, до визначення центрального місця Богові, як у Середньовіччі.

Мистецтво Бароко засвідчує, що природа в цьому світовідчутті важлива як шлях до Бога, а людина - слуга Божа; барокова свідомість вбачає сенс буття людини не в ній самій, а в ідеї Бога, до якого треба піднятися.

Бароко відкрило нову галузь почуття, коли душа прагне розчинитися у висотах безмірного й безмежного. Ця доба повернулася до ієрархічної системи життєвих цінностей, розмежовувала в людині "високе" і "нице".

Людина бароко виступає у своїй стражденності як залежна від внутрішніх афектів і зовнішніх чинників. Вона повинна пізнати себе, відкрити в собі особистість як неймовірно складну систему вражень, далеку від схематизму механічного світовідчуття, тому конкретне вона сприймає за несуттєве або за нереальне. З цього випливає хвиля містики та аскетизму й тенденція до заміни мистецтва легкою грою, яку не складно розуміти, але реальність прихована за символами.

Добу бароко з її неповторним світовідчуттям і світорозумінням можна вважати специфічною формою мислення, сформувала універсальні образи для відображення суперечливого, складного і строкатого за своїми проявами людського буття. Явища й процеси світу сприймались мислителями доби бароко як символи, алегорії, емблеми й метафори. Реальні предмети і явища втрачали своє буденне значення й ставали елементами мови, поняттями й образами, за допомогою яких створювався інший світ символічних значень.

Спроба пізнання світу за допомогою символів відбулася у всіх галузях мистецтва доби бароко - в архітектурі, іконописі, графіці, емблематиці, навіть виникає цілий жанр літератури, цілком побудований на символіці - "емблематична поезія", символізм присутній у драматургії, музиці тощо. Символічне розуміння Всесвіту стало основою філософських почуттів, підґрунтям яких було звернення людини у свій внутрішній світ у пошуках істини про себе та універсум.

Література:

  1. Білецький О.І Хрестоматія давньої української літератури (доба феодалізму). - К.: Радянська школа, 1952.

  2. Борхес Хорхе Луис. Собрание сочинений в 4 т. Произведения 1942-1969 гг., Т.2. - М.: Амфора, 2005.

  3. Горський В. Давньоруське мистецтво як пам'ятка філософської культури // Студії мистецтвознавчі. - 2004. -№1. - С. 7-14.

  4. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні. - К., Наукова думка, 1983.

  5. Зайцев П. „Книги Битія" як документ і твір // Хроніка 2000, - 2000. -вип. 40, - С. 649-664.

  6. Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні в ХVІ-ХVІІ століттях. - Львів: Видавництво львівського університету, 1971.

  7. Лихачев А.С. Поэтика древнерусской литературы., - М.: Наука, 1979.

  8. Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. - М.: Издательство политической литературы, 1991.

  9. Нарский И.С. Западно-европейская философия ХVІІ века. - М.: Высшая школа, 1974.

  10. Сазонова Л. Поэзия русского барокко. - М.:Наука, 1991.

  11. Сковорода Г. Пізнай в собі людину. - Львів: Свічадо, 1995.

  12. Софронова Л.А. Принцип отражения в поэтике барокко // Бароко в словянских культурах. -М.: Наука, 1982.

  13. Сулима Віра. Біблія і українська література. - К.: „Освіта", 1998.

  14. Українська поезія. Середина ХVІІ ст. - К.: Наукова думка, 1992.

  15. Українське бароко та європейський контекст., - К.: Наукова думка, 1991.

  16. Ушкалов Леонід. Світ українського бароко. Філологічні етюди. - Харків: Око, 1994.

  17. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. - М.: Наука, 1977.

  18. Эко Умберто. Остров накануне. - СПб.: Симпозиум, 1999, (російський переклад: Umberto Eco. L'Isola del giorno prima).

Loading...

 
 

Цікаве