WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Шпаргалки з філософії - Реферат

Шпаргалки з філософії - Реферат

12. Баптизм

Баптизм є найчисленнішою протестантською організацією. Баптизм(хрещу воду) виник у ЧVІІст. В Голландії в середовищі протестантів-емігрантів. Поява перших громад баптистів датується 1609р. ранні баптиські організації були поділені на дві течії: загальні та часткові баптисти. Загальні баптисти вважали, що смерть Ісуса Христа повністю спокутувала гріхи всіх людей(а не тільки богообраних), а часткові баптисти поділяли кальнівістські погляди, згідно з якими мала місце ідея визначеності наперед долі тих віруючих, які мали шанс спасіння. Трохи згодом викристалізувалися головні ідеї. Які визначали характерні особливості баптизму. У баптизмі членами церкви вважають лише віруючих, які ніби стали "ще раз народжені" через свідоме хрещення водою в зрілому віці. Це випливає з такої тези: водне хрещення має бути поєднане зі зрілою релігійною вірою й свободою власного вибору, які може мати лише доросла людина. На відміну від інших протестантських течій, обряд хрещення в баптизмі не є початком приєднання до баптиської віри, а логічним завершенням зрілості баптиста. Для баптиського віровчення характерними є такі догматичні положення: абсолютний авторитет святого Письма(Біблії);орієнтація на принципи свободи совісті(баптисти першими в історії сучасної цивілізації висунули вимогу релігійної свободи, віротерпимості, відокремлення церкви від держави);баптисти повинні здійснювати активну місіонерську діяльність, яка в повсякденному житті реалізується в тому, що кожний віруючий баптист має "завойовувати" світ для Ісуса Христа. Кожний з баптистів повинен привести в громаду щонайменше одну нову особу, цей процес отримав назву євангелізація. Послідовники баптизму використовують принципи колективізму, тобто вважають, що вміння жити в колективі є відображенням майбутнього життя в колективі царства небесного. Як і всі протестантські церкви, баптисти відмовилися від поклоніння хресту та іконам, хрещення новонароджених. Вони відзначають лише двунадесятні свята, пов'язані з ім'ям Христа, а також специфічні, притаманні лише їм свята – день Жнив і день Єдності. Основний обряд баптизму, як зазначалось, є водне хрещення віруючої людини, яка вже пройшла певне випробування в баптиській громаді. Не менш значущим для баптистів є обряд хлібопереломлення, який повинен постійно нагадувати віруючим про останню вечерю Ісуса Христа з апостолам(цей обряд виконується в першу неділю кожного місяця) Під час хлібопереломлення баптисти їдять хліб і запивають його вином з чащі, завершеється воно "поцілуй ним обрядом". Принципи колективізму в баптиських організаціях виявляється в їх спільних діях підчас вирішення значущих проблем у житті окремої віруючої людини й громади загалом(допомога хворим,малозабезпечвиним....) Нині баптизм поширений в усіх країнах світу, кількість його прихильників сягає 80млн осіб. У 1905р. було створено Всесвітню раду євангельських християн баптистів(ЄХБ), штаб-квартира якої знаходиться у Вашингтоні. Громади ЄХБ є і в Україні

13. Конфуціанство.

У ІІІ-ІІтис.до н.е. в басейні річок Хуанху та Янцзи сформувалися великі рабовласницькі держави. Народам, які їх населяли, були характерні анімістичні культи – вони поклонялися духам природий духам померлих предків. Головним об'єктом поклоніння стає дух неба Шан-Ді. У давньому Китаї не було сформовано класичних релігійних систем, не було священнослужителів, церковних організацій та храмових комплексів. Вони приносили жертв та адресували свої молитви духам поме6рлих і природі. У VІст. До н.е. формується конфуціанство. Назва цього релігійного напряму пов'язана з іменем його засновника Кун-Цзи, його робота вміщувала велику кількість філософських і релігійних настанов, які мали знати всі освічені жителі. Центральною ідеєю конфуціанської ідеології став пошук адекватних відносин між Богом Неба й правителем-імператором на землі Вану. Вважалося, що Небо було невичерпним джерелом благодаті-магічної сили Де, завдяки чому правитель Ван міг упорядкувати та керувати суспільством, гарантувати жителям "Піднебесся"захист від хаосу та щасливе життя. Конфуцій розвиває думку, що Де може бути реалізована в житті не тільки правителем Китаю, а й більшістю активного населення, тобто кожна людина несе індивідуальну відповідальність за стан справ в "Піднебессі". Де в трактуванні Конфуція набуває рис релігійно-етичних принципів та означає гідність і доброчинність, що їх дарує людям Небо.Кофуцій визнавав першопричиною світу Небо, що прямує шляхом Дао, а людина також має йти шляхом, визначеним Небом, а отже і Дао, зберігаючи та акумулюючи енергію Де. Конфуціо трактував Дао як закон діяльності окремої людини, що робить її відповідальною за свої вчинки й думки. Еталоном цієї людини, Конфуцій вважав "благородного мужа". Згідно з ученням Конфуція, у суспільстві реалізується головна засада Жень, дарована людям Небом. Для засвоєння цього важливого принципу людина має дотримуватись ритуалу як норми суспільної поведінки, традицій минулого, діяти згідно зі своїми соціальним статусом. Конфуцій неодноразово повторював, що правитель має бути правителем, підлеглий-підлеглим тощо. Інакше кажучи, у світі немає нічого нового, і людина лише продовжує розпочате раніше. У суспільних відносинах люди повинні відновлювати в собі почуття синівської вдячності батькові, який є гарантом безконфліктного існування людей на землі. Принцип синівської вдячності, шанобливого ставлення до старших підноситься до рівня державної моралі(культ Сяо)з метою уникнення конфліктів і насильства у суспільстві.З часом конфуціанство було трансформовано в релігійний комплекс. Особа Конфуція набувала статусу божества, якому послідовники конфуціанства поклонялися у кожній родині,а головним об'єктом поклоніння став власне Конфуцій. Конфуціанство посіло домінуюче місце в Давньому Китаї в Іст.до н.е. Зміцненню його позицій сприяло поєднання з ученням про космічні сили Інь і Ян. У наступний період історії Давнього Китаю конфуціанство проходить складний і суперечливий період свого розвитку, який характеризується обстоюванням своїх позицій у конкурентній боротьбі з буддизмом і даосизмом. Але й сьогодні конфуціанство залишається основою духовної культури Китаю.у різний час релігія конфуціанства поширилась у сусідніх країнах- Японіх,Кореї,В'Єтнамі.

14. Даосизм

Не менш значущою релігією Давнього Китаю був даосизм, який належав до так званої "тріади вчень", що стала основою розвитку всієї духовної культури Китаю. Засновником даосизму вважають давньокитайського мислителя Лао-Цзи. За легендою, лао-Цзи на кордоні залишив рукопис обсягом у п'ять тисяч знаків, який згодом дістав назву "Дао-Де-Цзин"(книга про Дао та шляхи його досягнення)у цьому рукопису автор коротко виклав власні філософські погляди на світ. Свою релігійну філософію Лао-Цзи ґрунтує на 3 основних поняттях:"Дао","Де","У-вей"

"Дао"- це шлях усіх речей, предметів навколишнього світу. Даоські мудреці, акцентуючи увагу на значенні Дао, вважали, що людина залежить від землі, земля - від неба, небо- від Дпо, а Дао – від самого себе. Дао неможливо визначити словесно, йому не можна дати конкретне ім'я, бо воно саме є першопричиною, що дає ім'я всім предметам довколишнього світу. Дао присутнє в будь-якій точці матеріального оточення, усе починається з Дао й повертається до Дао, воно є головним законом буття, визначає його розвиток і видозміну. "Де"-відзеркалює творчі потенції Дао, можливість формувати предмети матеріального світу. Мудра людина повинна була коритися закону Дао. Підкорення означало звільнення її від власного егоїзму через покору природі та єднання з Дао. Орієнтація на єднання з Дао вказувала на важливу релігійно-філософську ідею даосизму: матеріальний світ був відносним так само, як життя та смерть на землі. А отже можно було сподіватися на безсмертя. "У-вей"(принцип бездіяльності). Він означав відмову від будь-якої діяльності, що може завдати шкоди природі та об'єктивному причинно-наслідковому зв'язку в ній. Що менше змін провокує людина своєю активністю, то краще для існування та розвитку Дао на практиці реалізація принципу У-вей – це активність, спрямована на щонайбільшу гармонію послідовника даосизму з соціальним і довколишнім світом.Наприкінці І тис до н.е. поняття "Дао", "Де", "У-вей" отримали релігійно-містичну інтерпретацію, вони почали сприйматися як своєрідні релігійні догми. Виконання яких повинно було принести людині реальне спасіння від страждання в матеріальному світі й давало змогу досягти абсолютної гармонії із зовнішнім світом. При цьому самого Лао-Цзи обожнювали. З його вчення пов'язували складну ієрархію богів і демонів, містичну модель подолання суперечностей матеріального світу задля отримання безсмертя. Пантеон даоських богів очолює трійця шан Ді, Дао-Цзи та творець світу пань-Гу. Даоським култом керували жерці або ченці. Даосизм остаточно набув форми релігії в Vст.н.е, коли в ньому виникли численні секти, течії, учення окремих аскетів, релігійно-філософські інтерпретації. Головними генераторами релігійно-філософських знань були даоські вчителі мудрості. Вони пропонували своїм послідовникам оптимальні моделі досягнення внутрішнього щастя, поєднання з потоком над свідомого Дао й досягнення особистого безсмертя. Філософія і релігія даосизму надають вадливого значення ідеям безсмертя. Розробляється теоретичні аргументи на користь можливості подолання смерті. Даоські мудреці говорили про те, що кожна людина після народження отримує певну кількість енергії, яку вона з необхідністю витрачає за життя – від народження до смерті, але її можна додатково компенсувати тією, яка є в природі, повітрі, їжі. Людина повинна боротися за чистоту тіла й душі, повинна економити енергію. Конкретна практика даосизму, спрямована на отримання безсмертя, складалася з 3 основних положень: керування тілом, керування диханням і керування серцем. Даосизм не мав священних текстів. Книга "Дао Де Цзин" була конгломератором даоських філософських сентенцій, релігійних принципів та ідей, формул алхімії, астрологічних і математичних знаків, що відображали наукову і ненаукову сфери пізнання довколишнього світу.Сьогодні даоські знання є відображенням не тільки релігії даосизму, але й конкретним засобом, що дає змогу людям підтримувати й розвивати фізичне та духовне здоров'я, вести повноцінний здоровий спосіб життя. Використовуючи розроблені даоськими ченцями дихальні вправи Циган і комплексні вправи Тайцзинцюань.

Loading...

 
 

Цікаве