WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Шпаргалки з філософії - Реферат

Шпаргалки з філософії - Реферат

160. Кіренаїки. V ст. до н. е. Північна Африка, місто Кірена. Арістіп, Евгемер, Гегесій, Аннікерід. Визнання чуттєвого пізнання єдиною основою наших знань, загальні імена (поняття) – лише конвенції; ми знаємо лише наші відчуття, але не іх причини; проповідь гедонізму.

161. Мегарська школа. IV ст. до н. е. Греція, м Мегара. Евклід, Євбулід, Діодор, Крон, Стілпон. Буття властиве тільки ідеям, воно єдине і нерухоме, визнання існування тільки добра (Евклід), котре незмінне і тотожне самому собі; широке використання діалектики і софістики як методу філософування.

162. Атомісти. V – І ст. до н. е. Греція, Італія. Левкіп, Демокріт, Епікур, Лукрецій. Атоми і порожнеча – дві першооснови світу; матеріалізм, заперечення богів; питання етики і способу та мети життя (особливо в Епікура).

163.Софісти. V – IV ст. до н. е. Греція. Протагор, Горгий, Продик, Антисфен, Критій. Релятивізм як спільна риса всіх софістів; невизнання об'єктивної істини; відносність добра і зла, протиставлення сталості природи і мінливості людських законів, розробка проблем логіки і граматики, широке використання софізмів, як способу аргументації.

164. Академія Платона. IV ст. до н. е. Греція, Афіни. Платон (засновник), Аркесілай, Севсіп, Карнеад, Ксенонкрат, Кратет. Вчення про ідеї як вічні і незмінні першооснови речей; про безсмертя і переселення душ; культ геометрії як основи пізнання; боротьба з матеріалістичною філософією.

165.Перипатетики. IV ст. до н. е. Греція, Афіни. Аристотель (засновник), Теофраст, Стратон, Арістон, Діодор. Основою проблематики перипатетиків було вчення Аристотеля: про матерію як субстрат речей, про єдність матерії і форми, про чотири причини існуючого: формальну, матеріальну, діючу і цільову; про активність форми і пасивність матерії, про можливість і дійсність, про Теоса як форму всіх форм і вічне нерухоме і незмінне ідеальне першоначало світу.

166. Стоїки. ІІІ ст до н. е. Греція, Афіни. Зенон із Кітіона (засновник), Хрисіпп Посидоній, Епікет Аврелій. Етика, натурфілософія, логіка, вчення про пасивне начало – речовину і активне начало – всепроникаючий логос або бог; про чотири першоелементи світу – землю, воду, повітря і вогонь; про мету життя як життя у згоді з природою; про логос як закон існування світу і долю людини, яку не можна змінити, а слід приймати покірно і безпристрасно як необхідність.

167. Неоплатоніки Ідеалізм. 3 ст н. е. Італія. Плотін, Порфирій, Ямвліх, Амелій, Прокл. Єдине в усій повноті його буття, світ – еманація (випромінювання, випливання) єдиного, внаслідок чого послідовно виникають розум (світ ідей, світова душа і природа), чуттєвий матеріальний світ; мета життя як звільнення від усього тілесного; визнання найвищого буття як творчого начала.

168. Александрійська школа. Ідеалізм. 1 ст. до н. е. 6 ст н. е. Єгипет м. Александрія. Оріген, Климент, Філон, Аммоній. Синтез еллінської культури і християнської віри; теорія трьох смислів Біблії: тілесний (буквальний), душевний (моральний) і духовний (філософсько-містичний); проблема боголюдини.

169. Номіналісти Ідеалізм. 12 ст. н. е. Франція, Англія. Росцелін, Дунс Скот, Оккам. Визнання одиничного як реального існуючого і проголошення універсалій (загальних понять) як таких, що не мають реального буття, а є лише номенами (назвами) класів однорідних предметів.

170. Реалісти Ідеалізм. 11 – 13 ст. Англія, Італія, Франція. Ансельм Кентерберійський, Гільом із Шампо, Фома Аквінський. Проголошення (вслід за Платоном) загальних понять (універсалій) як існуючих реально щодо речей.

171. Києво-Могилянська академія. Ідеалізм, Пантеїзм (Сковорода) 1632р. Україна, Київ. Гізель Козачинський, Могила Прокопович, Сковорода. Натурфілософська проблематика, природа людини, мета і сенс її життя, риторика, логіка, метафізика, вчення про державу та її роль у суспільстві.

172. Львівсько-варшавська школа. Неопозитивізм, Логічний позитивізм. 20-ті роки 20 ст. Україна, Польща. Твардовський (засновник), Лукасевич, Котарбінський, Лиснєвський, Тарський. Утвердження раціоналізму за допомогою апарату математичної логіки, заперечення ірраціоналізму, дослідження логіки наукового міркування, грунтовна розробка проблем матем. Логіки, методології дедуктивних наук, логічної семантики.

173. Віденський гурток. Неопозитивізм, Логічний позитивізм. 20-ті роки 20 ст. Австрія, Відень. Шлік, Гьодель, Карнап, Нейрат, Фейгль, Франк. Намагання побудувати філософію на строго логічній і науковій основі; принцип веріфікації як засіб відокремлення наукових висловлювань від ненаукових.

174. Німецька класична філософія. Ідеалізм, Матеріалізм (Фейєрбах) XVIII-XIX ст. Німеччина. Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фейєрбах. Проблеми гносеології, активна роль суб'єкта в пізнанні, категоричний імператив; єдність мислення і буття, їх тотжність; діалектика як всезагальний метод пізнання і принцип розвитку; людина як основний предмет філософії, спроба створити нову релігію як мораль нового суспільства.

175. Франкфуртська школа. Варіант неомарксизму. 30-40 р.р. 20 ст. Німеччина. Хоркхаймер, Адорно, Маркузе, Фромм, Хбермас. "Критична теорія суспільства", поєднання критики Маркса буржуазної культури з гегельянством і фрейдізмом, грунтовна розробка проблеми й відчудження, проблеми "масової культури" і "масового суспільства"; формування принципів "заперечної діалектики".

176. Школа психоаналізу. Філософський психологізм. Кінець 19 – початок 20 ст. Австрія. Фрейд (засновник), Юнг. Проблема безсвідомого; Я, Воно, Над Я; "комплекс Едіпа", лібідо виявлення основ людського буття і психіки.

177. Герменевтика. 19 ст. Німеччина. Шлейєрмахер (засновник), Дільтей, Гайдеггер, Гадамер. Вживання тексту, щоб його розуміти так, як його розумів сам автор; реконструкція духа минулих епох (Дільтей); герменевтика як функція онтології, проблема розуміння (Гадамер).

178. Екзистенціалізм. Матеріалістичний (Камю, Сартр), Ідеалістичний (Ясперс, Марсель, Тилліх). 20 ст. Німеччина, Франція. Екзистенція, "Тут буття". Межова ситуація. Вибір. Свобода. Відповідальність. Суще. Буття. Ніщо. Почуття вини, страху.

179.Український романтизм. Ідеалізм. 19 ст. Україна. Котляревський, Максимович, Шашкевич, Гоголь. "Народна душа". Внутрішнє знання і єдність предмета, зведення знання до загального начала і розвиток їх у струнку систему (Максимович). Мова як найважливіший елемент національної свідомості і самобутності, ідеальний та ірраціональний характер творчості (Шашкевич). Очищення і піднесення людської душі до добра, зло і брехня притаманні самому життю, тому соціальні зміни їх не викоренять до того часу, коли не зміниться сама душа людини (Гоголь).

180. Неопозивітизм. Суб'єктивний ідеалізм. 20-ті роки 20 ст. Австрія. Шлік, Карнап, Нейрат, Рейхенбах, Айдукевич, Бриджмен. Аналіз і структура мови, логічний синтаксис, формалізація мови, логічна семантика; лінгвістична філософія, аналітична філософія.

Тест на приналежність. Ім'я. Період. Приналежність. Напрям, течія. Внесок у філософію.

181. Фалес 6 ст. до н. е. Греція, Матеріалізм. Проголосивши воду першоначалом всього існуючого, зробив рішучий крок до деміфологізації світу, до заміни міфа філософським мисленням шляхом виділення всезагального. Тим самим природа, а не надприродне розглядалася як першопричина всього сущого.

182. Анаксімен. 6 ст. до н.е. Греція. Матеріалізм. За першооснову світу вважав повітря, яке є нескінченне, вічне, рухоме, з нього, як з першоматерії, походить все суще і знову до нього повертається.

183. Анаксімандр. 6 ст. до н. е. Греція. Матеріалізм. Увів поняття першоначала всього сущого – "архе" (начало, першооснова, принцип) і вважав таким першоначалом апейрон. В апейроні боротьба гарячого і холодного породжує космос. Висловив здогади про збереження матерії та еволюційний розвиток живого.

184. Геракліт 6 – 4 ст. до н. е. Греція. Матеріаліст-діалектик. Першоосновою світу вважав вогонь, бо він найбільше здатний до змін і руху. З вогню все виникає закономірно і закономірно зникає. Життя природи – неперервний процес змін і розвитку, де протилежності переходять одна в одну. Цим процесом керує природна необхідність – логос. Боротьба протилежностей – "батько всього і цар всього". "Все тече, все змінюється", "В одну і ту ж ріку не можна увійти двічі".

185. Піфагор. 6 ст. до н. е. Греція. Ідеалізм. Першоначалом світу вважав число. Числові співвідношення складають сутність світу, тому пізнання світу можливе тільки через число, бо "число є всім". Для вчення Піфагора характерні символізм і містики чисел. Піфагор і його школа зробили великий внесок у розвиток математики й астрономії.

Loading...

 
 

Цікаве