WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософська лексика арабського Середньовіччя: спроба україномовної реконструкції - Реферат

Філософська лексика арабського Середньовіччя: спроба україномовної реконструкції - Реферат

Короткий демонстраційний аналіз перекладу арабської філософської лексики на українську мову вказує на декілька вихідних проблем реалізації подібного герменевтичного проекту, серед яких слід виділити дві основних. По-перше, варіативність значень окремих понять навіть в межах філософських поглядів одного мислителя змушує використовувати найбільш загальні відповідники певних концептів. По-друге, недосконалість української філософської лексики призводить до необхідності введення низки неологізмів до перекладу арабських філософських текстів, уникаючи відомих у європейських мовах латинських відповідників, які іноді також калькують арабські слова (напр., магійя ("щойність") – quidditas). Порівняно мала кількість герундієвих форм в українській мові також слугує перепоною на шляху до адекватного відображення деяких філософських концептів, що вирішується лише шляхом описового перекладу:

мубаттіл (батталя – "робити хибним") – "те/той/та, що робить хибним".

махсус (хаса – "відчувати") – "те, що можна відчути" (лат. sensibilia).

мафгум (фагама – "розуміти") – "те, що розуміється".

Ще більші труднощі викликають під час перекладу подібних термінів у множині, коли вони виражені у дієприкметниках доконаного виду (ісм маф'уль):

ма'акулят (мн. від ма'куль – "те, що розуміється") – "[речі], що розуміються".

машгурат (мн. від машгур – "загальновідоме") – "загальновідомі [речі]".

джуз'ійат (похід. від джуз' – "частка") – "частковості", "одиничності".

куліййат (від куллійя – "ціле") – "загальності" (лат. universalia).

Проект реконструкції філософських вчень на основі вивчення понять викликає запитання про логіко-семіотичні підстави для розуміння самих дефініцій – худуд. Розглядаючи визначення як алфаз ("вимовленості"), що вказують (далля) на певний сенс (ма'на), слід, в першу чергу, враховувати контекстуальний зміст цих дефініцій (іноді навіть на противагу грецькому відповіднику чи буквальному значенню), адже, як стверджував вже цитований ібн Таймійя, "Слово не має жодного значення (лям йудалля), окрім як у смислових контекстах" [27, с. 250]. Тому "слово нічого не означає... Не будучи сполученим з обставинами того, хто розмовляє, і чия звичка ('адда) [у розмові] відома" [27, с. 269]. Навіть мовні універсалії типу "небо", "земля", "холод", "тепло" змінюються в залежності від "місця, часу та умови" [27, с. 228]. Смисловим контекстом у випадку із філософським лексиконом виступає сама філософська думка, адекватний переклад якої стає можливим лише шляхом відстеження мовних та смислових варіацій, які й утворюють довершене (тамм) слово (каліма) чи поняття (ісм). Ця проблема з необхідністю сполучена і з особливостями перекладу вказаних понять і термінів на українську мову, а саме адекватності використання загальновідомих латинських та грецьких термінів, які досить часто мають зовсім інше смислове навантаження. Проте цілковита відмова від латинських за походженням термінів (під час перекладу арабських філософських текстів українською мовою) поки видається неможливою внаслідок порівняно невеликої кількості понять філософського лексикону, утворених без впливу з боку латинської чи російської мови. Тому ця ситуація ще раз звертає увагу на проблему існування української філософії як одного з проявів українського мислення взагалі, здатного репрезентувати іншого в термінах самого себе.

Література

  1. Аль-Газали. Избавляющий от заблуждения (пер. А.В.Сагадеева) // Ибн Рушд. Опровержение опровержения. – Киев: УСИММ-Пресс, СПб: Алетейя, 1999. – С. 528-589.

  2. Баранов Х. К. Арабско-русский словарь. – К.: Валерий Костин, 2005. – 942 с.

  3. Гиргас В. Ф. Арабско-русский словарь к Корану и хадисам. – СПб: Диля, 2006. – 928 с.

  4. Завгородній Ю., Луценко Д. "Вайшешика-сутри" Канади (І.1.1 – 48). Переклад та історико-філософський коментар // Філософська думка. – 2006. – № 6. – С. 90-125.

  5. Ібн Хальдун, 'Абд ар-Рахман. Мукаддіма (вибрані філософські фрагменти. Переклад з арабської та коментарі М. Якубовича) / Кралюк П., Якубович М. Гносеологічні проблеми в "Мукаддімі" ібн Хальдуна // Філософські пошуки, вип. ХХІІІ. – Львів-Одеса: Cogito – Центр Європи, 2007. – С. 288-302.

  6. Кримський А. Пальмове гілля. – К.: Дніпро, 1971. – 371 с.

  7. Рыжих В. И. Синтаксические преобразователи именного предложения // Східний світ. – 2006. – № 4. – С. 97-105.

  8. Смирнов А. В. Арабско-русский словарь средневековой арабской философской лексики. – Новосибирск: НГУ, 1996. – 84 с.

  9. Смирнов А. В. Словарь категорий: арабская традиция // Универсалии восточных культур. – М.: Восточная литература, 2001. – С. 346-382.

  10. Фома Аквинский. О сущем и сущности // Историко-философский ежегодник-88. – М.: Наука, 1988. – C. 228-255.

  11. Afnan, Soheil M. Philosophical terminology in Arabic and Persian. – Leiden: E. J. Brill, 1964. – 124 p.

  12. Averroe's Three Short Commentaries on Aristotle's "Topics", "Rhetoric", and

Loading...

 
 

Цікаве