WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філосовсько-гуманістична думка Київського удільного князівства на початку ХVІ століття. Братства України – головні осередки опору іноземним поневолюва - Реферат

Філосовсько-гуманістична думка Київського удільного князівства на початку ХVІ століття. Братства України – головні осередки опору іноземним поневолюва - Реферат

У середні віки, як відомо, панівною формою ідеології була релігія. Теологічне світорозуміння є відображенням і філософським осмисленням феодалізму, а відповідна йому схоластична філософія-знаряддям утвердження феодального суспільства. Ґрунтуючись на догматизмі, ієрархізмі, незаперечності релігійних догматів, така філософія виступала як служниця теології.

Лише приблизно з 16ст. завдяки певному розвитку техніки і природознавства почалося поступове розмежування філософії і науки. Остання все виразніше заявляє про свої права на вільне дослідження істини, не пов'язане з жодним релігійним догматом. З часом філософія частково відокремилась і від теології, набувши певної самостійності і світського спрямування.

3. Діалектика, як елемент натурфілософії ХVІ сторіччя.

Одним з головних завоювань передової думки епохи Відродження була поява системи знань про природу. Філософія природи була відома за античності, але в епоху середньовіччя натурфілософія мало цікавила схоластів. Тому лише в 16-на початку 17ст. на грунті найважливіших природничо-наукових відкриттів та внаслідок відродження античної культури, та поширення теорії двох істин натурфілософія як наука пережила немов нове народження. Вона відіграла значну роль у розвитку матеріалістичного світогляду епохи гуманізму і стала без посередньою попередницею природознавства й матеріалізму Нового часу.

Натурфілософії 16ст. притаманні елементи діалектики. На противагу схоластиці, яка уявляла природу у вигляді мертвої ієрархії форм, створених Богом і незмінних, з'являються вчення, що підкреслюють всезагальний зв'язок і рух речей та процесів природи

Одним з характерних недоліків натурфілософії був і натурфілософський дуалізм, знаний ще від Аристотеля . Він полягав у протиставленні земної речовини , що складається нібито з чотирьох елементів, і небесної-божественного ефіру. Зоряне небо на думку давньогрецького філософа, є царством досконалості, а "підмісячний" світ, навпаки, царством недосконалості.

Що стосується українських філософів епохи Відродження., то одні з них займали об'єктивну позицію, намагаючись викладати студентам учення всіх відомих їм античних і нових філософів, зрідка надаючи комусь перевагу. Інші мислителі не погоджувались із твердженням Аристотеля і прямо проголошували однорідність земної і небесної матерії.

Ідея однорідності матерії земних і небесних тіл суперечила не тільки твердженню Аристотеля, але всьому середньовічному теологічному світоглядові з його ідеалізацією божественного і приниженням людського, земного. Саме тому ця ідея мала яскраву анти схоластичну спрямованість і була важливим надбанням української філософської думки.

Подоланню середньовічних уявлень про рух, час і простір, а також зближенню філософії з природознавством сприяло пантеїстичне вчення (Бог і природа-єдине ціле), що зародилося ще за часів античності.

Перехід від умоглядного знання до дослідної науки почався ще з часів Відродження. Саме в цей час природознавство сформувалося як наука. Вчені-природники, на противагу натурфілософам, були більш тісно пов'язані з практичними, виробничими запитами своєї епохи і намагалися здобутки науки застосовувати на користь людині.

Поява в Україні значної кількості високоосвічених людей, формування книгодрукарської бази склали передумови до здійснення наступного завдання українського Ренесансу - запровадження освіти, науки і культури в широкі прошарки простого людства. У ІІ половині 16ст. було засновано багато нових народних шкіл у містах і селах. Князь Костянтин Острозький заснував декілька шкіл у Турові.

Велику роль у діяльності полемістів відіграв Острозький культурно освітній центр, заснований у місті Острозі в 1576р. князем К.Острозьким. Цей центр сприяв розвиткові гуманістичної атмосфери. Його діячі усвідомлювали значення рідної мови як запоруки чистоти православної віри та самозбереження українського народу від покатоличення та колонізації. Зокрема, М.Смотрицький видає в 1618р. Граматику славен скую, яка ще майже два століття після того була єдиним підручником у східнослов'янському світі

Острозький культурно-освітній центр був єдиний у своєму роді. В ньому сфокусувався цілісний процес розвитку духовності в Україні. Крім обґрунтування православного вчення, утвердження філософії як мудрості з характерними пошуками істини на шляху містичного єднання з Богом, розвивалися реформаційні та ренесансно-гуманістичні ідеї. Тут було засновано бібліотеку з багатим зібранням богословської та наукової літератури, вперше зроблено спробу створення школи вищого типу в Україні і.

У розвитку духовного життя України ІІ половина 17ст. – це період формування світогляду Просвітництва.

Просвітництво – антифеодальна ідеологія періоду становлення капіталізму, згідно з якою подолання феодальних відносин і встановлення нового суспільного устрою можливо за допомогою реформи і освіти.

4. Києво-Могилянська академія – головний центр основних наукових сил України ХVІІ сторіччя.

На базі Київського братства, яке почало відігравати роль у братському русі, в 1631р. виникає Києво-Могилянській колегіум, а згодом – Києво-Могилянська академія, яка стала першим вищим навчальним закладом на східному, слов'янському терені. У Київському колегіумі діяли видатні українські мислителі Іов Борецький, Касіян Сакович, Єлисей Плетенецький, Петро Могила – організатор колегіуму. Серед професорів колегіуму були такі відомі вчені, філософи та письменники, як Феофан Прокопович, Іоаникій Галятовський, Стефан Яворський, Георгій Кониський. Вони та їхні колеги й учні привели до глибоких внутрішніх змін українську церкву, підняли рівень православного богослов'я, забезпечили розвиток професійної філософії, мистецтва, мовознавства, інших галузей знання, сприяли докорінним зрушенням у мисленні тогочасного духовенства та світської інтелігенції.

У другій половині 17ст.Києво-Могилянська академія стає головним центром основних наукових сил, що ідейно боролися проти католицизму, уніатської церкви.

Найбільш визначними діячами колегії, які читали курс філософії в різні роки 17ст., були Йосив Кононович-Горбацький, Інокентій Гізель, Йоасаф Крюковський, Лазар Баранович та Стефан Яворський.

Близько п'ятнадцяти років з викладацькою роботою в Києво-Могилянський колегії був зв'язаний Лазар Баранович. Його філософські погляди характеризуються яскраво вираженою теологічною спрямованістю, у розв'язанні суто філософських питань виступає як об'єктивний ідеаліст.

Визначним українським письменником і філософом був І. Галятовський. Його ставлення до природи, людини та людського суспільства – ортодоксально-теологічне. У вченні про душу та тіло, як і в усій системі філософських поглядів Галятовського та його колег, відчувається значний вплив Аристотеля. Також довгий час найбільшим авторитетом в Україні і Росії був Феофан Прокопович, і був прихильником двоїстої істини. Він визнавав релігійну істину – "святе письмо" і природознавчу – "природу і науку".

Отже в епоху Просвітництва розвивається ідея про позастанову цінність людини, пробуджується самосвідомість і гідність особи, а також почуття патріотизму і вболівання за долю Вітчизни. Гуманістичні ідеї розкріпачення особи, ствердження гідності людини стали підґрунтям вести людину до моральної досконалості та земного блага.

Період кінця 17ст., характеризується посиленням боротьби монархічної Росії за ліквідацію автономії України, Запорізької Січі, що виконувала функції української державності.

Loading...

 
 

Цікаве