WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Багатоманiтнiсть теоретичних об'єктивацiй iсторизму - Реферат

Багатоманiтнiсть теоретичних об'єктивацiй iсторизму - Реферат

Фейєрабенд наполягає, що не iснує iдеї, якою б застарiлою та абсурдною вона не була, котра не здатна покращити наше пiзнання. Уся iсторiя мислення, на його думку, конденсується в науцi i використовується для покращення кожної окремої теорiї. Так, зокрема, приклади з теорiєю Копернiка, атомною теорiєю, чаклунством, схiдною медициною показують, що навiть найбiльш передова i найбiльш мiцна теорiя не знаходиться в безпецi, що вона може бути модифiкована чи взагалi вiдкинута при допомозi поглядiв, котрi самовпевнене невiгластво поспiшило вiдправити на "звалище iсторiї". Саме так сьогоднiшнє знання завтра може стати казкою, а найсмiшнiший мiф раптом перетвориться в наймiцнiшу складову науки.

Жодна теорiя, вважає Фейєрабенд, нiколи не узгоджується зi всiма вiдомими у своїй галузi фактами, але не треба її сварити за це. Факти формуються попередньою iдеологiєю, i зiткнення теорiї з фактами може бути показником прогресу i першою спробою виявити принципи, що неявно мiстились в звичних поняттях спостереження. В якостi прикладу такої спроби вiн розглядає аргументи, що використосувались арiстотелiками для спростування руху Землi. Сенс цiєї аргументацiї полягав у тому, що тiла, якi падають зверху вниз, йдуть по прямiй лiнiї перпендикулярно до земної поверхнi; i це вважалось неспростовним аргументом на користь нерухомостi Землi. Адже якщо б Земля мала добове обертання, то башта, з вершини якої дали впасти каменевi, перенесеться обертанням Землi, поки падає камiнь, "на багато сотень лiктiв на схiд", i на такiй вiдстанi вiд пiднiжжя башти камiнь мав би вдаритись об Землю. Цей аргумент включає в себе побутовi iнтерпретацiї iдеї здоровим глуздом, якi настiльки тiсно пов'язанi iз повсякденними спостереженнями, що не потрiбно спецiального зусилля для того, аби усвiдомити їх iснування i визначити їх змiст. Галiлей же видiляє несумiснi iз побутовим життям iнтерпретацiї i замiнює їх на iншi.

Новi Копернiанськi пояснення природи утворюють нову та високоабстрактну мову спостереження. Вони вводяться i маскуються таким чином, що помiтити дану змiну вельми важко (метод анамнезису). Цi iнтерпретацiї включають в себе як основоположення iдею вiдносностi всякого руху i закон кругової iнерцiї.

Наводячи такi приклади Фейєрабенд звертає увагу, що первиннi труднощi, викликанi змiною основоположень, у супереч пропозицiям К.Поппера, вирiшуються при допомозi гiпотез типу ad hoc, якi виконують тут позитивну функцiю - дають новим теорiям необхiдний "вiдпочинок" вiд методологiчного примусу вже набутих попереднiм пiзнанням знань i вказують напрямок подальших дослiджень.

Разом з природними iнтерпретацiями Галiлей замiнював також i сприйняття, якi, мабуть, загрожували вченню Копернiка. Галiлей погоджувався, що такi сприйняття iснують, хвалив Копернiка за нехтування ними i намагався усунути їх при допомозi телескопа. Однак, Галiлей не дає теоретичного обгрунтування, що телескоп дає iстинну картину неба, вiн вiрить цьому.

Початковi дослiди з телескопом також не давали такого обгрунтування: спостереження неба при допомозi телескопа були невиразними, невизначеними i суперечили тому, що кожна людина могла бачити власними очами. А єдина на той час теорiя, яка могла вiдокремити телескопiчнi iлюзiї вiд справжнiх явищ, була спростована простою перевiркою.

Також, iснували деякi телескопiчнi явища, якi були явно копернiканськими i якi Галiлей увiв виключно iдеологiчно в якостi незалежного свiдчення на користь вчення Копернiка. Однак, ситуацiя була такою, що одна спростована концепцiя - копернiканство - використовувала явища, що породжувались iншою спростованою концепцiєю - iдеєю про те, що телескопiчнi явища дають iстинне зображення неба. Тим самим Фейєрабенд доводить, що Галiлей iсторично перемiг завдяки своєму епiстолярному стилю та блискучiй технiцi переконання, завдяки тому, що писав iталiйською мовою, а не латиною, а також завдяки тому, що звертався до людей, якi палко протестували проти старих iдей та пов'язаних з ними канонiв навчання. Фактично дiї Копернiка були антинауковими, якщо аналiзувати їх з позицiй позитивiстського iдеалу науковостi.

За Фейєрабендом, такi "iррацiональнi" методи захисту є необхiдними внаслiдок "нерiвномiрного розвитку" рiзних частин науки. Копернiканство та iншi iстотнi елементи нової науки вижили лише тому, що при їх виникненнi саме "розум мовчав". А, таким самим чином, вважає Фейєрабенд, метод Галiлея може застосовуватись i в iнших областях. Його можна використовувати, наприклад, для усунення iснуючих аргументiв проти матерiалiзму i для вирiшення фiлософської проблеми спiввiдношення психiчного-тiлесного. Проте, якщо застосування "методу Галiлея" iснуючi науковi проблеми залишає невирiшеними цей метод нiкому не потрiбен.

Отриманi висновки, з погляду Фейєрабенда, змушують його стати на позицiю iсторичної школи фiлософiї науки, визнати себе анархiстом, вiдмовитись вiд роздiлення контексту вiдкриття i контексту виправдання i та усунути пов'язану з цим вiдмiннiсть мiж термiнами спостереження i теоретичними термiнами. В науковiй практицi цi вiдмiнностi можуть не вiдiгравати нiякої ролi, а спроба закрiпити їх мала б негативнi наслiдки. Таким чином немає i нiякої демаркацiйної лiнiй мiж теорiєю та фактами взагалi, а теоретична мова повнiстю пiдпорядковує собi мову спостереження, деформуючи її за своїм образом та побiднiстю. Окрiм того, всi твердження, що претендують на вираження системи знання, носять теоретичний характер i теорiя моделює факти у вiдповiдностi до своєї вигоди, тобто прагнучи з найменшими зусиллями їх до себе "пiдiгнати".

Врештi решт, Фейєрабенд дiйшов висновку про те, що якщо наука iснує, то розум не може бути визнаний унiверсальним i нерозумнiсть неможливо виключити. Ця характерна риса науки й потребує анархiстської епiстемологiї. Усвiдомлення того, що наука не є священною i що суперечка мiж наукою та мiфом не принесла перемоги жоднiй з сторiн, посилює позицiї анархiзму. Навiть "дотепна", за визначенням Фейєрабенда, спроба Лакатоса побудувати методологiю, котра: а) не нападає на iснуючий стан речей, i все ж таки б) накладає обмеження на нашу пiзнавальну дiяльнiсть, не послаблює, на думку Фейєрабенда, цього висновку. Фiлософiя Лакатоса видається лiберальною лише тому, що є замаскованим анархiзмом. А її стандарти, що витягнутi з сучасної науки, не можна вважати нейтральними у суперечцi мiж сучасною i арiстотелiвською наукою, а також мiфом, магiєю, релiгiєю тощо. Окрiм того, цi стандарти, що включають порiвняння змiсту, можуть застосовуватись не завжди. Класи змiсту деяких теорiй є непорiвнюваними в тому розумiннi, що мiж ними не можна встановити нi одного iз звичних логiчних вiдношень (включення, виключення, перехрещення). Саме таку ситуацiю ми бачимо при порiвняннi мiфiв з наукою i в найбiльш розвинутих, найзагальнiших, а отже - найбiльш мiфiчних частинах самої науки.

Література:

1. Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом языка//Аналитическая философия науки: становление и развитие. -М.,1998.

2. Патнем Х. Реализм с человеческим лицом//Аналитическая философия науки: становление и развитие. -М.,1998.

3. Борн М. Размышления и воспоминания физика: Сборник статей. -М.,1977.

4. Аристотель. Метафизика//Сочинения: В 4-х тт. -М.,1976. -Т.1.

5. Ратников В.С. Физико-теоретическое моделирование: основания, развитие, рациональность. -К.,1995.

6. Чуйко В.Л. Iнтерпретацiя та реконструкцiя наукового знання//Фiлософська думка. -N5. -К.,1999.

7. Рорти Ричард. После философии - демократия//Боррадори Дж.Американский философ: Беседы с Куайном и др.-М.,1998.

8. Lyotard J.-F. La Condition postmoderne. Rapport sur le savoir. -Paris,1979.

9. Чуйко В.Л. Гносеологiчнi проблеми аналiзу процесу технологiчного використання наукового знання// Проблеми фiлософiї. N91. -К., 1992.

10. Платон. Диалоги.-М.,1986.

11. Див.: Лосев А.Ф. Миф, число, сущность. -М.,1994.

12. Price D.J. de S. Science Since Babylon. -Vale,1961.

13. Жак Деррiда у Москвi. -М.,1992.

14. Чуйко В.Л. Про методологiчну недосконалiсть монiзму// Фiлософськi читання пам'ятi Павла Копнiна -К.,1997.

15. Чуйко В.Л.Конструирующее мышление и технологическое применение науки//Философские проблемы современного естествознания. -Вып. 72. -К.,1990.

16. Кондаков Н.И. Сравнение // Логический словарь-справочник. -М.,1975.

17. Рижко В.А. Концепцiя як форма наукового знання. -К.,1995.

18. Категории диалектики, их развитие и функции. -К.,1980.

19. Кузанский Н. Сочинения в двух томах. -Т.1. -М.,1979.

20. Ильенков Э.В. Проблема противоречия в логике//Диалектическое противоречие. -М.,1979.

Loading...

 
 

Цікаве