WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Індійська філософія - Реферат

Індійська філософія - Реферат

метою пропаганди ідей Веданти. У 1897 році створив релігійну "Місію Рамакришни", намагався наблизити ідеї адвайта Веданти до положень сучасної йому науки, відстоював, як і Рамакришна, "єдину релігію, що ґрунтується на Веданті". Діяльність Свамі Вівекананда переросла вузькі рамки релігійного реформаторства. Свамі Вівекананда стає видатним громадським і політичним діячем Індії, закликає до боротьби за національне визволення, засуджує політику апеляції до властей Великобританії, що проводили індійські ліберали. Свамі Вівекананда справедливо вважають безпосереднім попередником ідейних лідерів крайнє лівого крила індійського національно-визвольного руху початку 20-х років XX ст. І якщо Ма-хатма Ганді назвав діяльність Рамакришни "Історією релігії, втіленою у життя", то Свамі Вівекананда мав іншу репутацію. Джавахарлал Неру у "Відкритті Індії" писав, що Свамі Вівекананда - яскрава особистість, сповнена гідністю, впевнена в собі і своїй місії і водночас повна динамічної та полум'яної енергії і пристрасного бажання посунути Індію вперед.
Свамі Вівекананда - це ланка, що з'єднує минуле та сучасне Індії: відродив дух пригнічених і деморалізованих індусів, вселив їм упевненість і навчив знаходити невичерпні сили в багатому досвідом минулому. Розвиваючи ідеї Рамакришни, який виступив противником будь-якого сектантства і стверджував, що всі шляхи ведуть до істини, Свамі Вівекананда висуває ідею про синтез усіх видів Веданти. Це дозволило сформулювати концепцію про гуманістичний зміст нової Веданти. Так, ідеалом неоведантизму Вівекананди стає відповідність людини притаманній їй від народження божественної суті. Не може бути, говорив Свамі Вівекананда, щоб один і той же закон діяв по-різному у різних сферах. Закон - це одноманітність. Це, безумовно, правильно. Якщо це закон природи, то е також і закон думки: думка розкладається і повернеться до того, з чого виникла. Хочемо чи ні, повинні повернутися до початку, що називається Богом, або Абсолютом. Усі виникли від Бога, і всі повинні йти до Бога, яким би ім'ям Бога не називали: чи Богом, чи Абсолютом, чи природою, сотнею імен, які подобаються, але факт залишається фактом, зміст той же самий. Спочатку людина іде від Бога, в середині стає людиною і в кінці повертається до Бога. Це метод пояснення дуалістичне. Моністичне людина за своєю суттю Бог і стає ним знову. Звичайно, вся історія людства у Вівекананда пов'язана з поверненням до божественності. Але людина в такій історії не жалюгідний грішник, а частина божества.
Свамі Вівекананда говорив про багато речей, писав Джавахарлал Неру, але постійним рефреном у його промовах і творах звучало абхай: будь безстрашним, будь сильним. Якщо людина - частина божества, то їй нема чого боятися. Якщо є гріх на світі, то це -слабість; уникай будь-якої слабості, слабість - це гріх, слабість - це смерть - такий великий урок Упанішад, за твердженням Вівекананда. Саме страх породжує зло, сльози і стогін, Індії ж потрібні "залізні мускули, сталеві нерви, гігантська воля". У поверненні до Упанішад
Свамі Вівекананда вбачав засіб боротьби проти середньовічних нашарувань "окультизму і містицизму", що примушували "здригатися людей від страху". І хоча, підкреслював Свамі Вівекананда, можливо, і в таких духовних формах криються великі істини, але "вони трохи не знищили нас...". Справжня ж істина полягає в тому, що надає сили; те, що робить усіх слабими фізично, інтелектуально і духовно, повинні відкидати як отруту, бо в ній немає життя. "Сяюча, зміцнююча, світла філософія Упанішад" - це те, що має велику істину, і ця істина - "найпростіша річ у світі, проста, як твоє власне існування", тобто ця істина - життя.
Проводячи відмінність між релігією, точніше "наукою релігії" і забобонами, Свамі Вівекананда говорив, що швидше віддав би перевагу тому, щоб усі перетворилися у запеклих атеїстів, аніж у забобонних йолопів, адже атеїст - жива людина, і з нього може що-небудь вийти. До забобонів, які ослаблюють людину, Свамі Вівекананда відносить не тільки релігійний містицизм середніх віків, а й сподівання на абсолют разуму. "Наука релігії" для Вівекананди - це велике відкриття індуської думки, що переносить людей "по той бік океану неосвіченості". Саме "наука релігії" здатна подолати помилкові уявлення про кастові, національні, расові і релігійні відмінності людей. Будь-яка ізоляція згубна, веде до виродження, і єдиний засіб уникнути ізоляції "знову влитися у загальний потік з рештою світу".
"Несамовитий індус", як називали Свамі Вівекананда на Заході, наполягав на поєднанні західного прогресу з духовною основою Індії, що є вчення Веданти. Станьте найзахіднішими з усіх західників у своїх ідеях рівності і свободи, у своїй працьовитості і діловитості, закликав Свамі Вівекананда, і водночас будьте індусами до мозку кісток у своїй релігійній культурі і світовідчуттях. Відома подорож Свамі Вівекананда, який пересік заборонені для ортодоксального індуїста "чорні води" океану, щоб у 1893 році у Чікаго бути присутнім на релігійному конгресі, стало наочним символом гуманістичної спрямованості ідей поновленої, синтезованої Веданти, проповідуваної ним. Активна просвітницька діяльність Свамі Вівекананда, ідейні пошуки неоведантизму набувають поширення не тільки серед творчої інтелігенції, яка підтримує і відроджує осередки індійської культури, до якої, наприклад, належав Рабіндранат Тагор, але й серед видатних політичних лідерів. Так, за визначенням Ауробіндо Гхоша, найвражаючою з усіх видозмін Веданти у перші десятиліття XX ст. стає політичний ведантизм.
Ауробіндо Гхош (1872-1950 рр.) -індійський філософ, засновник так званої "Інтегральної Веданти". На початку XX ст. стає одним з ватажків екстремістів радикального крила індійського колоніально-визвольного руху. У 1922 році створив релігійну общину (Ашрам). У його філософських творах ("Божественне життя", "Цикл людської істини" та ін.) є елементи різних напрямів Веданти, що переплітаються з ідеями ідеалістичної філософії Заходу (Гегель, Бредлі, Александер та ін.). У ході людської історії, на думку Гхоша, здійснюється перехід від "підсвідомості" до свідомості і "надсвідомості", і саме в досягненні містичної "над-свідомості" полягає реалізація загадки історії і здійснення сподівань людства. Аурабіндо Гхош шукав третій, відмінний від капіталізму і соціалізму, шлях розвитку людства. У грудні 1948 року Ауробіндо Гхош - удостоєний Національної премії з гуманітарних наук Університету Андхри. На церемонії вручення премії віце-канцлер університету Чандра Р. Редді сказав: "Ауробіндо - більше ніж національний герой, належить до рятівників людства, які є в усі періоди і в усіх народів, святі які усвідомлюють свою єдність з Універсальним духом". Створена Ауробіндо Гхошем філософська система по-різному тлумачилася філософами, соціологами, психологами, але одностайно визнавалася її комплексність, інтегральність, що обіцяла синтез не тільки всього індуського світовідчуття, але й науки ірелігії, ідеалів Сходу і Заходу.
Біографія Ауробіндо, його
Loading...

 
 

Цікаве