WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Індійська філософія - Реферат

Індійська філософія - Реферат

буття (санкх'я) знайшла дальший розвиток у філософії йоги.
Поняття йога має кілька значень: звільнення, спасіння, духовне єднання, поєднання індивідуальної та вищої душі. Таке розуміння йоги представлене, в основному, в Упанішадах і Бхагавадгітті. Філософська концепція йоги, систематизовано відображена в "Йога-сутрі Патанджалі", визначає йога як шлях, метод звільнення, що може статися за допомогою зосередження (самадхі), що розмежовує духовне (свідомість) і матерію (Пракриті). Система Патанджалі, що виникає, очевидно, у II ст. до н. е., складається з чотирьох частин: Самадхіпади (зосередження), Садханапади (способи здійснення йоги), Вібхутина-пади (досконалі здібності) і Кейвал'япади (абсолютне звільнення).
У сутрах Патанджалі знаходимо два визначення йоги. "Йога - це зосередження" (самадхі) і "йога - це припинення діяльності свідомості", що буквально означає утримання матерії думки (Читта) від полегшення (Бритті). Категорія Читта змістовно охоплює визначення свідомість як інтелект, свідомість, розум і трактується у філософії йоги як матерія свідомості. У визначенні Читти Патанджалі повністю спирається на онтологію санкх'ї: усі прояви активності свідомості зумовлені впливом гун - загальних властивостей речей, що лежать в основі матеріального і духовного життя. Різноманітне становище свідомості залежить від переважання тієї чи іншої гуни. У "Йога-сутрі" виділяють п'ять станів, у яких може перебувати свідомість. Свідомість може бути блукаючою, розпорошеною, неспокійною. Цей стан зумовлений гуною раджас (діяльне). Для нього характерна спонтанна спрямованість на зовнішні об'єкти і відсутність будь-якої стабільності. Переважання гуни тамас (пасивне) приводить свідомість до стану сновидінь - тупого, засліпленого, алогічного. Третій стан, зумовлений змішуванням гун, довільно спрямований, розкиданий, що шукає задоволень і уникає страждань. Один об'єкт сприймання змінюється іншим, свідомість не прагне остаточно зосередити увагу на чомусь одному. Наповнення свідомості гуною саттва (реальне) породжує четвертий стан - стан спрямованості в одну точку, зосередженість на одному об'єкті. І п'ятий стан - це припинення будь-якої діяльності свідомості. Свідомість припиняється на самій собі. Свідомість, говорять йоги, подібна до озера. Якщо кинути у воду камінь, вода реагує у формі хвиль (вритті - образ, вихор). Якщо вода в озері каламутна (тамас) або її поверхня вкрита хвилями (раджас), неможливо побачити дно. Лише коли хвилі зникають, вода прозора і спокійна (саттва), у такому стані можна побачити проблиск дна (пурушу). Так і зі свідомістю: коли спокійна і зосереджена, бачимо те, що складає власне природу. Така логіка припинення усіх модифікацій свідомості у йозі.
Припинення діяльності свідомості пов'язане з усуненням афектів, впливу яких зазнає свідомість. У філософії йоги дається аналіз різних афективних станів: повністю розгорнутого, ослабленого і дрімаючого. Загальна властивість афектів - здатність активізуватися за наявності відповідних об'єктів. Афект, що реалізується у чуттєвому об'єкті, називається повністю розгорнутим. Переривання афектів зумовлюється переключенням свідомості з одного об'єкта на інший, відповідно, культивування афектів призводить до їх пригнічення і утримання в ослабленому стані. І, нарешті, потенційний стан афектів: стан насіння - здатності плодоносити - називається у філософії йоги дрімаючим.
Мета дії, за Патанджалі, полягає в тому, щоб привести афекти до стану пропеченого насіння, тобто стану, в якому ослаблені афекти не здатні до самовідтворення. У тих, хто повністю звільнився від афектів, відсутня потенція карми (долі), що могла б виявитися у майбутньому народженні. Внаслідок згасання афектів, що вичерпали функцію, настає стан, який у йозі має назву хмари Дхарми. Про людей, які досягли такого стану, говорять, що перебувають в останньому тілі. Незнання, егоїзм, потяг, ворожнеча і жага життя - п'ять хибних афективних наповнювачів, що перебувають у постійному русі, посилюють функціонування гун і викликають визрівання карми (долі).
Серед афектів йоги необізнаність вважають основним. Необізнаність - поле або ґрунт, на якому зростають афекти. Звичайно, усі афекти суть лише різновиди незнання і усуваються разом з ним. Незнання, за Патаджалі, є баченням вічного, чистого, щастя, Атмані у невічному, нечистому, стражданні, не-Атмані. Необізнаність - сприйняття Я, Душі за те, що не є Я, Душа, чи то тіло як опора чуттєвого досвіду, чи то розум як інструмент свідомості (пуруші). Знання, звільнене від усіх перешкод, що створюються афектами і кармою, стає безмежним. Це вище знання є здатністю розрізненого осягнення, знання абсолютного розрізнення (Пуруші), Я, Душі, інтелекту (Будхи).
Йоги стверджують: звільнення можна до сягти зосередженням (самадхі) і духовного проникнення в реальність Я як чистого, безсмертного духу, абсолютно відмінного від тіла і свідомості. Треба звільнити свідомість від усіх домішок (афектів, карми) і здобути спокій і ясність. Для очищення і просвітлення свідомості йога пропонує вісім засобів: по-перше, яма - утримання - утримання від завдавання будь-якої шкоди усьому живому, правдивість у думках і словах, контроль над бажаннями; по-друге, ніяма - культура - культивування дхарми, чесності; по-третє, асана - положення - дисципліна тіла; по-четверте, прана-яма ~ контроль за диханням; по-п'яте, прат'яхара - усунення почуттів - контроль над почуттями; по-шосте, дхарана - увага; по-сьоме, дх'яна - споглядання; по-восьме, самадхі - зосередження.
Послідовне застосування засобів, а також поклоніння творцю (Ішварі), який розуміється у філософії йоги як особлива свідомість (Пуру-ша), призводить, на думку Патанджалі, до досягнення мети йоги -припинення діяльності свідомості, тобто до звільнення.
Метод йоги як "практична філософія" високо оцінений в більшості систем індійської думки, і в сучасних умовах є невід'ємною частиною індійського світогляду.
Веданта - буквально "Завершення вед" - одна з ортодоксальних систем філософії Індії, релігійно-філософське вчення, що виникло на ґрунті Упанішад. Веданта і тепер займає важливе місце у філософії індуїзму. Вперше основні положення Веданти викладені Бадараяною у Веданта-сутрах (ПІ-ІУ стст.). Дальший розвиток Веданти зв'язаний з укладанням коментарів до твору і до Упанішад. В історії розвитку класичної Веданти виділяють три основних періоди. Перший період - прафілософське осмислення вед в Упанішадах, формування основних понять Веданти. Другий період - систематизація ідей ве-дантизму "брахма-сутрою" Бадараяни. Третій період - поява коментарів до "Брахма-сутри" і розвиток сформованого вчення.
Вперше систематизовано викладено Веданту в "Брахма-сутрі" Бадараяни (ІІ-ІІІ стст. н. е.). У сутрах Бадараяна прагнув створити єдину концепцію Упанішад, а також обґрунтувати можливість і правомірність такого викладу. Надзвичайна стислість сутр, кожна з яких складалася з двох-трьох слів, допускаламожливість різних тлумачень, особливо коли справа стосувалася однієї з
Loading...

 
 

Цікаве