WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Західноєвропейська філософія (кінець 16 – початок 18 ст.) - Реферат

Західноєвропейська філософія (кінець 16 – початок 18 ст.) - Реферат

гольбаха, людині "не дано пізнати своє походження, проникнути у суть речей і дійти до первісних причин". Але такі заяви - свідчення не про агностицизм філософів, а швидше про неповноту людського знання, про незавершеність. Французькі матеріалісти переконані, що хоч походження людини ще не визначено, але ясно одне: людина - продукт природи. Характерною особливістю світогляду плеяди мислителів є атеїзм. Бейль і монтень, а після них вольтер скептично ставились до християнства, а інколи і критикували його, але публічно не відкидали ідею існування бога. Одним з перших де ламетрі розробляє концепцію світу з атеїстичних позицій, де богу не знаходилося місця в світі: адже світ існує "сам по собі". Створення світу із нічого, на думку гольбаха, - теологічний виверт. Невігластво, неосвіченість у поєднанні з допитливістю заставили людей з жадністю хапатися за все чудесне. Не пізнавши природи, людина створила собі богів, які стали єдиними предметами надії і спасіння. Неосвічена людина не знає природних причин і вірить в надприродне, створює собі примару, з якої робить бога. Освічена людина перестає вірити в забобони, така основна думка просвітників-матеріалістів. Треба зауважити, що просвітники не були утопістами у вирішенні проблеми викорінення релігії з суспільства. Увесь народ не можна зробити освіченим і атеїстичним за світоглядом. Атеїзм, на їх думку, - це світогляд лише небагатьох інтелектуалів, які глибоко пізнали причини природних і соціальних явищ. Суспільний прогрес неминуче збільшує число аристократів духу.
Діалектика, як метод мислення, органічно притаманна філософам французького просвітництва. Не можна погодитися з ще існуючою в літературі думкою про метафізичність (антидіалектичність) їх позиції. Читаючи їх твори, бачимо глибоко мислячих філософів, соціологів, антропологів, які зуміли відобразити природу, соціум, людину в логіці понять. Діалектичними є вихідні філософські ідеї -принцип збереження і перетворення матерії, принцип руху як єдності стабільності і зміни, думка про суспільний прогрес як поступальний суперечливий рух суспільства від нижчого до вищого, від простого до складного. В центрі уваги мислителів - принцип зв'язку і взаємообумовленості явищ. Оскільки усе причинне обумовлене, отже, необхідне і випадковості не існує. Випадковим можна вважати лише те явище, причина якого нам невідома. Припущення випадковості, вважає поль-анрі гольбах, рівнозначно припущенню чуда, тобто надприродного явища. Але, з іншого боку, людині всього знати неможливо через труднощі дійти до первісних причин. Отже, хоче того людина чи ні, життя постає перед нею як хаос, збіг випадковостей. Досить найменшої випадковості, зміщення якого-небудь атома, щоб загубити або принизити людину. Абсолютизація необхідності або випадковості веде до фаталізму. Людина повністю перебуває у владі незалежних від неї сил. Така парадоксальна ситуація аналізується в праці дені дідро "жак-фаталіст". Людина безсила перед владою фатуму, яким би не здавався їй світ - необхідним чи випадковим. Просвітителі демонструють неординарний підхід до вирішення питання про свободу людини. Чи існує взагалі свобода волі в абсолютно визначеному світі? Поль-анрі гольбах дає заперечу-вальну відповідь на питання. Людина ні на одну мить не буває вільною (це концепція волі характерна для античного стоїцизму). Вся різниця, пише поль-анрі гольбах, між людиною, яку викинули з вікна, і людиною, яка сама з нього вистрибує, полягає лише в імпульсі, який в першому випадку приходить ззовні, в другому - з самого організму людини, яка відважилася на такий крок. Правда, іноді виникає ілюзія свободи, оскільки людина може робити вибір між декількома варіантами поведінки. Але будь-який вибір визначений, тобто причинно обумовлений, отже, необхідний. Для людини воля, свобода є ні що інше, як усвідомлення необхідності тієї чи іншої дії. Висновки французьких просвітників перекликаються з відомою концепцією свободи бенедикта спінози. Але як жити людині, повністю підпорядкованій долі та утиснутій в лещата фаталізму? На допомогу повинна прийти етика стоїків і епікурейців. Ламетрі зауважує: "залишимо думки про фатальний меч, що завис над головою; якщо не можемо дивитися на нього без збентеження, то забудьмо про нього і про те, що меч тримається на одній ниточці. Будемо спокійно жити, щоб спокійно умерти".
Розуміння суспільства французькими мислителямиґрунтується на концепції людини як природної істоти. Суспільство - витвір природи, тому що природа обумовлює життя кожної людини у суспільстві. Поль гольбах зауважує: "людина повинна шукати у самій природі і в своїх власних силах засоби задоволення своїх потреб, ліки від своїх страждань і шляхи до щастя". У чому ж полягає суть людської природи? Це питання всебічно осмислюється філософами у світлі природної політики, природних законів, природної моралі та ін. Загальний висновок такий: суть людської природи полягає в намаганні самозбереження, досягненні особистого блага і щастя. Суспільство буде досконалим, розумно побудованим за умови його відповідності людській природі. Суспільне середовище (держава, право, мораль та ін.) Визначає суть людини. Отже, погано влаштоване середовище формує недосконалу особистість. За гельвецієм, "люди не народжуються, а стають тими, хто вони є". Звідси висновок: необхідно розумно розбудувати середовище - створювати розумний політичний устрій, розумні закони і людську мораль.
Просвітники-енциклопедисти виступили з критикою концепції природного стану людини, яку висунули томас гоббс, джон локк, жан-жак руссо та ін., зокрема, містила ідею про первісну моральну природу людини як злої (гоббс) або доброї (руссо) істоти. На думку гольбаха, гельвеція, дідро, природа не створює людей ні добрими, ні злими, такими їх робить суспільне середовище. Але філософи підтримували теорію суспільного договору: заради збереження суспільного порядку, охорони приватної власності люди добровільно відмовляються від особистої свободи, вступають одне з одним у договірні відносини, створюють посередника і захисника - державу, систему громадських законів (природне право). На чолі держави повинен стояти розумний правитель, справедливий і сильний керівник, який у відповідності до вимог природи і розуму веде суспільство і кожного його громадянина до загального щастя і благополуччя. Такі деякі ідеї та особливості філософії французьких просвітників xviii ст. Вплив ідей просвітництва на дальший розвиток філософських і соціальних знань надзвичайно великий.
Література
1. Бекон ф. Сочинения в 2-х т.- м., 1972.
2. Вольтер. Философские сочинения.- м., 1988.
3. Гельвеций к. А. Сочинения в 2-х т.- м., 1977.
4. Гоббс т. Сочинения в 2-х т.- м., 1989.
5. Гольбах п. А. Избраные произведения в 2-х т.- м., 1963.
6. Гусєв в. І. Історія західноєвропейської філософії хіі-хуп стст.- к.: либідь, 1994.
7. Декарт р. Сочинения в 2-х т.- м., 1989.
8. Дидро д. Избранные философские произведения.- м., 1941.
9. Кузнецов в. Н., мееровский б. В., грязнов а. Ф. Западпо-европейская философия xviii в.- м., 1975.
10. Ламетри ж. О. Сочинения.- м., 1976.
11. Лейбниц г. Сочинения в 4-х т.- м., 1982.
12. Локк д. Сочинения в 3-х т.- м., 1985.
13. Соколов в. В. Европейская философия ху-хуп веков.- м., 1984.
14. Спиноза б. Избранньїе произведения в 2-х т.- м., 1957.
Loading...

 
 

Цікаве