WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Західноєвропейська філософія (кінець 16 – початок 18 ст.) - Реферат

Західноєвропейська філософія (кінець 16 – початок 18 ст.) - Реферат

захоплювались "вольтер'янці", мислителі і літератори декількох поколінь. Один з основних об'єктів критики вольтера - християнська церква. "роздавіть гадину!" - закликає вольтер, розглядаючи діяння церкви як сплетення утисків, актів мракобісся, знущань над інакомислячими і вбивств. Але заперечуючи необхідність церкви, як суспільного інституту, вольтер визнає існування бога як першотворця всесвіту і необхідність релігійної віри як гаранта суспільного порядку. Юрмі потрібен наглядач за порядком - караючий і милуючий бог. Якби бога не було, його слід було б вигадати, стверджує вольтер. Як деїст, він стоїть на компромісній позиції між вірою в бога і його запереченням: треба уникати крайностей - релігійного фанатизму і атеїзму.
Атеїсти, які б стояли біля влади, були б такими ж злочинцями для людства, як і релігійні фанатики. Розум протягує руку спасіння у виборі між двома чудовиськами. На думку мислителя, люди повинні керуватися в житті принципами так званої природничої (а не релігійної) моралі. Основний моральний закон вписано природою в серця людей: поводься з іншим так, як би ти хотів, щоб інші поводилися з тобою. Ідея поступального розвитку суспільства і нездоланності суспільного прогресу характерна для всього творчого доробку філософа. Виступаючи проти теолого-оптимістичної точки зору лейбніца ("все йде на краще у цьому з кращих світів") вольтер водночас рішуче протестував проти містичного песимізму паскаля ("людина - середнє між усім і нічим").
жан-жак руссо (1712-1778рр.) Народився в женеві, в сім'ї годинникаря. Систематич ної освіти не одержав. Популярним став завдяки перемозі у конкурсі з питань морального прогресу. Осмислюючи роль науки у житті людства, жан-жак руссо приходить до невтішного висновку: "наші душі розбещувалися в міру того, як вдосконалювалися науки і мистецтва. Чим більше примножуються життєві вигоди, вдосконалюються мистецтва і поширюється розкіш, тим більше знесилюється істинна мужність, воєнні доблесті щезають, і все це - плоди наук і мистецтв, що вийшли з тиші кабінетів".
В історію філософської думки жан-жак руссо увійшов як критик цивілізації, побудованій на суспільній нерівності. На певному етапі розвитку цивілізації виникає соціальна спільність, що користується привілеями, живе в розкоші і гультяйстві. Більша ж частина населення злидарює. В результаті у суспільстві дедалі посилюється аморалізм. Але можлива і інша соціальна модель суспільства, що ґрунтується на натуральному виробництві, де трудящий і власник суміщаються в одній особі, де люди соціальне рівні і морально чисті. Такою моделлю є первісне суспільство - "золотий вік", де люди жили у злагоді з природою і одне з одним. Ідея соціальної рівності людей покладена в основу концепції виховання. Головне завдання виховання - формування гармонійної особистості на основі праці в контексті загальнолюдських цінностей. Необхідно удосконалювати суспільство, прямувати до нового "золотого віку", що має прийти на зміну аморальній цивілізації. Ідеал жан-жака руссо - буржуазна республіка. Жан-жак руссо, на відміну від ідейного супротивника вольтера, не мав ілюзій стосовно можливостей просвітницької монархії і виправдовував революційні дії народу, який вирішив удосконалити або змінити форму правління.
у середині xviii ст. У франції, поряд з вольтером, руссо та іншими мислителя ми, сформувалася плеяда просвітників, які об'єдналися навколо "енциклопедії наук, мистецтв і ремесел", що тоді видавалася - клод-андіан гельвецій (1715-1771 рр.), поль-анрі гольбах (1723-1789 рр.), жан-лерон даламбер (1717-1783 рр.), дені дідро (1713-1784 рр.). Центральне питання їх філософії - традиційна проблема природа-людина-бог. Поняття природа не випадково
Ставилося ними першим у смисловому ланцюгу. Природа, матерія (вона ж субстанція), всесвіт - це єдина першооснова, що не має зовнішніх причин для існування. Першооснова - сама собі причина і наслідок, існує вічно, постійно змінюється й одночасно залишається тотожною стосовно до самої себе. Такий світогляд протиставляється деїзму і пантеїзму, що визнають бога як творця або ототожнюють його з природою. Одним з перших філософів, що критикує деїзм, є жульєн-офре де ламетрі (1709-1751 рр.). Думка, що бог -першопричина і джерело активності матерії, зауважує де ламетрі, не більше аніж гіпотеза, поступка релігійній вірі. На його думку, джерело активності зосереджено в самій матерії, адже "матерія містить у собі оживляючу силу, що і є безпосередньою причиною усіх законів руху". Скептично оцінюючи деїзм, де ламетрі залишає питання про існування бога відкритим. Який би висновок не зробив філософ, ніяк не вплине на вирішення людиною своїх земних проблем: для її спокою абсолютно байдуже, вічно існує матерія, чи є бог, чи його немає. Безумствотерпіти муки, коли не можеш чогось пізнати і що ніяк не вплине на бажання людини бути щасливою, навіть якби і досягла мети в реалізації одвічних питань.
Жульєн-офре де ламетрі не згодний з рено декартом, який зводив суть матерії до протяжності. Адже є істинно суттєва її внутрішня властивість - здатність до активності і чутливості. Ця властивість на рівні людського організму втілюється у формі душі, свідомості. Цю ж думку поділяє і дені дідро: "здатність до чутливості - це загальна властивість матерії або продукт її організованості". Поль гольбах погоджується з думкою про існування первісної внутрішньої активності матерії. Матерія завжди існувала, рухається завдяки своїй суті. Рух, по суті, є саморух, його визначальна не за межами матерії, а в ній самій. Але дені дідро не настільки категоричний, щоб проголосити чутливість властивістю всієї матерії. На його думку, ця властивість притаманна лише високоорганізованим формам матерії.
У центрі уваги французьких мислителів знаходиться і гносеологічна проблематика. Чи здатна людина пізнати світ і визначити своє місце в ньому, як же ж відбувається процес пізнання, як співвідносяться відчуття і розум у процесі пізнання - ці і багато інших питань обговорюються в салонах гельвеція і гольбаха. В дискусіях сенсуалістів і раціоналістів французькі філософи віддавали перевагу сенсуалізму. Жульєн-офре де ламетрі приходить до висновку, що без відчуття немає ідей. Чим менше відчуття, тим менше ідей. Чим менше виховання, тим менше ідей. При відсутності почуття немає ідей. Услід за джоном локком заявляє, що немає ніяких підстав говорити про існування природжених ідей, оскільки всі ідеї виникають на ґрунті відчуття. З ним солідарний і дідро: "уявіть, що фортепіано володіє здатністю до відчуття і пам'яті, і скажіть, хіба фортепіано не стало б тоді само повторювати ті арії, що виконувались на його клавішах? Ми - інструменти, які мають відчуття і пам'ять. Наші чуття - клавіші, по яких б'є навколишня природа і які часто самі по собі б'ють, ось, на мою думку, все, що відбувається у фортепіано, що за своєю організацією подібне до вас і до мене".
"відчуття - мої філософи", - заявляє де ламетрі. Із чутливості виникають інші форми розумової діяльності: пам'ять, уявлення, ана-літико-синтетична діяльність, абстрактне мислення. Немає сумніву, що розумова діяльність людини дає можливість їй адекватно сприймати світ, вести пошук суті речей, визначати істину. Але французькі філософи вельми стримані у вирішенні проблеми пізнання світу. "суть душі людини і тварин є і залишиться назавжди невідомою, як і суть матерії і тіл", заявляє де ламетрі. На думку
Loading...

 
 

Цікаве