WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Китайська філософія - Реферат

Китайська філософія - Реферат

підводять підсумки розвитку. Це епоха великих змін у китайському суспільстві, що викликали розпад на окремі царства Стародавнього Китаю і протиборство їх семи найсильніших. Тоді в царстві Лу, на батьківщині Конфуція, знайшли притулок усунуті від керма влади учені-інтелектуали, які спеціалізувалися на культурній діяльності -збереженні і відтворенні писемних пам'ятників минулого, присвячених різним галузям знань, включаючи і астрономо-астрологічні до слідження. Очевидно, це нащадки більш давньої династії китайських правителів Шань-Інь, що втратила владу і повалена в ХІІ-ХІ ст.ст. до н. е. племінним союзом Чжоу, який перебував на більш низькому щаблі культурного розвитку. Можливо, їх соціальне падіння в етимології терміна жу - слабий, визначає інтелектуальний прошарок китайського суспільства.
Глибока повага до традицій давнини і до хранителів традицій та звичаїв сформувалася у Конфуція в ідею правильного державного устрою, в якому за наявності духовно-піднесеного, але фактично бездіяльного управління реальна влада належала б чиновникам-інтелектуалам, тобто жу. Так жу стало символом і назвою усієї конфуціанської філософії. Конфуцій вважав писемність, культуру - вень, носієм давньої традиції, що підлягає збереженню, передаванню і спадкуванню. До культури віднесені й найдавніші книги, що пізніше увійшли до конфуціанського канону і стали основою китайської філософії: "Ши цзин" ("Книга пісень"), "Шу цзин" ("Книга історії"), "І цзин" ("Книга змін"), "/ Лі" ("Зразкові церемонії і правила благопристойності"), а також "Чжоу Лі" ("Етико-ритуальні норми епохи Чжоу"). Спочатку ці джерела філософії складали п'ятиканоння, а кілька століть згодом перелік доповнено, вень - носій давньої традиції, став символом усіх культурних уявлень Китаю, відбитих у письмових джерелах, включаючи і саму писемність як невід'ємний елемент культури.
Історичну місію Конфуцій бачив у збереженні і передачі нащадкам давньої культури вень, тому не займався написанням творів, а редагував і коментував писемну спадщину минулого: історико-дидактичні та художні твори ("Книгу пісень" і "Книгу історії"). Передавати, а не створювати, вірити давнині і любити її - така вихідна теза. Першотворцем культури Конфуцій вважав святих - досконаломудрих (шен) правителів напівреальної, напівміфічноі давнини. Це Яо, Шунь, Юй, Чеи Тап, а також Вень Ван, У Ван і Чжоу гуп. В період династії Хань сам Конфуцій зарахований до досконаломудрих - творців китайської цивілізації. Так, царствування Яо (слово, можливо, означає "височенний") стало золотим століттям давнини (2356-2256 роки до н. е.). Восьмикольорові брови Яо стали знаком мудрості й уміння спостерігати за ходом небесних світил. Яо скромний і дбав про всіх, хто страждає у Піднебесній. Не бажаючи передавати престол непутящому сину, Яо поступився Шупю. Прізвисько Шуня - Чунмін - подвійна ясність, подвійне світло - зв'язане з наявністю у Шуня двох зіниць у кожному оці, тобто особливою прозорливістю. Шунь -взірець синовного благочестя. Шуню приписувалося приборкання чотирьох міфічних лиходіїв, серед яких Ханьдунь - хаос, а також поширення правил шанобливої поведінки. Третій - досконаломудрий Юй. За мудрість і працьовитість успадкував престол Шуня Юй, який нібито врятував Китай від повені, проривши канали, якими вода стікала в океан. Земле-упоряджальна діяльність Юя поєднувалася з характерною для архаїчного героя очисною діяльністю: відводом води. Юя знищував усіляку водяну нечисть, у тому числі велетня Фан-Фен Ши. Приборкуючи потік, Юй обійшов увесь Китай, поділивши його на дев'ять областей, проклав дев'ять доріг, огородив насипами дев'ять озер і виміряв дев'ять гірських вершин. Юй наказав своїм помічникам розміряти землю і видати народу рис, щоб сіяли його в низинах; встановив розмір і перелік податків з різних місцевостей. Юй передав владу сину Ці - так сформувалася перша династія китайських правителів - дім Ся.
Досконаломудрим називали Чен Тана - засновника династії Шан (Ін), що прийшла на зміну династії Ся: Вень вана, У вана, Чжоу гула - засновників династії Чжоу, яка змінила династію Шан. Пізніше, близько IV ст. до й. е., в історії давньої культури Китаю поряд з досконаломудрими особливе місце відводиться народному герою Фусі - одному з трьох володарів Китаю, який правив задовго до досконаломудрих. З ім'ям Фусі, який не відрізнявся благочестям досконаломудрих, зв'язували ряд найважливіших культурних діянь. Йому приписують розробку рекомендацій в полюванні, риболовстві, кулінарії, виготовлення гусел, різних господарських приладів, а також упорядкування правил одруження. Фусі належить заслуга створення ієрогліфічної писемності замість вузликового письма і так званих гуа - триграм і гексаграм, що використовуються у ворожінні.
Розглядаючи діяння давніх правителів і культурних героїв, Кон-фуцій та його послідовники змогли не тільки відобразити єдину картину історичного минулого Китаю, а й запропонували оригінальне філософське трактування, тлумачення історії, використовуючи весь арсенал мовної, писемної і міфологічної спадщини. Уявлення про історію пов'язане у конфуціанстві з найдавнішим поняттям дао - шлях, а також метод, принцип, мораль, абсолют та ін. Культурність - вень і правильний суспільний устрій, що підтримується чиновниками-інтелектуалами, трактувався як дві сторони одного сущого - різні прояви Дао.
У "Лунь юй" Конфуцій дає визначення дао - це благий хід подій у Піднебесній і в людському житті. Дао залежить від визначення
наперед окремої особистості, а його носії - індивід, держава, все людство. Людство всеосяжне: світ, взагалі, суспільство, і вся китайська цивілізація, тобто людство - це Піднебесна. В умовах вічного торжества і вічної нездійсненності Дао в Піднебесній підтримується зусиллями мудрих правителів, які спираються на вчених-чиновників. Отже, Дао - це ідея загального універсального балансу в світі гармонії, елементом якої є Людина.
У "Шу цзин", що стала відомою завдяки редакції Конфуція, розповідалося, що ще за чжоуського правителя Чен запроваджені посади трьох вищих сановників - великий учитель, великий наставник і великий плекун, службові обов'язки яких полягали у роздумах про істинний шлях (Дао) управління державою, приведенні у гармонію темного і світлого початків. Ці міркування про благий хід подій (Дао) ще називали шляхом государя і Неба - зв'язані з ритуалом життя правителя та його близького оточення.
Натхненний статус правителя підтримувався уявленнями про духовий зв'язок між ним і Верховним Імператором (Ді) - божеством і одночасно прародителем правлячого дому. Цей зв'язок постійно здійснювався шляхом ритуального ворожіння, без якого жодна більш чи менш серйозна дія правителем не розпочиналася. Верховний імператор - символ величі правлячої династії та її прихильності До волі неба- вищого закону Піднебесної, узагальненому в понятті Дао. "Не моє маленьке володіння посміло позбавити влади правителя Шань Інь, - говорив шанським сановникам, які лишилися, новий правитель Чжоу гун, - Небо не дало йому влади, Верховний Імператор скасував первісний наказ".
Більше ніж тисячолітня історія ритуальних ворожінь природно
Більше ніж тисячолітня історія ритуальних ворожінь природно спиралися на колосальний досвід усієї
Loading...

 
 

Цікаве