WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Культура - Реферат

Культура - Реферат

культуру. У ставленні до співтовариства культура - те ж саме, що характер у ставленні до індивіда. В окремої людини складаються специфічні особливості поведінки або звички - те, що можна назвати манерою життя і співтовариство виробляє загальні стереотипи. Дослідження культури просувається ланцюгом: поведінка - нор-ми - цінності. Спочатку емпірично фіксуються акти індивідуальної поведінки або соціальної взаємодії. Прагнення пояснити їх характерні властивості приводить до виявлення норм як культурних регулятивів. Нарешті, питання, чому діють дані норми, що захищають і зберігають, призводять до винайдення відповідних цінностей. Людині корисно іноді впізнавати те, що впевнено вважала порядком речей, тобто об'єктивними причиново-наслідковими зв'язками, нормативним порядком.
Норми конвенціональні (умовні). Норми конвенціональні є результатом адаптації людей один до одного. У них виражаються угоди і компроміси, що природно складаються в умовах співробітництва і конфліктів. Умовою усвідомлення соціального характеру тих методів практичної діяльності, що традиційно уявлялися такими, що випливають з природи речей, виступає різке розширення культурних контактів. Людське походження таких методів виявляється завдяки їх різноманітності, культурної варіабельності. Це стосується також і стереотипів поведінки, і взагалі соціальних порядків. Поза культурними контактами люди настільки зживаються з ними, що вважають їх встановленими самою природою. І тільки після знайомства з іншою культурою люди виявляють відносний та історично випадковий характер стереотипів і соціальних порядків. Люди отримуютьможливість подивитися на себе з боку. Для справжнього розуміння необхідне "позаперебування" того, хто розуміє (Михайло Бахтін). Норми не мали б сенсу, якби їх не порушували. Тоді норми перетворилися б у природні закони. Але й існують норми як стійкі регулятори тому, що їх все-таки дотримуються. Це забезпечують механізми мотивів. Цінності захищаються нормами. Таку ж роль, але відносно норм, виконують санкції. Санкції стежать за певною дією, якою виражається ставлення до норми: якщо норма порушується, то призначається негативна санкція - покарання, дотримання норми, а точніше підвищення її у бік ідеалу, тягне позитивну санкцію - нагороду. Звичайно, вибір санкції визначається принципом.
Щоб виявити найбільш важливі цінності співтовариства, слід вивчити прийняте у ньому законодавство як систему правових норм.
Знайомлячись з типовим кримінальним кодексом, знаходимо, що сфор-мульовані у кодексі норми захищають цінності: життя, здоров'я, гідність і честь людини, її власність, участь у формуванні державної влади та ін. Можна будувати ієрархію цінностей у межах культури, тобто оцінити самі цінності - розставити їх у ряд за значимістю. І виявиться, що для західної культури найвищою цінністю, до якої зводяться майже всі інші, є свобода. Будь-який злочин, зафіксований у типовому кримінальному кодексі, виявляється прямим або непрямим замахом на свободу людини. Визнання того, що норми регулюють поведінку людини, не означає визнання автоматизму. Людина не просто виконує явно сформульовані рекомендації. Наявність норм не виключає проблеми вибору і пов'язаних з ним мук творчості. Головне - діяти в напрямку цінностей. А як це робити - кожного разу проблема. І розв'язується проблема творчо. Справа полягає в тому, щоб, не виходячи за рамки норми, тобто дійсно виконуючи рекомендації і ніби відповідаючи на питання, знаходити рішення, адекватні унікальним ситуаціям. А це ніякою нормою в деталях не передбачено. Вчинок творчої особи завжди оригінальний, хоча залишається соціальне прийнятим.
Людині, вихованій у дусі матеріалізму, важко визнати всепрони-каючий характер норм, наповненість ними усього соціального життя, їй здається, що поведінка складається з природних актів і деяких умовностей, які треба усвідомлено засвоїти, їй невдогад, що так звані природні акти - сидіти, ходити, їсти та ін. - є складні нормативне організовані процеси, визначені культурою.
3. Історичні колізії культури
Розуміння культури як способу самореалізації і самотворення особистості, світу символів у різних сферах суспільного життя дозволяє диференціювати історичні форми культури, охарактеризувати конкретні типи, визначити їх місце і роль в історії. В умовах існування суспільних антагонізмів єдність людини і культури умовна. Тут усе обертається на свою протилежність, міняється місцями: історія, яка могла бути історією існування людини, перетворюється на самостійну надлюдську субстанцію, засоби стають метою (бо мета виправдовує засоби), а мета виступає у ролі простих засобів; людина втрачає людське єство, а мірою її багатства, замість дійсних якостей, стає обсяг приватної власності. Людина, яка може отримати насолоду від спілкування з культурою, створеною її руками і розумом, вимушена витримувати її тиск. У такому випадку культура стає чужою, іншою, відчуженою. У такій системі загальна ситуація визначається категорією відчуження. Людинотворча суть культури набуває відчужених форм. Культура втрачає гуманістичний характер і тактично перетворюється на антикультуру, і замість того, щоб турбуватися про людей, вона підноситься над ними чужою і ворожою силою.
Термін антикультура включає такі суспільні явища, процеси, ідеї і відносини, які супе речать виробленим соціально-історичною практикою принципам гуманізму. Виявити у суспільних явищах ан-тикультурний зміст легко і в той же час надзвичайно складно. Наркоманії, алкоголізму, пияцтву та обману усі народи дають однозначну оцінку - негативну, тобто класифікують як антицінність, антикультуру. Антикультурою людство затаврувало сталінський геноцид проти малих народів і ворогів народу, фашистську політику і практику Гітлера, політичний геноцид і різні форми расизму. Антикультура - прояв і результат дегуманізації людських стосунків, відхід від загальнолюдських цінностей і пріоритетів, втрата глибинних моральних орієнтирів, які ґрунтуються на розумі, вірі, істинній любові до людей. Відділити культуру від антикультури іноді буває нелегко. Істина відкривається людству не відразу, одночасно і повністю. Розуміння змісту речей і процесів не завжди може відповідати їх дійсному змісту.
Культурологічна література оперує ще одним терміном для по-значення явищ і процесів, які не потрапляють під однозначне визначення культури - контркультура. Під контркультурою розуміють сукупність політичних, соціальних, ідеологічних рухів, дій та ідей західноєвропейської спрямованості. Вона виникла на початку 60-х років і досягла кульмінації в часи травневої революції 1968 р. у Парижі.

 
 

Цікаве

Загрузка...