WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Політичні системи суспільства - Реферат

Політичні системи суспільства - Реферат

зміст категорій: мораль і право, право і закон. Право є міра свободи, а закон - юридичне відображення права. Право є міра свободи, зведена в закон. У правовій державі закони відповідають праву, тій мірі свободи, що існує в державі. Джерелами законів у правовій державі, за Кантом, виступають єдина воля всіх осіб, які утворюють народ, громадяни мають право підкорятися тільки тим законам, з справедливістю яких вони згодні і беруть зобов'язання добровільно ними йти: юридична рівність всіх перед законом, як і громадяни, влада повинна неухильно дотримуватись тих же законів. Звичайно ж, Іммануїл Кант розглядав правову державу як об'єднання багатьох людей, підкорених правовим законам і вважав, що законодавець має керуватися вимогою: чого народ не може вирішити стосовно самого себе, того і законодавець не може вирішити стосовно народу. Ціннісний зміст ідеї правової держави полягає в утвердженні суверенності народу як джерела влади, гарантованості його свободи та верховенства народу. В політичному житті громадянське суспільство забезпечує всім громадянам доступ до участі в державних і суспільних справах. Тут держава і громадянин зв'язані взаємною відповідальністю за безумовне верховенство демократично прийнятого закону про рівність всіх перед законом, тобто існує правова держава, де реалізовані громадянські права людини на рівні міжнародне визнаних норм.
Правова держава - це держава, обмежена у своїх діях правом, захищаючи свободу та інші права особи, і підкоренням влади волі суверенного народу. Конституція, що виступає своєрідним суспільним договором між народом і владою, визначає взаємовідносини між особою та владою. Пріоритет у відносинах між державою і громадянином належить правам людини, які не можуть бути порушені законами держави і її діями. Для того, щоб народ міг контролювати державу і вона не перетворилась в монстра, що панує над суспільством, існує поділ влади: на законодавчу, виконавчу та судову. Пріоритет права, що може загально поширюватися однаково на всіх громадян, державні та суспільні інститути, захищає і відстоює незалежний суд. Теорія поділу влади сформульована кількома дослідниками політики: Джоном Локком, а здебільшого Шарлем Моптеск'є і в сучасній формі Артуром Гамільтоном, Джоном Модісоном, Джоном Джеєм. Основні положення теорії поділу влади: по-перше, законодавча, виконавча і судова влада надається різним людям і органам відповідно з Конституцією; по-друге, всі гілки влади рівні та автономні, жодна з них не може бути усунена будь-якою іншою; по-третє, жодна влада не може користуватися правами, наданими конституцією іншої влади; по-четверте, судова влада діє незалежно від політичного впливу, судді користуються правом тривалого перебування на посаді. Судова влада може оголосити закон недійсним, якщо закон суперечить конституції.
Створення правової держави, шліфування і удосконалення її принципів - результат діяльності не одного покоління, ні однієї держави, а досягнення всього людського співтовариства. Узагальнюючи досвід виникнення та розвитку різних правових держав, можна виділити загальні ознаки. По-перше, для правової держави характерна наявність розвинутого громадянського суспільства. По-друге, обмеження сфери діяльності держави охороною прав особи суспільного, громадського порядку, створенням сприйнятливих правових умов для господарської діяльності, відповідальність кожного за власний добробут. По-третє, правова рівність всіх громадян, пріоритет прав людини над законами держави. По-четверте, загальність права, його поширення на всіх громадян, організації та установи, в тому числі органи державної влади. Суверенітет народу - конституційно-правова регламентація державного суверенітету. Це означає, що сам народ - кінцеве джерело влади, державний суверенітет має представницький характер. По-п'яте, поділ на законодавчу, виконавчу і судову владу держави, що не виключає єдності їх дій на основі норм конституції, а також певного верховенства законодавчої влади, конституційні акти якої обов'язкові для всіх. Пріоритет в державному регулюванні громадянських відносин методу заборони над методом дозволеного. Це означає, що в правовій державі діє принцип: дозволено все, що не заборонено законом. Метод дозволеного застосовується лише у ставленні до самої держави, яка зобов'язана діяти в межах дозволеного, формально зафіксованих повноважень. Свобода і права інших людей - єдине обмеження свободи індивіда. Правова держава не означає абсолютної свободи особи. Свобода кожного кінчається там, де порушується свобода інших.
Характеристика правової держави розкривається через взаємовідносини її з громадянським суспільством, особою і правом. У правовій державі змінюються взаємовідносини правової держави та громадянського суспільства: одне не підміняє інше, а суспільні, соціальні інститути не підмінюють державні, владні структури та ін. Що ж стосується взаємовідносин держави і особи, то у правовій державі особа захищена, її права і свободи гарантовані. Становище особи, ступінь її захищеності - головні критерії правової держави. Створенняправової держави передбачає невтручання держави в соціальне життя, визволення її від дріб'язкової регламентації, втручання державних органів в рішення тих питань, з якими повністю можуть справитись різноманітні суспільні формування. Для забезпечення справжнього народовладдя держава повністю підкорена суспільству, стає виразником її інтересів і в законодавчій діяльності керується загальнонародною волею, що відображено демократично. Взаємовідносини держави і права оцінюються через верховенство закону.
Отже, правова держава - політична організація, що створює умови для життєдіяльності індивідів, груп, інститутів громадянського суспільства. Формуються і громадянське суспільство, і правова держава водночас. У правовій державі виключається диктатура якогось класу, політичної партії, політичного руху, бюрократії, відбувається вільне змагання суспільно-політичних організацій в конституційних межах. У правовій державі вищим авторитетом є закон. Його дотримання - святе, а покарання за зневажання ним - невідвернене. Вся сила державної влади, вся могутність громадської думки, всі можли-вості засобів масової інформації спрямовуються на захист закону, правопорядку. Інакше неминучі правовий нігілізм, нові варіанти свавілля влади або невладних суспільних структур. В умовах правової держави реалізуються громадянські права людини на рівні міжнародне визнаних норм.
ЛІТЕРАТУРА
1. Аlтоп С. Апd Вiпотап Р. Соmparablе Роlitiса (А Developmetal Аррrоасh.- Воston, 1978.
2. Аристотель. Политика, т. 4.- М., 1983.
3. Арон Р. Демократия и тоталитаризм.- М., 1995.
4. Брайс Д. Американское общество.- М., 1990.
5. Бузгалин А., Капанов А. Анатомия бюрократии.- М., 1988.
6. Гоббс Томас. Левиафан. Соч., т. 2,- М., 1990.
7. Грезин И. Правовое государство.- М., 1988.
8. Ласки Г. Американское президентство.- М., 1989. Платон. Государство. Соч., в 3-х томах, т. З, ч. 1.- М., 1971.
Loading...

 
 

Цікаве