WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Політичні системи суспільства - Реферат

Політичні системи суспільства - Реферат

недалекому минулому адміністративних актів, що привчали громадян до слухняності і покірливого виконання. В процесі демократизації у масовій свідомості і поведінці людей ейфорія законотворчості не привела, на жаль, до перелому у співвідношенні правомірної і неправомірної поведінки. Скорочення "минулих ідеалів" за низької правової культури сприяло не тільки зростанню правопорушень, але й масовому відчуженню громадян від нових законів. По-друге, виникли конституційні конфлікти, розширюється курс на самостійність в обстановці нехтування законністю юридичними і фізичними особами, створюється ілюзія уседозволеності. Це викликає занепокоєність, і немала частина депутатів всіх рівнів законодавчих представницьких органів, громадян закликає до використання механізмів реалізації законів, в які мають включитися всі ланки держави. Верховенство закону має торжествувати, всі політичні партії та політичні рухи, громадські об'єднання мають діяти в межах Конституції, відповідно з законами. Програми, статути, вся діяльність політичних партій, політичних структур і ланок управління не повинні суперечити законодавству Конституції.
Одним з важливих принципів, що відображає моральність у відносинах між державою і носієм політичної влади і громадянином, як учасником її здійснення, є взаємна відповідальність держави перед громадянином і громадянина перед державою. Беручи на себе виконання законів, конкретні зобов'язання перед громадянами, всіма людьми суспільства, громадськими організаціями і об'єднаннями, державами та всім світовим співтовариством, держава тим самим визначає і правові заходи відповідальності своїх офіційних представників за дії, що їх здійснюють від імені держави і її органів. Зв'язаність законом самої держави і її органів полягає в тому, що держава, що видає закони, не має права сама ж їх порушувати. Принцип взаємної відповідальності держави перед громадянином та громадянина перед державою протистоїть будь-яким формам свавілля і вседозволеності. Держава бере на себе велику відповідальність перед громадянами, але водночас в праві чекати і від громадян високої свідомості у виконанні та дотриманні законів, громадянського обов'язку.
Устрій держави характеризують її форми правління. В формах правління визначені організація політичної і формування верховної влади, структура та порядок взаємовідносин вищих державних органів, посадових осіб і громадян. Традиційно форми держави виділяють форми правління і форми територіального (державного) устрою. Політичні форми сучасних держав складались протягом століть. На них впливали економічний лад, розстановка соціальних, станових, кастових, класових сил в суспільстві, історичні традиції населення, народу, міжнародне становище країни. Форма держави охоплює методи і способи правління, державного устрою, що визначають організацію верховної влади, принципи взаємовідносин державних органів та владних структур, територіальну організацію держави, співвідношення її складових частин, компонентів, а та-кож включає політичний режим, тобто систему методів, з допомогою яких панівний клас здійснює владу. Якщо форма правління і форма державного ладу розкривають структурну сторону держави, то політичний режим - функціональну, політичну. Форма правління стано-вить організацію верховної влади, передбачає структуру вищих державних органів, принципи їх формування, організацію, взаємовідносини (статус законодавчої, виконавчої та судової влади).
Форми правління державою діляться за способом організації влади, її формальним джерелом. В сучасних умовах відрізняють дві основні форми правління: монархія та республіка. В монархії джерело влади - одна особа - монарх (цар, король). В республіці джерело влади - парламент.
Монархія (грец. - єдиновладдя) - форма управління дер жави, що існувала тисячоліття, де джерелом державної влади вважається вищий мислитель - король, цар, імператор, князь та ін. Є декілька різновидностей монархії: абсолютна монархія - всевладдя глави держави (Саудівська Аравія, Катар, Оман); конституційна монархія - держава, де повноваження монарха обмежені конституцією, законодавчі функції передано парламенту, виконавчі - уряду, тобто монарх царює, але не управляє (Великобританія, Північна Ірландія, Швеція, Іспанія). Конституційна монархія ділиться на дуалістичну (тобто подвійну) - Іорданія, Кувейт, Марокко, де монарх наділений переважно виконавчою владою і лише частково - законодавчою, та парламентську, де монарх хоча і вважається главою держави, але фактично має представницькі функції і лише частково виконавчі, а іноді має також право вето на рішення парламенту, яким практично не користується. Більшість сучасних демократичних монархій - парламентські монархії. Уряд тут формується парламентом і підзвітний парламенту, а не монарху. Абсолютна монархія панувала в Росії до початку XX ст., існує в сучасних умовах в дуже обмеженій кількості країн і характеризується зосередженням в руках правителя законодавчої, виконавчої і судової влади. Такий вид монархій розглядався багатьма політичними мислителями, особливо консервативними - Нікколо Макіавеллі, Жаном Боденом, Кирилом Побєдоносцевим, Констянтином Леонтьєвим та ін. як найдосконаліші форми державного життя, що забезпечують стабільність суспільства і його єдність. Переваги абсолютної монархії, на думку Жана Бодена та ін., полягають в неподільності влади, її постійності, стабільності (особливо для спадковихмонархій). На відміну від республіки, монархію можна встановити в більшості країн. В дуалістичній монархії монарх здійснює переважно виконавчу владу з правом вето на закони, прийняті парламентом, право розпуску парламенту та ін. В найпоширеніших в сучасних умовах парламентарних монархіях, що за устроєм і характером політичного режиму не набагато відрізняються від республік, влада монарха символічна, часто представницька. Теократична монархія (Катар, Оман та ін.) відрізняється високою політичною роллю церкви, окремим су-місництвом у монарха вищої державної та світської влади.
В сучасних умовах найпоширенішою формою правління державою е республіканська, де суб'єкт влади - народ. Республіка - форма правління, за якої глава держави (президент) - виборний і змінюється, а його влада вважається відтворенням представницького органу або виборців. В сучасному світі республіканська форма правління має три різновидності: президентську, парламентську і змішану. Конкретна форма президентства, що містить комбінований набір певних методів і способів управління державою, існує в кожній країні, де є президентське правління. Неоднакові в кожній країні і компетенції, повноваження та функції президента. Вони індивідуальні за своєю структурою і своєрідні за функціями. Президентська влада будь-якої країни опирається на власну конституційну базу та специфічну право-регулюючу і політичну діяльність. Незважаючи на індивідуальність, неповторність і самобутність президентської влади кожної країни, все ж є і певні властивості: спосіб легітимізації, тобто визнання народом законності президентської влади.
Президентська влада поділяється на ряд форм. По-перше, форма президентства, що визначається
Loading...

 
 

Цікаве