WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Політичні системи суспільства - Реферат

Політичні системи суспільства - Реферат

розмежування сфер зовнішньої, та внутрішньої політики, що не допускає втручання у власні справи є прерогативою суверенних режимів. Суверенітет визнання націй та народностей відображає тенденції розвитку епох та систем, в межах яких сила та стабільність кожної суверенної держави залежать від сили та стабільності світового співтовариства. В сучасних умовах суверенітет держав, що використовується для організації взаємовигідного співробітництва, породжує єдність, що виступає як нова рушійна сила прискорення їх розвитку, виступає необхідною умовою повнокровного використання досягнень сучасної науково-технічної ре-волюції і культури в кожній із країн, які співробітничають, що дає переваги у вирішенні національних та інтернаціональних творчих завдань.
Під формами державного устрою розуміється територіально-політична організація держави, що включає політико-правовий ста тус його складових частин та принципи взаємовідносин центральних та регіональних державних органів. Основні форми державного устрою: унітарна, федеративна, конфедеративна.
Більшість країн світу - унітарні держави. Унітарна держава - це єдина, спільна держава, що ділиться на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають якусь політичну самостійність. Основні ознаки унітарної держави: єдина конституція, єдина правова система, єдина система вищих органів влади та управління, єдина держава, єдина судова система та ін. В залежності від політичного режиму існують різновидності унітарних держав. При демократичних режимах в деяких державах місцеві органи влади обираються населенням, а контроль з боку центральних органів влади зберігається тільки посередній, побічний (Великобританія та ін.). Існує навіть автономія для окремих територій (Італія, Іспанія). При тоталітарних режимах виборні місцеві органи звичайно відсутні, а функції управління на місцях здійснюються призначеними представниками центру.
Федеративна держава - це союзна держава, що складається з кількох державних утворень, кожне з яких має власну компетенцію і має свою систему законодавчих, виконавчих і судових органів. Із майже 230 існуючих в світі держав в 58 діє федеративний принцип державного устрою (Австралія, Канада, Індія, США, Німеччина, Югославія та ін.). Федерацію складають державні утворення, які є її суб'єктами і мають відповідно власні повноваження: штати в США, провінції в Канаді, землі в Німеччині та ін. Поруч з загальнофедеративною конституцією і законами діють конституції та закони суб'єктів федерації, але забезпечується верховенство федеральної конституції і законів.
Між законодавчою, виконавчою та судовою владами федерації і суб'єктів федерації чітко розмежовані повноваження. У федерації існує подвійне громадянство, а за суб'єктами федерації не визнається право виходу із неї. Більшість федерацій створюється не за національна -територіальною, а за національно-адміністративно-територіальною ознакою. Виняток становили колишній Радянський Союз, Чехословаччина, Югославія та деякі інші федеративні держави.
В конфедерації кожний її член зберігає державну самостійність, об'єднується з іншими державами в союз, в компетенцію якого передаються деякі важливі питання. В історії існували конфедерації в США (1776-1787 рр.), Німеччині (1815-1867 рр.) та ін. В сучасних умовах чистих конфедерацій немає, хоча термін вживається стосовно окремих країн, зокрема Швейцарія, що в дійсності становить федеративну форму. Елементи конфедеративного устрою є в Співдружності незалежних держав та ін.
У формуванні державності України важливі, по-перше, демократичність і відкритість законодавчого процесу, повнота нормотворчих функцій, належність фінансової і матеріальної бази, щорічні звіти про діяльність виконавчо-розпорядчих органів, суспільний контроль в межах закону за діяльністю виконавчої влади; по-друге, незалежність суду та прокуратури, підвищення їх статусу в суспільстві, удосконалення процесуального законодавства, суворе додержання презумпції невинності, норм правосудця та права на захист, дієвість вправно-трудової системи, відміна актів необгрунтованого позбавлення громадянства; по-третє, створення динамічного, сучасного державного апарата, що формується на конкурсній основі, підконтрольність його в межах закону представницьким органам і громадськості.
В процесі формування суверенної демократичної держави, що розгорнувся в Україні, важливіший принцип - верховенство закону - має таку базу, як розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову. Прерогативу прийняття законів має тільки Верховна Рада. Уже прийнято ряд законодавчих актів, що визначають функції Кабінету Міністрів, а Конституція України регламентує діяльність Президента та Верховної Ради. В суспільстві діють норми загальнолюдської моралі та моральних заповідей, що віддають пріоритет добру, соціальній справедливості, милосердю, співчуттю, добродійності. В процесі демократизації і законотворчості переборюються штучні бар'єри між людьми різних позицій, світогляду, переконань поглядів. Кожний прагне зрозуміти один одного, захищає все те, що їх об'єднує. Розвиваються політичний плюралізм, змагання і суперництво різних ідейних течій, новизна ідей. Становище в Україні в політичному та суспільному житті характеризується мітингуванням, сплеском емоцій, проявами екстремізму. Посилюється вплив корумпованих елементів, на управління дедалі більше тиснуть деструктивні процеси. Ось чому одним з важливих завдань на шляху становлення громадянського суспільства та правової держави - забезпечення погодженості в ім'ядосягнення політичної стабільності, підвищення авторитету закону. Економіка, соціальна і духовна сфери зазнали немалої шкоди від непродуманих, науково не обґрунтованих правових актів, що сковують ініціативу господарських організацій та об'єднань.
В процесі формування державності України повніше забезпечується система залежності між Конституцією та законами різних видів, не допускаючи їх неузгодженості на основі оцінок перспектив розвитку економічної, політичної та соціальної сфер, техніки, становища навколишнього середовища, міжнародних відносин. Йде упорядкування і удосконалення законодавства, діяльності Верховної Ради, вживаються заходи проти конфронтації Президента і Верховної Ради. Окрім структурних змін у вищих органах влади змінюються і процедура і вироблення та прийняття законів. Процедура розробки і вироблення законів стала більш тривалою: спочатку закон готується в постійних комітетах, потім відбувається дворазове, а то й триразове читання законопроекту на сесії Верховної Ради, всебічно обговорюються всі інші думки та пропозиції, внесені в процесі обговорення законопроекту. Важливу роль в процесі вироблення, прийняття та реалізації закону відіграє широка гласність. Концепції законів заздалегідь готуються в комітетах та тимчасових комісіях, наукових закладах. Слабкість і неузгодженість концепцій законів про власність, про землю, про приватизацію, економічні реформи уже привели до гострих суперечностей. Сучасне суспільство охоплене масовими порушеннями законності, що тягнуть тяжкі економічні, політичні та інші наслідки. В чому ж причина? По-перше, диктат в
Loading...

 
 

Цікаве