WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Політичні системи суспільства - Реферат

Політичні системи суспільства - Реферат

виникнення соціальної нерівності спеціалізованих верств, груп людей, які відрізняються за становищем і системою суспільних відносин та ставленням до засобів виробництва - суспільних соціальних класів. Між класами і майновими верствами людей розгортається боротьба за владу з тим, що в рішеннях влади знайшли відображення їх інтереси. Відбувається поступова зміна структури влади. Із влади всього суспільства вона стає владою верств, класу. Процес знаходить завершення в появі особливого суспільного інституту, що одержав назву - держава, продукт економічного розвитку та класових суперечностей, покликана служити інтересам економічно панівного класу. Виникнення в процесі розвитку суспільного виробництва приватної власності, класів держави. Таку точку зору па походження держави найдетальніше обґрунтовує марксизм. Хоча марксизм і визнає за державою функцію управління, виконання спільних справ, але все ж на передній план в діяльності держави ставить функцію класового придушення підлеглих. Держава - це машина для пригноблення одному класу іншим, машина, щоб тримати в покорі одного класу інші підкорені класи та соціальні верстви та спільності. Сучасна наука не заперечує важливого впливу виробничих відносин: економічно панівних класів на державу. Проте сама поява і існування держави безпосередньо не зв'язується з виникненням приватної власності і класів. В деяких країнах створення держави історично передувало і сприяло класовому розшаруванню суспільства. Так, в Україні поглиблення соціальної нерівності і поява великих власників сталися, насамперед, за рахунок збагачення управлінського класу - князів, їх дружин і оточення. Згодом же економічно панівні класи захопили землі України, придушували державність українського народу, йшли на службу до російських, польських, литовських, угорських правителів або іноземних загарбників і населення шукало захисту і прихильності на стороні.
Держава - плід людського розуму, що визрів під впливом певних потреб і емоцій людини. Страх перед агресією інших людей, боязнь за життя і свободи, майно - найсильніший мотив, що спонукає людину до створення держави (Гоббс); людський розум, що привів до висновку про необхідність створення спеціального органу - держави, більш здатної забезпечити природні права людей, чим їх традиційні, додержавні форми співжиття (Локк). Договірні теорії держави відображають деякі реальні факти. Так, договірна система княжіння існувала в Київській русі в Чернігівському та Галицькому князівствах, де з зап-рошеним для правління князем на певний термін укладалась угода (договір). Під впливом теорії суспільного договору створювалась американська держава - США. Та політичною антропологією доведено, що реальна держава виникла не внаслідок добровільної передачі індивідуумами частини своїх прав спеціально створеному для захисту громадян суспільного порядку, а в ході тривалого природно-історичного розвитку суспільства. Звичайно ж, держава виникла не в силу однієї причини, а комплексу передумов, до яких належить і суспільний поділ праці і поява нерівності, приватної власності, і ускладнення суспільного організму, і суб'єктивні прагнення людей. А теоретичні пошуки філософів, юристів, соціологів, істориків поглиблювали розуміння проблеми, розкриваючи окремі її аспекти.
Поняття суверенна національна держава тісно охоплює декілька взаємозв'язаних елементів - суверенні і національні, що характеризують системну сукуп-ність якостей державного устрою. Практика світового національно-державного утворення і актів міжнаціонального співтовариства свідчить про те, що в процесі утворення національних держав формується і зміцнюється суверенітет національних, державних і особистих прав, природно, національний суверенітет - сукупність повновладдя нації та прав, що гарантують незалежність особи. Суверенітет націй здійснюється, насамперед, в можливостях вільного політичного самоуправління нації, в правах нації на територію, що склалася історично і наявність спільної економіки, природні ресурси та копалини, а також верховенство нації в законодавстві і формуванні державної влади і національної держави. Суверенітет людини передбачає реальні права на життя та незалежність світогляду, гарантії проти насилля, захист самостійності особи. Зрозуміло, суверенітет поділяється на суверенітет нації та суверенітет особи, але практично тісно зв'язані і взаємодіють: коли нація і особа вільно самовизначаються і особа не боїться за життя та незалежність світогляду.
Поєднання двох початків - верховенства та незалежності в понятті суверенітет має для держави і влади всіх рівнів такий же зміст, що і поняття свободи і права для людини. Для суверена і суверенної держави це не тільки право на незалежність і свободу від посягань і ззовні та всередині, але й право управляти, веліти, свобода приймати рішення, здійснювати всі функції верховної влади. Не випадкові тому й трактування суверенної влади як всевладдя, абсолютної або самодержавної монархічної волі та ін. В постійній боротьбі з безмежністю одноособової влади за обмеження держави на користь народу, суспільства і далі, в процесі становлення громадянських відносин і правової держави поняття суверенітет поширилось з особистої влади на владу держави, на прерогативу народу (звідси поняття суверенного, незалежного, сповненого правами та свободами народу), суспільства, нації, особи і самого права. Тому існує поняття невтручання у внутрішні справи людини. Захист суверенних прав, прав самостійно займатися своїми ділами дуже істотний у внутрішній та зовнішній політиці, особливо в період становлення національної держави, формування національних спільностей, новогосуспільного, політичного або державного ладу. Проте суверенітет - об'єкт необхідних і неминучих обмежень внутрішніх, вимушених угод суверенних прав суспільних сил, що зустрічаються - держава та суспільство, уряд та народ, або особа, влада різних видів - законодавчої, виконавчої, судової тощо, зовнішніх -зустріч державних суверенітетів.
Суверенітет держави, народу або нації і навіть особи охоплює політичні, економічні, соціальні та правові основи. Матеріальною основою державного і національного суверенітету служить територія, певна власність, економіка, надбання культури, національна мова та ін., однаково як і гідність особи, здатної стати суверенною, виступає власність, знання, праця та володіння фахом, професією. Політичною основою суверенітету виступає стабільність держави, наявність досить розвинутої політичної організації та структури влади. Правовою основою суверенітету е конституція, декларації, загальновизнані принципи міжнародного права, національні традиції, звичаї та ін. Поняття державного та національного суверенітету закріплені в Статусі ООН у вигляді положень про суверенну рівність держав та права націй на самовизначення.
Нація на основі права, конституіруючись в державу, виступає як повноправний суб'єкт міжнародного права, а також конституційного права, якщо вона входить в федерацію або конфедерацію суверенних держав. В традиційних міжнародних системах, де панують фактично, а не юридичне визнані суверенітети, характерно жорстке
Loading...

 
 

Цікаве