WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Політичні системи суспільства - Реферат

Політичні системи суспільства - Реферат

залежності від числа учасників процесу прийняття рішень) і тип цінностей. Політичні системи поділяються на тоталітарні і ліберально-демократичні, тоталітарні та авторитарні і демократичні, конституційні та тоталітарні, традиційні та сучасні. В сучасному світі виділяється чотири основні типи політичних систем: англо-американська, континентальна-європейска, доіндустріальна та частково індустріальна політична система, тоталітарна політична система.
Англо-американська політична система діє в Англії, США, Австралії, Канаді, характеризується гомогенністю культури: політична мета і засоби їх досягнення поділяють всі. Свобода особи, масовий добробут та безпека більшості населення ставляться над усе. Глибоко диференційовані в політичній системі та структурі політичних інститутів і ланок, кожна політична партія, соціальна спільність, прошарок мають конкретну мету і здійснюють свої функції. Для англо-американської політичної системи характерна висока стабільність, поділ властей та ін.
Континентально-європейська політична система властива Німеччині, Італії, Франції, характеризується змішаною політичною культурою, співіснуванням нових та старих політичних культур. У Франції поруч з традицією представницької влади властиві плебісцитарна традиція, схильність до популізму та ін., а також введення форм прямої демократії (в періоди правління Наполеона, де Голля). Характерна для континентально-європейського типу політичної системи багатопартійність: політичні партії виступають з різною ідеологією і стійкими національними традиціями, що мають значний вплив в суспіль-стві. Багато елементів в структурі і змісті континентально-європейської політичної системи властиві і політичній системі сучасної України.
В багатьох доіндустріальних або частково індустріальних країнах Азії, Африки та Латинської Америки існують і функціонують різні політичні системи з властивою змішаною політичною сумішшю західних цінностей, етнічних, релігійних традицій. Суміш політичної культури в політичних системах доіндустріальних і окремо індустріальних країнах дуже відрізняється від змішаної політичної культури політичних систем країн Західної Європи, поєднуючи самі несподівані протилежності. Тут же нечітко поділяється влада. Часто зако-нодавчі функції використовують управлінські, владні структури і армія. Законодавчі органи втручаються в судові процеси та ін. Тут сильний і особистий авторитет, панування однієї якоїсь політичної партії, що узурпують владу. Широко використовується насилля. Обмежена участь населення в політичному житті країни.
Тип тоталітарних політичних систем властивий фашистській Італії, нацистській Німеччині, франкістській Іспанії, а також до початку 90-х років XX ст. народно-демократичним країнам Східної і Центральної Європи (Албанія, Румунія, Болгарія, Польща та ін.). В тоталітарних суспільствах відсутні незалежні соціальні спільності, верстви, що прагнуть різними способами впливати на владні структури з метою задоволення їх вимог та інтересів - економічних, соціальних, культурних, етнічних, територіальних, галузевих, релігійних та ін. Політичні комунікації суворо контролюються центром. Характерна і надзвичайна централізація влади і висока ступінь насилля. Проте багато політологів висловлює думку, що побудована на абсолютному примусі і насиллі політична система немислима. В сучасному світі найбільш поширеними виділяються серед політичних систем - демократичні, тоталітарні, авторитарні. За характером політичного режиму виділяють традиційні і модернізовані консервативні системи.
Функції політичної системи, механізм її дії детально і послідовно аналізував амери- канський соціолог Габріель Алмонд, який твердить, що всі системи здійснюють два базових набори функцій - функції введення (входу) і функції виходу. Визначаючи зміст набору функцій входу, Габріель Алмонд виділяє з них чотири: політична соціалізація та залучення людей до участі в політичному житті; процес, в ході якого індивіди і соціальні спільності, верстви і групи формулюють свої вимоги, що відповідають їх реальним та вигаданим інтересам і переносять вимоги в центр політичної боротьби або в сферу прийняття політичних рішень (артикуляція інтересів); агрегування інтересів, тобто процес, в ході якого політичні партії роблять однорідними багато окремих вимог, що подаються до урядових структур, і політичні комунікації. Виділяються і три функції виходу: розробка норм, законів, застосування норм та контроль за дотриманням норм. Але якщо функції входу реалізуються переважно неурядовими структурами і сферами, то функції виходу уже прерогатива уряду.
Функція політичної соціалізації і залучення до участі людей в політичне життя суспільства властива всім сучасним політичним системам, сприяє поширенню серед всіх людей суспільства духу участі в політиці. На відміну від демократичних країн, де функція соціалізації і залучення до участі в політичному і суспільному житті реалізується неурядовими, недержавними структурами, хоча і там є очевидний вплив державних структур на процес соціалізації і політизації фактично є прерогатива держави, тому що всі органи та частки політичної соціалізації (школа, молодіжні об'єднання, засоби масової інформації та ні.) контролюються державою і культивують "дух насилля". Внаслідок поширення "духу насилля" в політичному, суспільному житті в демократичних суспільствах, індивідуум перетворюється з суб'єкта в громадянина, але процес політизації та перетворення суб'єкта в громадянина в країнах тоталітарних, авторитарних режимів відсутній. В сучасних умовах в Україні процес політичної соціалізації і залучення до участі в політичному житті суспільства виходить з-під контролю держави. Повільно і тяжко ви-рішується в сучасних умовах в Україні і основне завдання процесу політичної соціалізації - створення нової політичної культури.
Функція артикуляції інтересів - в країнах з демократичним режимом, де існує офіційна уява суспільної думки і прихильність до доктрини вільностіасоціацій, об'єднань, організацій за інтересами та ін., розглядається як з'єднуюча ланка між громадянином та дер-жавою. В середині 80-х років в Україні специфічно триває процес, в ході якого індивіди і соціальні спільності, верстви і групи формували свої вимоги відповідно їх реальним інтересам. Люди виявляли інтереси, що не адекватні інтересам комуністичної партії, хоча і вважалось, що комуністична партія - єдина виразниця всіх соціальних інтересів людей. Справжні соціальні спільності, верстви з своїми інтересами, що відповідають їх реальному становищу, тоді відсутні, а вироблення і формування інтересів, що відповідають реальному становищу в суспільному житті соціальних спільностей, верств, по суті, реалізувала правляча політична партія. В сучасних умовах в Україні формуються групи інтересів, проявляється і артикуляція інтересів, що виходить з-під влади, держави і політичних партій. І якщо політична система спроможна артикулювати, тобто формувати реальні інтереси соціальних спільностей, верств і різних груп, то здатна агрегувати їх, тобто перетворювати вимоги в альтернативи державної політики, реалізувати практично.
Політичні
Loading...

 
 

Цікаве