WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Розвиток філософії в Україні - Реферат

Розвиток філософії в Україні - Реферат

р. при Українському інституті марксизму-ленінізму (УІМЛІ) відкривається кафедра з національних питань, яку очолив Микола Скрипник. З 1927 р. виходить часопис "Прапор марксизму". В межах українського інституту марксизму-ленінізму створюється філософсько-соціологічний відділ, який очолив Семен Юлійович Семковський (Бронштейн) (1882-1937 рр.) - один з видатних філософів в Україні, ерудована особистість, блискучий лектор. Семен Семковський досліджував актуальні проблеми історії філософії, філософські проблеми природознавства. Найвідоміші праці "З історії університетської філософії", "Діалектичний матеріалізм і принцип відносності" та ін. У роки репресій засуджений і страчений.
Тоді ж, у 20-30-ті роки, багато й плідно працює Володимир Олександрович Юринець (1891-1937 рр.). Закінчив Віденський університет. У Парижі захистив докторську дисертацію. У 1925 році очолив Інститут філософії. Творчо досліджував проблеми історії, філософії, соціології, естетики, філософії культури. Йому належать твори "Едмунд Гуссерль","Фрейдизм і марксизм" тощо. У 1936 році репресований. Реабілітований посмертно. Філософія 20-х років ознаменована новими творами видатних учених України. Історик Дмитро Багалій видає фундаментальну працю про Григорія Сковороду, етнограф Михайло Сумцов публікує монографію з історії філософської думки в Україні. Проблеми соціальної філософії досліджують філософи Яків Білик, Василь Бойко, Євген Гірчак та інші; до історії вітчизняної філософії звертаються в своїх працях Наум Білярчик, Семен Семковський, Володимир Беркович, Андрій Бервицький. Все це дозволяє говорити про творче піднесення філософської думки. Проте з середини 30-х років розгортаються репресії, що знищили значну частину філософських кадрів, загальмували розвиток філософії. Учені філософи зосереджують зусилля на виправданні політичних рішень, коментуванні "Короткого курсу історії ВКП(б)" та ін.
З відлигою, що наступила у другій половині 50-х років XX ст. після смерті Йосифа Сталіна, пов'язане відродження філософської думки в Україні, що співпало з приїздом у 1958 р. до Києва з Москви росіянина Павла Васильовича Копніна (1922-1971 рр.) - талановитого вченого, видатного організатора науки, який очолив кафедру філософії Київського політехнічного інституту, потім Київського державного університету, нарешті, - інститут філософії Академії Наук України. Навколо Павла Копніна гуртується творча інтелігенція Ігор Бичко, Сергій Кримський, Мирослав Попович та багато інших, їх наукові колективні дослідження "Проблеми мислення в сучасній науці" (1964), "Логіка наукового дослідження" (1965) та ряд інших. Київське десятиліття (1958-1968 рр.) у творчості Павла Копніна, присвячене проблемам логіки, теорії пізнання, методології науки, вельми плідне. Оприлюднює монографії "Діалектика як логіка", "Гіпотеза і пізнання дійсності", "Ідея як форма мислення", "Вступ до марксистської гносеології", "Логічні основи науки", багато статей.
Принципово новий і важливий антропологічний поворот в філософії: Павло Копнін спрямував філософів не на вивчення незалежних від людини об'єктивних законів природи та суспільства, а на те, що залежить від людини, що освоюється людиною в процесі осмислення світу, прагне осягнути природу наукового знання в контексті сукупного людського досвіду. Сформувався плодотворний філософський напрямок: світоглядно-гуманістична проблематика, питання філософії культури, дослідження яких продовжено українськими філософами 70-80-х років. Тоді ж відокремився і інший напрямок, пов'язаний з історика-філософськими дослідженнями, осмисленням проблем людського буття. Школа філософа Володимира Шинкару-ка досліджує проблеми діалектики, логіки та теорії пізнання, спираючись на німецьку класичну філософію. Велика група філософів -Микола Тарасенко, Олександр Яценко, Олексій Плахотний, Ігор Бичко та інші зосередили увагу на проблемах людського буття. Значна група філософів працює над питаннями історії філософії України. У 90-і роки пріоритет віддається філософським дослідженням, присвяченим історії України та її культури, актуальним питанням становлення незалежної суверенної Української держави. Видаються журнали "Філософська і соціологічна думка", "Політична думка", "Віче", "Філософські студії" тощо. Публікуються підручники та навчальні посібники з філософії. Над проблемами філософії працюють вчені в усіх регіонах України.
Увага філософів української діаспори зосереджена на проблемах політичної філософії, історії української філософії (Дмитро Чижевськии, Тарас Закидальський), національної ідеї (Іван Мірчук, В'ячеслав Липинський).
Дмитро Донцов (1883~1973 рр.) - ідеолог українського націоналізму, спрямованого на відокремлення України від Росії, що відображено в творах: "Націоналізм" (1927), "Хрестом і мечем" (1967). Світоглядною основою політичних поглядів є його філософський волюнтаризм та ірраціоналізм, презирство до народу, устремління встановити владу еліти.
Дмитро Чижевський (1894-1977рр.) - найвідоміший у діаспорі дослідник історії української філософії, історії, літератури, естетики. У творах "Історія філософії на Україні" (1926), "Філософія Григорія Сковороди" (1934) відносить до української філософії мислителів з ознакою їх участі у творчому процесі національної інтелектуальної традиції. Один з перших визначив емоціональність, ліризм та інші риси української філософської ментальності. Світове значення національної філософії пов'язує з появою в ній великого філософа, котрий створює філософську систему світового значення. Таких філософів в Україні ще не було, вважає Дмитро Чижевський, певно недооцінюючи Григорія Сковороду, Памфіла Юркевича, Льва Шестова та ін.
Іван Мірчук (1891-1961 рр.) - основну увагу приділяє вивченню національного світогляду слов'яно-українського народу. В'ячеслав Липинський (1882-1931 рр.) - розробляє проблеми історіософії, національної еліти, ролі християнської релігії в об'єднанні українського народу.
Отже, історія української філософії - потужний потік в українській культурі, який відбиває суперечності буття українського народу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Барякін В. В. В. І. Вернадський про ноосферу.- Філософська і соціологічна думка.- 1993.- № 3.
2. Горський В. С. Історія української філософії. Курс лекцій.- К., 1996.
3. Громов М., Козлов Н. Русская философская мысль Х-ХУІІ веков.- М., 1990.
4. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст.- К., 1992.
5. Копнин П. В. Диалектика как логика.- К., 1961.
6. Попович М. Мировоззрение древних славян.- К., 1985.
7. Сковорода Г. С. Повне зібрання творів: у 2-х т.- К., 1973.
8. Философская культура Украины и отечественная мысль ХІХ-ХХ вв.- К., 1990.
9. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні.- К., 1992.
10. Історія філософії на Україні у 3-х т.- К., 1987.
Loading...

 
 

Цікаве