WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Російська філософія - Реферат

Російська філософія - Реферат

"Читання про Боголюдство", "Історія і майбутнє теократії" та ін. Російський філософ вважав, що вищою точкою у розвитку форм організації життя світового людства є поєднання державної, духовної (першосвя-щенник) і пророчої (вільний пророк) влади. Завершення історії зв'язане із розвитком і об'єднанням трьох влад: першосвященниць-кої, царської і пророчої. Вище благо й істинна мета теократії, на думку Володимира Соловйова, полягає в довершеній взаємності вільного боголюдського поєднання - не в повноті влади, а в повноті любові. Під кінець життя філософ став сумніватися в здійсненності проекту створення всесвітнього політичне і релігійно єдиного людського співтовариства. Філософська спадщина Володимира Соловйова піддається критиці з різних позицій: атеїсти незадоволені теїзмом, богослови критикують за елементи пантеїзму, державники - за теократизм, надання переваги церкві перед державою, філософи-матеріалісти -за тлумачення ряду проблем в ідеалістичному дусі. І все ж, об'єктивно оцінюючи філософську творчість Володимира Соловйова, варто сказати, що ідеї талановитого мислителя внесли величезний вклад у розвиток російської і світової філософської думки. Чистота помислів і лицарське служіння загальнолюдським цінностям, як їх розумів філософ, можуть і повинні стати прикладом боротьби за духовність, за піднесення моральних потреб та ідеалів у людині.
2. Російська філософія ХХ ст.
Перехід до XX ст., за влучним висловом відомого філософа Олександра Китаєнко, пе ріод найглибшого, небувалого історичного розпаду, що визначив далеко наперед, аж до сучасності, нові шляхи життя. Вся суперечливість, різноманітність ідей, цінностей та ідеалів у філософії Росії на рубежі двох століть - XIX і XX, - оригінальне й глибоко відобразила найістотніші потреби і тенденції історичного розвитку. Поряд з могутньою хвилею революційних ідей та настроїв, соціалістичних та атеїстичних ідеалів і уявлень про справедливість, виникають оригінальні антиреволюційні теософські концепції талановитих мислителів, які також прагнули осмислити жагу справедливості й добра, голос совісті й потребу в утісі і з допомогою синтезу релігії та філософії виробити новий світогляд і нову методологію пізнання буття. У перехідних історичних обставинах проблеми моральності, етики виходять на передній край, утворюють те русло, де відбувається оновлення релігійних ідей, їх філософське осмислення. Яскравий сплеск релігійно-філософського ренесансу репрезентований плеядою видатних філософів - Микола Лоський, Павло Фло-ренський, Сергій Булгаков, Микола Бердяєв, Семен Франк, Лев Кар-савін, Іван Ільїн, Олексій Лосєв та ін. Це мислителі різних поглядів, але всіх їх згуртовує інтерес до духовних цінностей, визнання теоретичної та практичної першості духовного життя над зовнішніми формами співжиття, моральнісні пошуки змістовних творчих основ людського буття. Спадкоємці ідей, і, зокрема, ідеї всеєдності, до яких закликали видатні представники російської інтелігенції Петро Чаа-даєв та Володимир Соловйов, головне завдання філософії бачили У формуванні теорії про Світ як єдину цілісність з позиції мораль-нісно-релігійного досвіду. Тут на фоні подій, що розгорталися, особливо помітні Микола Лоський, Павло Флоренський, Сергій Булгаков, Семен Франк - яскраві представники релігійної антропології. Про релігійний ренесанс та інтерес до релігійної моралі і взагалі До духовних цінностей, що викликано певним розчаруванням інтелігенції в матеріалізмі й соціалізмі, свідчить активізація релігійно-філософської діяльності в тодішній Росії. На початку XX ст. виникає Петербурзьке релігійно-філософське товариство, що ставило в центр осмислювання проблеми впровадження Християнства. Релігійні та філософські ідеї знайшли відображення в літературі. Поети, - декаденти і символісти - Олександр Блок, Андрій Бєлий, Валерій Брюсов, Дмитро Мережковський оспівували людину. Релігійні Умонастрої тоді ж демонструє щомісячник "Русская мысль" (редактор Петро Струве). У збірниках "Проблеми идеализма" (1902) та "Вехи" (1909) Павло Новгородцев, брати Сергій та Євген Трубець-кі, Сергій Булгаков, Микола Бердяєв та інші вели полеміку з матеріалізмом та марксизмом. У відповідь на "Вехи" опубліковано ряд статей, видано збірник "Интеллигенция в России". Проте філософія в Росії не зводиться до релігійної філософії, а її питання - до питань релігії. Практично в філософії всі багатоманітні течії та напрямки досліджують найважливіші питання, стоять на рівні європейської та світової філософської думки, а в деяких аспектах випереджають їх. Оригінальні філософські концепції та системи філософії права, інтуїтивізму, матеріалізму, позитивізму, персоналізму, екзистенціалізму, космізму тощо відображали проблеми онтології, гносеології, антропології, історіософії, моральнісного, релігійного та естетичного досвіду, інтуїції тощо. У 20-30-х роках XX ст. утвердження тоталітарної суспільно-політичної системи, примусова чи добровільна еміграція, ліквідація значної кількості філософів сковували, але не зупинили розвиток філософської думки. Протистоячи догматизму і долаючи політичну цензуру, радянські філософи, історики внесли певний вклад у розвиток світової філософської культури. Сучасне піднесення філософської творчості в Росії було б неможливим без історико-філософських традицій, що сягають у сиву давнину. У XX ст. філософія Росії - самобутня своєю історією і характером постановки і вирішенням змістовних життєвих проблем. Філософія Росії - духовне утворення, де всіма гранями виявляються найскладніші, суперечливі процеси російського суспільного життя. Важливіші сторони суспільного життя відображені в творчості філософів Миколи Лоського, Павла Флоренського, Сергія Булгако-ва, Семена Франка. Щоправда, у сучасній філософії обґрунтовується ідея, за якою немає самобутності "російської чи західної філософії", а є філософія, є самобутність філософської культури, самобутність західної філософської культури тощо.
Микола Онуфрійович Лоський (1870-1965рр.) - видатний представник інтуїтивістського персоналізму в Росії. Народився Микола Онуфрійович у містечку Креслав-ка Вітебської губернії в багатодітній католицькій родині з Польщі: батько - лісничий, мати - домогосподарка. Запропаганду атеїзму та соціалістичного вчення виключений з Вітебської класичної гімназії (1887) без права вступати до інших навчальних закладів. Пізніше Микола Лоський виїздить до Цюріху, де знайомиться з творами Олександра Герцена, Фердинанда Лассаля, Георгія Плеханова, розчаровується в революційних ідеях. Вступає на філософський факультет Бернського університету. Після довготривалих поневірянь повертається до Росії у 1891 році і вступає на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, спеціалізується у П'єра Лесгафта. Потім у 1894 році переходить на перший курс історико-філологічного факультету, де слухає лекції глави російського неокантіанства Олек-сандра Введенського та неолейбніціанства Олександра Козлова, який у 1896 році познайомив його з Володимиром Соловйовим, перекладає для Володимира Соловйова твори Іммануїла Канта, над якими працював і пізніше: перекладає російською мовою "Критику
Loading...

 
 

Цікаве