WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Російська філософія - Реферат

Російська філософія - Реферат

національного, і не переставав мріяти, що слов'яни повстануть проти турків. Сімнадцятирічним юнаком утік із рідної домівки, щоб взяти участь у боротьбі за незалежність. Та потрапити в Грецію не вдалося: його затримали на околицях Москви і повернули додому. Освіту Олексій Хом'яков здобув у Московському університеті: закінчив фізико-математичне відділення. Олексій Хом'яков - унікальне обдарована людина: філософ і поет, богослов і літератор, публіцист і історик - що є великою рідкістю серед людей. Мав Олексій Степанович і багатий практичний досвід, вдало вів господарство, брав мисливські призи, навчався в Італії професійно малювати, запатентував в Англії винайдену ним машину, і, разом з тим, глибоко оригінальний мислитель. Соборність, єдність, свобода, любов - ось ключові і найплодотворніші філософські ідеї. Основні філософські погляди Олексія Хом'якова знайшли відображення в творах: "Досвід катехі-зичного викладу вчення про церкву" (1864); "Декілька слів православного християнина про західні віровизнання" (1853); "Записки про всесвітню історію", "Семіраміді" та ін. Основною тезою філософського вчення Олексія Хом'якова виступає твердження про вирішальну роль православ'я для розвитку всієї цивілізації. Саме православ'я сформувало ті одвічно російські джерела, той російський дух, який створив російську землю в її безмежності і безкрайності. Олексій Хом'яков бачив перевагу слов'яно-православного світу перед Західним у розвитку різних релігій. Усі релігії діляться ним на кушитські та уханські, відмінності між якими визначаються співвідношеннями у них свободи і необхідності. Кушитство побудоване на принципах необхідності, тим самим вимагаючи від його послідовників бездумного підкорення. Іран-ство, розмірковує філософ, - релігія свободи, звернена до внутрішнього світу людини, яка вимагає від неї свідомого вибору, між добром і злом. З усіх релігій повніше суть іранства відображено в християнстві. Однак християнська релігія не однорідна і згодом розпалася на кілька течій: католицизм, православ'я і протестантизм. У різних течіях християнства по-різному представлено поєднання свободи і необхідності. Католицизм, стверджує Олексій Хом'яков, не володіє справжньою церковною свободою, оскільки там прийнято догмати про непогрішимість Папи Римського. Навпаки, протестантизм - абсолютизує людську свободу, індивідуальні джерела, які руйнують церковність. Тільки православ'я повністю відображає зміст християнства, виступає адекватною формою релігійної іранської ідеї про примат моральної свободи, гармонійно поєднує свободу і необхідність, індивідуальну релігійність з церковною організацією. Месіанство увінчує релігію свободи, показуючи, що людина духовно подібна Богові. Крім того, на авансцену історичної дії слов'янський світ виходить завдяки своїм якостям: смирення, миролюбства і сприйнятливості, чутливість до чужого горя і страждання. Слов'яни - народ лагідний, мужній, вони хороб-рі, але не люблять битв і тому передоручають їх державі. Лідером слов'яно-православного світу Олексій Хом'яков вважає Росію. Освіта, культура в Росії формувалися під впливом східно-фанської освіченості, зокрема Індії. Звідти через Волжський торговий Шлях йшли не тільки різноманітні товари, а й передавались різні культурні цінності. Але ж все-таки минуле і сучасне Русі суперечливе. У записках "Про старе і нове" Олексій Хом'яков пише: "... у старови ну краще було все в землі Руській: грамотність у селах, і порядок у містах, у судах - правда, а в житті - достаток". А потім критикує всі сторони життя допетровської Русі: безграмотність, навіть у вищих соціальних прошарках, одвічні князівські усобиці, кабала, бунти, вза галі, міжусобиці, приниження, продаж Росії варварам і хаос бруду. і крові. Суперечливість простежується і в оцінці діяльності Петра І Олексій Хом'яков звинувачує Петра І за принесені в жертву державу любов і свободу. Тоді ж цар Петро вдарив по Росії як страшна, але благодатна гроза. Удар по стану суддів-злодіїв; удар по боярах, як думають про свої роди і забувають Батьківщину; удар по монахах, які шукають спасіння душі у келіях і поборах в містах, і забувають церкву, і людство, і братство християнське. За кого з них заступить ся історія? Допетровський період російської історії і діяльність Петра II філософ розглядає діалектичне, як єдність протилежностей. З таких же позицій - суперечливої єдності - Олексій Хом'яков підходить і до оцінки діяльності "сівача" - церкви, підкреслює, що церква головний упорядник світу - дала єдність руській землі. Мережа церков, монастирів давала народу одноманітні, стійкі поняття про відносини приватні і суспільні. За всіх своїх переваг, у порівнянні з західними церквами, православна церква із своїм надзавданням створенням у Росії суспільства, основаного на християнських заса дах, - не впоралася. Пояснюється таке становище появою єресей, боротьби іосифлян і некористолюбців (іосифляни - церковна партія на Русі в кінці XV - середині XVI ст., захищали недоторканність церковно-монастирського землеволодіння). Некористолюбці - про тивники іосифлян, виступали проти церковної власності. Філософ критикує і моральні риси ченців, які знехтували, забули християнське братство, докоряє служителям культу в "односторонньому аспекті", слабкому піклуванні про "охристиянювання" суспільства, владолюбстві вищого духовенства. Поєднання свободи і необхідності, індивідуальних і церковних основ служить у Олексія Хом'якова методологічним принципом для формування поняття соборності. Соборність - це вільна єдність основ церкви у спільному розумінні ними правди і спільного пошуку шляху до спасіння: єдність, основана на однодушній любові до Христа і божественної праведності. Хто любить божу істину і знаходить істину в Христі та Христовій церкві, той вільно і радісно її приймає. Це і породжує єдність. Філософ стверджує, Бог є свобода для всіх чистих істот. Бог є закон для людини невідродженої, Бог є необхідність тільки для демонів. Принцип соборності означає, що ні патріарх, який має верховну владу, ні духовенство, ні навіть Вселенський Собор не є абсолютними носіями істини. Таким носієм істини вважається лише церква. Суттєвою ознакою соборності виступає принцип єдності у множинності. Соборність розкривається, насамперед, у постійній можливості поєднання людей на основі духовної спільності і проявляється у таких сферах життєдіяльності людини, як церква, сім'я, соціальні відносини, міждержавні стосунки та іи. Соборність є результат взаємодії свободи волі людини (вільного людського початку) і благодаті (божественного початку). Соборність ґрунтується па незалежних від зовнішніх форм виразів істин, які не є підсумком раціональної діяльності людини, а результатом духовних пошуків людей. Соборний початок виступає в Олексія Хом'якова методологічним принципом при аналізі всіхсоціальних явищ, зокрема, діяльності народу й особистостей в історії. Соціологічна категорія народ розглядається як певний сталий набір сукупних якостей, що має визначену духовну суть, субстанцією якої виступає православ'я і об-щинність. Справжня велика історична особистість завжди є виразником народного духу, її значення і
Loading...

 
 

Цікаве