WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Російська філософія - Реферат

Російська філософія - Реферат

оскільки без свободи неможливе служіння Богу. Кращою формою держави є дуалістична система конституційної монархії. Такі основні ідеї філософії права у соціальній філософії Семена Франка. Олексій Федорович Лосєв (1893 -1988 рр.) на родився в м. Новочеркаську, в сім'ї гімназичного викладача фізики та математики, потім скрипаля-соліста і диригента губернських оркестрів. Мати-донька священика. Духовна атмосфера сім'ї відбилася на формуванні свідомості майбутнього вченого. Закінчив історико-філологічний факультет Московського університету. Викладав класичну філологію в Нижегородському університеті. На початку 20-х років бере участь у діяльності Психологічного товариства Московського духовного університету та Релігійно-філософського товариства ім. Вол. Соловйова, співробітничає з відомими філософами Георгієм Челпановим, Львом Лопатіним, В'ячеславом Івановим, Павлом флоренським, Миколою Бердяєвим та ін. З розпадом філософських товариств та припиненням вивчення у вищих навчальних закладах класичних мов, Олексій Лосєв викладає естетику в консерваторії. Продовжує дослідження, які почав ще в 1916 році, античної філософії, видає цикл творів "Античний космос и современная наука", "Музика как предмет логики", "Философия имени" та ін. У квітні 1930 р. Олексія Лосева заарештовують, як "філософа-мракобіса, лютого класового ворога". Його позиція кваліфікується ідеологами як "відверто попівський реакційний ідеалізм". Звільняють у 1933 році. Настало двадцятилітнє наукове мовчання. Олексій Лосєв повертається до педагогічної діяльності. За останні 30 років публікує майже 400 творів, з них 30 монографій. Найвизначніша - восьмитомна "Історія античної естетики". Багата філософська спадщина Олексія Ло-сєва ще чекає на глибоке філософське осмислення. Олексій Лосєв всебічно досліджує діалектичний метод, основою якого вважав логіку суперечностей, антиномію. У ній - вплив ідеї діалектики Гегеля та феноменології Гуссерля. "Діалектика є єдиним методом, здатним охопити живу дійсність. Більш того, діалектика є просто ритм самої дійсності. Лише такий конкретний метод, як діалектика, і може бути методом істинно філософським, тому що сам зітканий з суперечностей, як і реальне життя. А те, що ім'я є життя, що тільки в слові спілкуємося з людьми та природою, що тільки в імені обґрунтована вся найглибша природа соціальності в усіх безкінечних формах її виявлення, все це відкидати - означає впадати не тільки в соціальну самотність, а й взагалі в антилюдську, антирозумну самотність, в божевілля. Діалектика - методологічна основа філософії мови". Олексій Лосєв глибоко, з позицій діалектики, проаналізував міф як особистісну форму буття, показав, що діалектика міфу неможлива без соціології міфу. Осмислив логічну та феноменологічну структуру міфу, визначив основні соціальні типи міфології. Приходить до висновку про те, що міфічна свідомість - явище культури, в шарах якої відіграє всеосяжну роль. Міф перебуває в самій гущині історичного процесу. У багатоаспектних пошуках змісту особливе місце займають праці Олексія Лосева, присвячені музиці, мистецтву, естетиці. Так, у праці-"Музика как предмет логики" (1926) під впливом Едмунда Гуссерля розробляє музичну естетику як науку, показує діалектику і величезне значення зв'язку філософії та математики з музикою, вважав музику першопринципом художності взагалі. Олексій Лосєв одним з перших російських філософів осягає символ, діалектичне протиставляючи його алегорії, знаку, персоніфікації, художньому образу, емблемі, метафорі, натуралістичній копії, міфу, поняттю. Розкриває знакову природу символу та його структуру, прокладаючи шлях семіотиці, розвиваючи теорію інформації, створив типологію символів, розкрив діалектику символу та його багатомірність системно з логікою життя та соціально-історичну обумовленість. Уже після смерті Олексія Лосева опублікована написана ще в 1941-1942 роках у платонівському стилі повість "Жизнь". У ній полеміка з питань філософської антропології, що таке людина та її життя - механізм, гвинтик, якого завжди можна викинути і замінити, чи цілісний організм, який історично природно склався, що є життя і доля, життя і мудрість, життя і знання, життя і смерть... І знову слідом за російськими інтуїтивістами випливає ідея життя і природи та способу їх пізнання: знання законів природи - це царство розсудку, який пізнає незмінне. Життя неповторне. Життя -щось органічно історичне. В історичному все найінтимніше: рід, батьківщина, життя. Рід - єдиний фактор, єдиний початок, що стверджує себе в індивідуумах. Життя індивідуумів - це і є життя роду. Життя породило мене - означає: я сам себе породив. Відомий вчений філософ Андрій Тахо-Годі писав, що своєчасний і актуальний спір про те, що ж таке людина і її життя.
Лев Платонович Карсавін (1882-1952 рр.)- відомий релігійний філософ-містик і істо- рик-медієвіст, філософ-гностик в дусі "християнізованого еллінізму". Народився Лев Платонович в сім'ї артистів балету. Після закінчення Петербурзького університету очолив кафедру історії. У 1922 році висланий з Росії. Працював професором історії в університетах Берліна, Ковно (Каунас) у Литві. Помер в ув'язненні в Комі АРСР. Основні твори: "Очерки религиозной жизни в Италии ХП-ХПІ вв.", "Основи Средневековой религиозности в ХП-ХШ вв.", "Диалоги" та ін. В ученні про буття Лев Карсавін вважає світ результатом самообмеження Бога, створеним буттям з нічого. Бог як істинна абсолютність є досконала всеєдність - Бог, Творець, Визволитель, Удосконалець. Створене Богом буття, особливо кожна особистість як його частина, може стати досконалою Всеєдністю, тому що абсолют повністювтілюється у тварях. Поза Богом і без Бога немає мене, абсолютно немає - пише Лев Карсавін. Створення мене Богом з нічого разом з тим е і моє власне, вільне самопородження. Ідея всеєдності, як всеохоплюючий принцип, визначає характер усіх проблем у Льва Карсавіна. У Богові і в тварному світі відкриває триєдність як ознаку Всеєдності: Триєдність Бога - істина, любов і всеблагість; у любові - самоутвердження (руйнівна любов), самопожертвування (жертовна любов), і воскресіння в любові. Такий же підхід - до осмислення особистості: по-перше, первинна єдність, по-друге, її розподіл на суб'єкт і об'єкт, по-третє, їх возз'єднання. Іншими словами, троїстість складає основу християнського світогляду. У книзі "О лич-ности" викладається концепція тілесності як важливий момент філософської антропології Льва Карсавіна. В ній стверджується наявність зв'язку і злиття мого тіла з іншими тілами: "Усе, що я визнаю, пам'ятаю або навіть уявляю, є моя тілесність, хоч не тільки моя. Але й також зовнішня для мене. Увесь світ, залишаючись тілесністю, зовнішньою для мене, стає також моєю тілесністю". Цією концепцією пояснює наявність відчуття в ампутованих членах тим, що відділені від тіла, не втрачають з ним свого зв'язку. У "Философии истории" Лев Карсавін, визначаючи основні принципи історичного буття, аналізує питання про місце і значення історичного в світі в цілому і стосовно абсолютного буття, бачить найвищу мету історичного мислення в осмисленні всього Космосу, всього сотвореного, усієї Всеєдності

 
 

Цікаве

Загрузка...