WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Російська філософія - Реферат

Російська філософія - Реферат

абсолютних цінностей -моральної добродійності, краси та істини. Отже, оригінальна релігійно-філософська антропологія Миколи Лоського спрямована на удосконалення людини і людства, що прагне Божественної благодаті. В її основі - вчення про моральність і цінності, засновані на абсолютній цінності - Царстві Божому, що становить вищу цінність людського буття. А надцінністю є Бог. В основі людського буття лежать абсолютні моральні цінності та імперативи, що не потребують доведень, а відкриваються безпосередньо, через інтуїцію, духовне осяяння, відіграють важливішу роль у житті суспільства. Там, де зникають уявлення про вищі цінності та ідеали, утверджуються моральнісний хаос і нестримний егоїзм, жорстокість у стосунках між людьми, злочинність, зубожіння внутрішнього світу людини, бездуховність, моральний розклад особистості. В кінці XIX ст. і на початку XX ст. моральнісні ідеї філософської антропології Миколи Лоського актуальні, бо випливають з самої суті змісту Я, смисложиттєвих проблем російського народу. Важливішими рисами російського народу філософ вважав релігійність, здатність до вищих форм досвіду, сильну волю, волелюбність, доброту, обдарованість і месіанство, що набагато перевищують негативні риси характеру російського народу - анархізм, політичний деспотизм, утопізм. Заслуга Миколи Лоського у філософії Росії у створенні "Історії російської філософії", увічненні ідей та діяльності російських філософів в Росії і за її кордонами.
Павло Олександрович Флоренський (1882-1937рр.) - видатний філософ, математик, фізик, мистецтвознавець, історик, інженер і поет-символіст, філолог-поліглот, що досконало володів латинню, стародавньо-грецькою і більшістю європейських мов, а також мовами народів Кавказу, Ірану, Індії. Народився у містечку Євлах в родині інженера-шляховика в Закавказзі. Чудова природа Закавказзя вирішальне вплинула на формування особистості. Закінчив Тиф-ліську гімназію, вступив до фізико-математичного факультету Московського університету, де слухав курс філософії Сергія Трубецько-го та Льва Лопатіна. Після закінчення університету відмовляється від професії математика і навчається в Московській духовній академії. За свідченням гімназичного друга Володимира Ерна, у березні 1906 року за проповідь "Вопль крови", виголошену в Академії у зв'язку з стратою лейтенанта Шмідта, студента Павла Флоренського заарештовано і кинуто до Таганської в'язниці, з якої звільнено через п'ять днів на клопотання ректора Московської духовної академії єпископа Євдокимова. Отже, революційні заворушення студентів вищих навчальних закладів захопили й Павла Флоренського. Після закінчення Московської духовної академії тут же читає курс лекцій з філософії, захищає магістерську дисертацію, приймає сан священника, призначається редактором журналу "Богословский вестник", публікує фундаментальний твір "Столп и утверждение Истины". У 1919 році після закриття Московської духовної академії Павло Флоренсь-кий захоплений науковою діяльністю у державних установах системи Главенерго, Вищої Ради народного господарства РРФСР. Публікує монографію "Дизлектрики и их техническое применение". Займається мистецтвознавством та музейною справою, читає лекції з філософії, публікує "Очерки философии культа", "Иконостас". З середини 20-х років діяльність Павла Флоренського різко обмежується: висилають до Нижнього Новгороду, а в 1933 році - заарештовують і засуджують на десять років, а пізніше - в 1937 році розстрілюють у Соловецькому таборі (за іншими даними - у грудні 1943 р.). Реабілітований у 1958 році. Філософія Павла Флоренського - своєрідне продовження метафізики єдності та софіології Володимира Соловйова. Ця своєрідність полягає в протиставленні інтелектуалістській тенденції - антиінте-лектуалістської системи поглядів, започаткованої слов'янофільством. Так, у вченні про буття раціоналізм, вважає мислитель, має справу з речами, християнська ж філософія досліджує життя, дух, і тому істина, як мета філософського пізнання, осягається не логічним законом тотожності (А є А), а інтуїцією. У творі "Столп и утверждение Истины" Павло Флоренський пише: "Раціоналізм, тобто філософія поняття і розсудку, філософія речі і нежиттєвої непорушності, -повністю зв'язаний з законом тотожності і може стисло охарактеризований як філософія плотська. Навпаки, християнська філософія, тобто філософія ідеї і розуму, філософія особистості і творчого подвигу, спирається на можливість подолання закону тотожності - це філософія духовна". Такі два способи осягнення буття зв'язані з двома видами буття: буттям тутешнім, ущербним, несправжнім, та буттям неущербним, справжнім. Павло Флоренський вирішує два завдання: перше, що таке буття неущербне. Друге - який зв'язок ущербного буття з неущербним, справжнім буттям. Можливість розв'язання завдань вбачає лише на основі софійного, а не абстрактно-логічного методу, розгортає софіологію, що своїми коренями сягає еллінської богині Мудрості - Афіни, утверджує єдність мудрості та краси будови Світу, ідею мудрого творення Світу. Софія (за християнською традицією на Русі) - носій творчого Божого задуму. За словами Сергія Хоружого, християнський платонізм і традиція софійного культу становлять основу софіології Павла Флоренського. Зв'язок світу з Богом виявляється через зміст тварного буття і за допомогою любові тварі до Бога. Ця любов є онтологічний акт, відповідає особовій філософії, і тому відкриває людині Бога, її необхідно відрізняти від любові, як психологічного становища, що відповідає речовій філософії. Любов же зв'язує між собою і особистостей. Виявлення любові до тварі споглядається предметне як краса. Звідси -радіння любов'ю при спогляданні її, як краси. Це - досконала любов, певна реальна ідея-монада, ідеальна особа. На відміну від герметичних автономних лейбніцевських монад, монади Павла Флоренського - індивідуальні, неповторні духовності, внутрішньо, органічно зв'язані між собою, ніби спаяна вільним подвигом самовідданість, внутрішньо-єдина, внутрішньо-цільна, багато-єдинаістота. Все - єдино-сущно і все - різна-іпостасно. Любов вічно виснажує кожну монаду і вічно прославляє її. Це - єдність в любові. У єдності виявляється любов Божа як творчий акт, результатом якого є: по-перше, життя, по-друге, єдність, і по-третє, істинне буття. Ця єдність є здійснена Мудрість Божа, Софія - це Премудрість. "Софія - великий корінь цілокупної тварі, тобто все-цілісна твар. Софія є первісне єство тварі, творча Любов Божа", досконала єдність множинна. Зібрання ідеальних осіб філософ вважає також особою, Софією. Любов і Софія - нероздільні. Це два центральних поняття метафізики Павла Флоренського, з'ясовані в дусі античності, єднають метафізику, софіологію з російською філософією всеєдності, хоч Павло Флоренський, замість терміна всеєдність вживає синонім єдине і многоє. Цим відмежовується від принципу спекулятивної філософії новоєвропейського типу Володимира Соловйова. Так розв'язує філософ питання про буття. Не менш оригінальна онтологічна гносеологія Павла Флоренського, основна ідея якої виражається просто: пізнання здійснюється любов'ю, тобто любов є і основою пізнання. Досвід
Loading...

 
 

Цікаве