WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Російська філософія - Реферат

Російська філософія - Реферат

чистого розуму". Освіту завершив за кордоном. Стажувався у семінарі Віль-гельма Вільденбанда (Страсбург, 1901), у психологічному інституті Вільгельма Вундта (Лейпциг, 1902), у психолога-експериментатора Георга Мюллера (Геттінген, 1903). Повернувшись до Петербургу, захищає магістерську дисертацію "Основные учения психологии с точки зрения волюнтаризма" (1903), розвиває далі свою гносеологічну концепцію, співставляючи її з ідеями неокантіанства, іманентів, неореалістів, філософії життя, феноменології Гуссерля, вчень російських філософів, діалектичного матеріалізму. З метою онтологічного обґрунтування своєї гносеології, вивчає історію філософії, знайомиться з творами філософів Плотіна, Йоганна Фіхте, Георга Гегеля, Фрід-ріха Шеллінга, Анрі Бергсона, Павла Флоренського та інших російських філософів. У революційні роки початку XX ст. вступає до партії кадетів. Визнаючи цінність соціалістичного ідеалу, відкидає революційний шлях його реалізації. Смерть доньки у холодній квартирі Петрограду вплинула на повернення професора Петербурзького університету Миколи Лоського в лоно церкви. У 1921 році його як ідеаліста звільняють з університету, а згодом заарештовують і висилають за межі СРСР. За кордоном Микола Лоський працює в університетах Чехословаччини, а з приходом туди радянських військ переїздить спочатку до Франції, а потім до США, де й закінчив піввікову викладацьку діяльність професором Духовної академії св. Володимира в Нью-Йорку. Філософська творчість Миколи Лоського багата і різноманітна. Йому належать сотні статей і близько трьох десятків книг: "Обосно-вание интуитивизма", "Мир как органическая целостность", "Основньїе вопросьі гносеологии", "Логика", "Чувственная интеллек-туальная й мистическая интуиция", "Характер русского народа" та ін. У творах викладена оригінальна етико-релігійна філософська система. Семен Франк писав: "Тільки з праці Миколи Лоського "Обоснование интуитивизма" виникає специфічно російська науково-систематична філософська школа, що, можливо, пізніше перетвориться на своєрідний еталон для російської науково-філософської традиції". Вихідними принципами світоглядної системи Миколи Лоського є ідеї: іманентність всього всьому; подолання Дуалізму свідомості й буття в акті інтуїції; містичний емпіризм. Звертається увага на те, що термін містичний емпіризм служить винятково для визначення тих особливостей теорії знання, що зумовлюються визнанням містичного сприйняття, тобто твердженням, що транссуб'єктивний світ пізнання так само,-безпосередній (інтуїтивний), як і суб'єктивний світ". Містицизм та емпіризм - основні характерні особливості гносеології інтуїтивізму Микола Лоський виправдовує тим, що Бог і людська свідомість не відокремлені між собою непрохідною прірвою, що можливе повне злиття людини з Богом, хвилини екстазу, коли людина відчуває і переживає Бога так само безпосередньо, як своє Я. Світ не-Я (включаючи Бога, якщо Він є) пізнається безпосередньо, як і світ Я. Пізнаємо не скудний світ кантіанського позитивізму, а живий світ зі всією невичерпною повнотою його творчої потужності, світ, що глибоко відчутий поетами в естетичному спогляданні і дуже мало ще пізнаний наукою. Емпіризм філософ зв'язує з думкою про те, що об'єкти доступні пізнанню лише настільки, наскільки переживаються пізнаючим суб'єктом. Такий суб'єкт неспроможний сам, власними силами свого розуму, природженими властивостями душі створювати знання про зовнішні об'єкти, а мусить одержати матеріал знання про зовнішні об'єкти від самих об'єктів, хоч, безумовно, цей матеріал підлягає певній обробці, щоб стати знанням. Містичний емпіризм відрізняється від індивідуалістичного (де суб'єкт переживає не зовнішній світ, а свої враження з його приводу -скептицизм) тим, що вважає досвід стосовно зовнішнього світу переживанням наявності самого зовнішнього світу, а не одних лише його дій на Я. Це універсальний емпіризм, що визначається терміном інтуїтивізм. За інтуїтивізмом, процес знання - надіндивідуальний, але знання ніколи не буває трансцендентним, існуючим поза пізнаючим суб'єктом. Теорія знання (а не пізнання) Миколи Лоського обґрунтовує своєрідну онтологію - вчення про світ. За словами філософа, пізнавальні акти здійснюються надчасовим і надпросторовим діячем, суб'єктом - індивідуальним людським Я, що творить свої розумові акти уваги, спогади, бажання тощо. Людське Я - ідеальна суть і може визначатися терміном субстанціальний діяч, який творить усі процеси, події - все реальне буття - психічні й матеріальні процеси притягування й відштовхування, що утворюють його тілесну сферу. Суб'єктивний діяч - це метапсихофізична суть, що може встановлювати співвідносини між минулим, сучасним та майбутнім, його дії цілеспрямовані. Учення про діячів, що здійснюють цілеспрямовані, психофізичні процеси, нагадує лейбніцевську монадологію. Субстанціальний діяч з потенціальної особистості перетворюється на особистість реальну, коли досить розвинута, щоб розуміти абсолютні цінності, особливо моральні, і бачить свої обов'язки в досягненні їх у своїй поведінці. Така теорія, на відміну від монадології Готфріда Лейбніца, може називатися персоналізмом, своєрідною філософською антропологією. Діячі творять численні системи просторово-часових відносин, що не розпадаються на окремі світи, а становлять одну-єдину систему космосу. На чолі системи стоїть високорозвинутий субстанціальний діяч -Світовий дух. Система космічної єдності - необхідна умова для здійснення абсолютних цінностей. Всеохоплююча абсолютна цінність - це абсолютна повнота життя, що може бути досягнута діячами за допомогою взаємодоповнення одного одним у коханні, інтуїції, стриманні від взаємної ворожнечі, у спілкуванні, заснованому на підляганні групи діячів одному діячеві, що стоїть на вищому щаблі розвитку. В результаті виникає така ієрархія єдностей: атом, молекула, кристал, одноклітинний організм, багатоклітинний організм, спільність організмів, як бджоли чи гніздо термітів; в сфері людського життя - нації і людство як ціле; далі - планета-Земля, сонячна система, Всесвіт. Кожна наступна стадія уніфікації має вищі творчі сили іочолюється особою. Отже, метафізика Миколи Лоського - це ієрархічний персоналізм, а його філософська антропологія набуває релігійно-пантеїстичного характеру. У живому релігійному досвіді людина відкриває Бога як абсолютну повноту життя. Всяка створена ним особа має можливість досягнути абсолютної повноти життя, а тому є також всеохоп-люючою і абсолютною цінністю, хоча й не першопочатковою. Усі необхідні аспекти абсолютної повноти буття, любові, краси, свободи, як аспекти цілого, становлять окремі абсолютні цінності. Кожна -це існування у своєму значенні для абсолютної повноти життя. Цінність - це єдність існування і змісту. Суть концепції цінностей у філософській антропології Миколи Лоського - це єдність існування і змісту. Бог створив світ як систему суттєвостей, здатних творити найвище благо - божественну повноту життя. Бог творить винятково особистості - своєрідні і незамінні. Кінцева мета життя всякої особистості - абсолютна повнота життя, що досягається не пасивним спогляданням, а особистою творчістю
Loading...

 
 

Цікаве