WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Світ повсякденності - Реферат

Світ повсякденності - Реферат

до вічного життя. Сенс смерті і безсмертя, однаково як і шляхи його досягнення - це зворотний бік проблеми змісту і суті життя. Без усвідомлення земне життя перетворюється в сон, в порожню і святкову мрію. В суттєвості земне життя є тільки приготуванням до життя вічного, що не за горами для кожного. Тому і сказано в Євангеліє: "Будьте готові, бо в яку годину не думаєте, прийде Син Людський". А щоб життя не перетворилося, висловом Михайла Лєрмонтова "в порожній і дурний жарт", необхідно завжди пам'ятати про смертну годину. Це "не трагедія, а перехід у світ іншій, де вже оселились міріади душ, добрих і злих, і де кожна нова входить на радість і муки. Людина, яка помирає - заходяче світило, зоря якого вже блищить над іншим світом". Смерть руйнує не тіло, а тлінність його і тому смерть - не кінець, а початок життя вічного. Помічено, що мудрість людини часто висловлюється у спокійному ставленні до життя і смерті. Смерть визначена для народженого, а народження неминуче для померлого. Адже планети, комети та інші космічні тіла у такому розумінні не зникають.
Людина - частина величезного Всесвіту, елемент і дійсність, що живить його своїми джерелами енергії, пронизана невидимими полями, багато що є для людини незбагненне. Люди і досі не знають головного: звідки виникла і прийшла в життя людина і куди піде після смерті: стане прахом або буде блукати по адових каньйонам, блаженствувати в райських садах або розчиниться в понад-свідомості, що породила її. Так, мабуть, лише один з пластів багатошарового пирога дійсності і є самий найматеріальніший астрономічний Всесвіт, і над ним виростає складна ієрархія духовних сил. Але визнавши, що людина частка Всесвіту, чи варто відмовлятися від тлінного світу повсякденності, від вогнища, що тут і тепер зігріває бідні смертні людські тіла, від недосконалого людського співжиття, що не завжди є братерство? Чи треба любити світ повсякденності, світ життя людини, що вважався тимчасовою оселею, перевалочним пунктом на шляху астральних мандрів? Монотеїстичні релігії - християнство, індуїзм, теософії та езотеричні вчення осуджують світ інший, закликають людину відвернутися від нього. В реальному житті, реальній історії багато зла, жорстокості, лукавства і підступності. І в сучасності, і тисячоліття тому, страждають невинні, відсутня справедливість, ллються потоки людської крові. Біблія проголошує: світ повсякденності не може бути іншим: світ повсякденності грішний, забув Бога і лежить у злі. Коран повторює: повсякденний світ не істинний, а морок, ілюзія, осереддя безплідних бажань, що тягнуть за собою лише страждання. Для монотеїстичної свідомості цінності буденного повсяк-денного життя неправдиві, брудні, що захоплюють в обійми диявола, згубний самообман.
Прагнучи облагородити сам повсякденний світ життя людини, великі світові релігії виступають моральною силою, сприяють поширенню милосердя, терпимості, любові до ближнього, тобто намагаються удосконалювати життєву реальність. І все ж релігія -вторинна. Все, що стосується посюстороннього світу, має підпорядковуватися досягненню світу іншого. Позбутися вериг майї, що змушує любити смертні і мінливі речі, тобто врятувати безсмертну душу - ось головне. Головне і те, щоб змінитися настільки, щоб перестати бути людиною. Це і є основний пафос усіх провідних релігій і езотерики.
ЛЮДИНА, справді стала на шлях, що веде від людського до божественного, від банальної смертності до гріха - до безсмертя і блаженства, нехтуючи згубні утіхи і спокуси, принадливості звичайного життя, її душа, все єство звернуте до лику Господнього, до потойбічного світу. ЛЮДИНА приречена в буденному житті на муки, страждання і покірність. Основними, постійно діючими джерелами гріховності, повсякденного світу, його скверні релігії і езо-терії вважають, по-перше, земне самозамкнуте людське Я; по-друге, випливаючі з його приватного бажання і волі до їх задоволення. Саме, відзначає Олена Золотухіна-Аболіна, "наявність Я, усвідомлення людиною своєї особистості, окремості, інаковості у ставленні до інших єств і суттєвості, є коріння його онтологічної вини і супутніх їй нещасть. З позиції індуїзму і буддизму кожний, який бажає порятунку, має зрозуміти, що його Я - лише ілюзія, і тому всі уподобання, прихильності - тлін, прах. Християнство, що визнає цілісність душевної монади і її безсмертя, між тим чітко поділяє неістинне земне Я людини і те високе Я, що може дати Хрис-тос. Але щоб Христос дав це нове прекрасне Я - свою божественну природу - то віруючий повинен добровільно, самохіть відмовитися від власної земної особистості, що сповнена, роздирається потребами і суперечностями. Треба вбити повсякденне Я, щоб прилучитися, приєднатися до Абсолюту. Стати ніщо, відкритою можливістю, порожньою посудою, в яку Христос віллє трансцендентну духовність".
Філософ-проповідник Клайв Люїс підкреслює, що "вірна ознака дійсної присутності Бога в житті людини - це або повне забування себе, або відчуття себе грудкою бруду. Краще забути про себе". Адже всі види зла випливають з богоборчої гордині, що породжується приватним, земним Я і зв'язана з ним спроможність до свободи, свавілля, самоправства. Людське Я викликає до життя бажання, могутні сили, що змушують зберегти, оберігати, продовжувати шалене мирське буття. Світ бажань людини - це і світ її страждань. Без бажань не буває і страждань. У християнській традиції суєтні мирські бажання ведуть до страждання і гріха, стають пороками і пристрастями: властолюбства, користолюбства, сластолюбства, лінощі, заздрість та ін. Відмова від земних потреб і пристрастей приносить людині блаженство, вічні абсолютні радощі.
Твердження, що земне життя суцільне страждання - спотворене сприйняття повсякденності. У дійсності, в реальному повсякденному житті людини поряд зі стражданнями і труднощами є і безліч утіх: духовних і плотських, миттєвих і тривалих. Світ, де живе людина, не можна не любити. Адже світ повсякденності це батьківщина людини, її життєве середовище. Спроможність, здатність любити світ і бачити його ясним, яскравим, сяючим поглядом це таке становище, в якому особистість повністю налаштована на реальність поза і всередині себе, становище, що людина повністю збагне і повністю розуміє. Для людини повсякденний світ - єдине, гармонійне ціле, де немає жорстокогоподілу суб'єкту і об'єкта. Визнання єдності Надсвідомості і матеріальності веде і до ідеї про необхідність збереження людського Я, його індивідуальності. Настанова на єдність буття, на світ як на тотальність знімає жорстокість суперечностей між Світом повсякденності і Світом іншим.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бутенко Н. А. Социальное сознание й мир повседневіюсти.- М., 1987.
2. Козлова Н. Социология повседневіюсти. Переоценка ценностей.- Обществешнше науки й совремешюсть.- 1992.- №3.
3. Федотова В. Г. Истина й правда повседпевпости.- Філософська і соціологічна думка.- 1990.- №3.
4. Философия. Учебник для вьісших учебинх заведений. // Общ. ред. В.П. Кохаповского.- Ростов-иа-Дону. 1997.
Loading...

 
 

Цікаве