WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Соціальна філософія. Людина і природа - Реферат

Соціальна філософія. Людина і природа - Реферат

гармонізувати стосунки суспільства і природи на принципах ко-еволюції, формування екологічно свідомого суспільства. Вирішення складних за змістом і тривалих за часом проблем здійснюється за рахунок "повороту обличчям" усієї системи освіти і виховання до питань екології.
Яка ж мета, завдання і підсумки екологічної освіти? Екологічні питання стосуються кожного, хто живе на Землі. Тому, саме поняття екологічна освіта не може мати жодних обмежень: статі, віку, соціального статусу тощо. Кожна людина повинна підтримувати рівновагу між середовищем проживання і природою, запобігати можливим небезпекам. Екологічна освіта - свідомий і планомірний розвиток знань про навколишнє середовище на протязі усього життя. Основна її мета: формування уявлень про навколишнє середовище, у специфіці його внутрішніх відносин, характер антропогенного впливу на нього, а також принципах гармонійного розвитку людини і природного середовища. Отже, екологічна освіта включає певне знання природи, характер антропогенного впливу на неї і формування поведінки, спрямованої на збереження, збагачення і розвиток природного середовища. Таке розуміння змісту екологічної освіти, безперечно, вимагає обширних знань. Тому її важливо розпочинати з раннього дитячого віку. Освіта ця повинна охоплювати усі існуючі форми загальноосвітньої та професійної школи, різноманітні види і форми підвищення кваліфікації і продовжуватися до глибокої старості.
Екологічна освіта і виховання має спиратися на таких методологічних засадах: по-перше, світ матеріальний і є системою взаємозв'язаних і взаємообумовлених елементів; по-друге, суспільство - результат еволюції матерії, тому суспільство і природа характеризуються взаємозв'язком і відмінностями; по-третє, коеволюція - специфічний вид розвитку, що визначається об'єктивними і суб'єктивними передумовами; по-четверте, незворотні біосферні зміни, небезпечні для суспільства, є результатом непродуманого антропогенного впливу на природне середовище, а не виступають як об'єктивна необхідність технологічного способу виробництва. Виконання вимог методологічних засад уможливлює виконання Декларації РІО по навколишньому середовищу і розвитку, де, серед іншого, записано, що мир, розвиток і захист навколишнього середовища взаємозв'язані і нероздільні. В сучасних умовах в Україні екологічній освіті і вихованню приділяють багато уваги. Захист і охорона природи і навколишнього середовища - конституційний обов'язок усіх, хто живе на її території. Існує струнка програма екологічного знання у системі дошкільної, загальної, вищої і середньої спеціальної освіти. З метою формування екологічної культури молодого покоління педагогічні колективи вирішують такі завдання: засвоєння основних ідей, понять, уявлень і наукових фактів; розуміння багатосторонньої цінності природи; осмислення екологикоетнічної цілісності нації; оволодіння прикладними знаннями, вміннями і навичками природокористування, свідоме дотримання норм поведінки у природі; не байдуже ставлення до дій тих людей, які шкодять природі та ін. Нині в Україні реалізуються завдання комплексної екологічної реформи. В її основі лежить загальна всебічна екологізація економіки, суть якої полягає у здійсненні принципово нової політики використання природних ресурсів. Вода, ґрунти, повітря, корисні копалини, що використовуються у виробництві, мають певну вартість і компенсуються. Це дозволяє державі здійснювати збалансовану політику використання і відновлення природних ресурсів, знайти значні кошти на підтримку всієї системи екологічної освіти і виховання молоді. У формуванні нової екологічної свідомості у підростаючого покоління, реалізації державних і міждержавних екологічних програм велика роль належить громадським екологічним формуванням.
Міжнародна громадська думка проявляє все зростаючий інтерес до проблем охорони біо-сфери, встановлення гармонії у стосунках між людиною і природою. Рік у рік зростає кількість прихильників екологічних організацій, збільшується їх внесок у вирішення глобальних екологічних проблем. Так, якщо на початку 70-х років відомо 2500 екологічних рухів, що заявили про себе, то в 80-х роках їх нараховувалось вже 15 тисяч, а ще через десять, тобто на початок 90-х років - майже 20 тисяч. Про масштаби екологічного руху в світі свідчать і такі дані: в Україні мільйони людей різного віку беруть активну участь у захисті навколишнього середовища, діє понад 1500 екологічних товариств, колективів, клубів, створено Національний екологічний центр; в Італії налічується близько мільйона членів еко-логічних організацій; в Федеративній республіці Німеччини є до трьох мільйонів членів різноманітних товариств і об'єднань, руху "зелених"; в Англії - п'ять мільйонів учасників руху "зелених". Відомі організації "Грінпіс", "Екофорум за мир", центр "За нашу спільну справу" відзначаються глибоким і принциповим підходом в екологічній діяльності, поширенні екологічних знань.
Різноманітні екологічні товариства, об'єднання, організації і рухи дедалі більше тиснуть на вирішення урядами Заходу і Сходу екологічних проблем. Народи світу активно виступають проти ядерної зброї, ядерної енергетики, за поліпшення якості міського середовища, беруть участь у екологічній освіті виховання, інформуванні населення та ін. Під впливом світової громадської думки, тиском екологічних товариств, організацій і об'єднань зміцнюється міжнароднеспівробітництво країн Заходу і Сходу у вирішенні питань захисту навколишнього середовища. У цьому велика роль належить Організації Об'єднаних Націй. З її ініціативи і під її керівництвом проводяться наукові конференції, міжнародні семінари, "круглі столи", форуми з екології. ООН прийняла Програму про навколишнє середовище людини, яка має велике значення для зосередження уваги світової громадської думки на зростаючій небезпеці, що загрожує людству внаслідок порушення екологічної рівноваги.
Політичні конфлікти між державами дедалі більше знаходять своє розв'язання мирними засобами. Виразніше проявляється тенденція співробітництва різних країн у збереженні навколишнього природного середовища. Зростає кількість підстав для висновку про екологізацію теорії і практики міжнародних відносин. Це знаходить прояв у орієнтації діяльності міжнародних організацій на вивчення екологічних ситуацій у регіонах і прийнятті практичних заходів для її поліпшення, а також у системі програм з екології. Так, цілий ряд міжнародних організацій і фондів надають допомогу у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Діяльність численних неурядових екологічних формувань, активна міжнародна практика охорони біосфери, що підкріплюється правовими нормами, дає надію, що людство не загине внаслідок екологічного хаосу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України.- К., 1996.
2. Бурдіян Б. Т., Дерев'янко В. О., Кривульченко А. ї. Навколишнє середовище та його охорона.- К., 1993.
3. В поисках равновесия. Экология в системе социальных и политичес-ких приоритетов.- М., 1992.
4. Дювинье П., Тант М. Биосфера и место в ней человека.- М., 1978.
5. Костенко Ю. Екологічна реформа в Україні.- Ойкумена.- 1993,- № 3.
6. Крисаченко В. Обрії ноосфери: соціально-світоглядні аспекти гармонізації взаємин людини і природи.- К., 1991.
Loading...

 
 

Цікаве