WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософія арабського Сходу - Реферат

Філософія арабського Сходу - Реферат

арабські мислителі вважає, що генетичне споріднення арабів з народами Європи проявляється, насамперед, у сфері духовного виробництва.
Традиції західноєвропейського логічного позитивізму притаманні творчості Закі Нагіба Мухмуда. На думку філософа, йому вперше
вдалося знайти шлях до формування культури, здатної забезпечити співіснування західної науки і цінностей арабської спадщини або такий їх симбіоз, за якого утворювалась би певна органічна єдність. У контексті філософії це означає симбіоз знання і віри. Примирення їх досягається на основі положення, за яким принцип суперечності придатний лише до наукових суджень, що чуттєве веріфікуєть-ся (тобто підтверджується), тоді як ціннісні судження (до них належать релігійні, моральні, естетичні) виходять за межі науки і залежать винятково від способу життя того чи іншого суспільства. Поставивши під сумнів право метафізичних, у тому числі релігійних, суджень на істинність, Закі Мухмуд тим самим викликав на себе вогонь теологічної критики, що дорікала тим, що нібито він руйнує і релігійні, етичні та естетичні цінності, обмежуючи істинність межами безпосереднього досвіду. З усієї духовної спадщини арабів Закі Мухмуд віддає перевагу мутазілізму, з його раціоналістичним методом, і ашаризму, з його скептичним і агностичним ставленням до метафізичних проблем. Така філософська позиція неприйнятна для ісламських теологів, і після зміни уряду в Єгипті Закі Мухмуд змушений емігрувати з країни. Тут немає нічого дивного. Позиції ісламу, ісламської теології залишаються на Арабському Сході потужними і, більше того, зміцнюються. Проблем же, що торкаються розуміння науки, наукового світогляду, розробки наукової методології, або взагалі не торкаються, або намагаються не підкреслювати їх загальнос-вітоглядного характеру. Не дивно, що філософія науки, виникнувши як особлива галузь філософського знання, досі залишається малоп-редставницькою, а опубліковані філософські праці з проблем науки нечисленні. Найзначніші з них книги Закі Нагіба Мухмуда "Філософія і мистецтво", "До наукової філософії" (Каїр, 1958), Фауда Зака-рія "Теорія пізнання", "Наукове мислення", Кудрі Хафіза Тукана "Науки в арабів" та ін.
Вибір Закі Мухмудом мутазілізму іашаризму як взірця арабської філософсько-раціоналістичної традиції зрозумілий і повністю з'ясовує те місце, яке займає логічний позитивізм у боротьбі з приводу співвідносин наукового і релігійного світогляду на сучасному Арабському Сході. Корисно порівняти його з вибором, зробленим мусульманськими лівими. У питаннях релігії, ліві твердять, що Дотримуються позицій мутазілітів, тому що виступають за раціоналізм, свободу, панування над природою і демократією, а в філософії -Ібн-Рушді, а цей мислитель не поступається своєю відданістю розуму заради містицизму, як це робиться в сучасних умовах, і не готовий вірити у порушення законів природи заради визнання потойбіч них сил, як сучасне покоління. Мета мусульманських лівих - допомог ти народу позбутися релігійних забобонів, що заважають суспільному прогресу і сприяти виробленню позитивного світогляду, у якому по тойбічним силам практично б не залишалося місця. Закі Мухмуд, виводячи ці забобони за межі науки, дозволяє їм заповнити світогляд у формі ціннісних суджень, але тоді ж відмовляє у праві на існування науковому світоглядові як метафізичному забобонові. І кожна епоха розставляє акценти у філософській рефлексії, що відображає дух сучасності, визначає проблеми, настрої сус пільства і його мислителів зокрема. Глобаль ні за масштабом і інтенсивністю інтеграційні процеси, що характе ризують XX ст., на думку деяких філософів, дають підставу передба чити і прогнозувати глибинні якісні зміни у людському суспільстві, аж до появи у XXI ст. єдиної планетарної цивілізації з новою шкалою цінностей і навіть колективним Розумом, Пам'яттю, духовним сві том. За прогнозами інших, більш вірогідне виникнення метацивілі- зації стане своєрідним цивілізаційно-культурним спільним знамен ником, не поглинаючи або витісняючи національні, регіональні цивілізації, а ніби надбудовуючись над ними. Для всіх варіантів ха рактерна тенденція до розширення контактів, поглиблення діалогу культури, без чого неможливий ні дальший розвиток, ні навіть ви живання людства. Глобальні соціумні зміни не можуть не торкатися і країн арабського світу. У сучасну епоху йде активний процес про будження народів Сходу, які здобувають політичну незалежність, користуються плодами науково-технічного прогресу, одночасно зна йомляться з його недоліками. Усі зміни вплинули на взаємовідно сини філософії і релігії.
Релігійна свідомість частіше виявляє потребу у зверненні до філософії для обґрунтування необхідності та аргументації положень. Проте і філософія, незважаючи на соціально-економічні, політичні і культурні умови, що змінилися на її користь, не завжди здатна самостійно відстоювати свою автономію, часто-густо оперує релігійними термінами і поняттями. Усе це наочно підтверджується розвитком соціальних ідей на Арабському Сході. Соціальні ідеї сучасних арабських мислителів різноманітні і багатоликі, але всі безпосередньо або опосередковано зв'язані з ісламськими концепціями суспільного устрою, є їх модифікаціями.
Суспільним ідеям арабських філософів притаманні корпоративність і орієнтація на ідеал ранньоісламської держави. Під корпоративністю у найзагальнішому вигляді розуміється те, що іслам в основних течіях є, насамперед, релігія колективу як цілого, а не релігія індивідів, з яких цей колектив складається. Релігійні приписи адресуються безпосередньо колективу у вигляді норми соціальних відносин, що володіє божественною цінністю, і лише засобом визначається благочестю індивіда, як здійснення приписуваної участі в справах праведної спільності. Християнство, а особливо протестантизм, апелює до внутрішнього світу індивіда, його внутрішня святість визначає норму соціальних зв'язків у колективі. А тому така норма, при всій її важливості, відіграє швидше функціонально-підлеглу роль в період внутрішньої святості. Дослідження з історії філософії й ісламу переконливо показали, що корпоративність соціального вчення обумовлена дійсністю - колективною формою власності і експлуатацією підкорених раніше народів общинами мусульманських завойовників в період формування класового суспільства, а в пізніший період - особливостями суспільного устрою. Егалітар-но-корпоративістський ідеал суспільного і державного устрою ототожнювався з медінською державою і раннім Халіфатом, на протязі віків служив орієнтиром соціального теоретизування, моделлю, з якою зіставлялися реальні політичні утворення. Визнання такої моделі - характерна риса сучасної соціальної думки арабської філософії. Корпоративний
Loading...

 
 

Цікаве