WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософія арабського Сходу - Реферат

Філософія арабського Сходу - Реферат

в суспільному прогресі, ідеї парламентаризму і-конституціоналізму та ін., співпав з активізацією економічної, соціальної і культурної діяльності країн Арабського світу. Кінець XIX ст. ознаменувався початком арабського відродження. Робляться спроби для пожвавлення прогресивних національних культурних традицій, пропонуються раціоналістичні теорії та доктрини світосприйняття, визначення ролі людини в суспільстві. Завдання науково-технічного розвитку пробудили цікавість до наукових досягнень Заходу, намагання осмислити зміст і значення досягнень, створити національну дослідницьку базу, удосконалювати освіту і зробити її обов'язковою для всіх прошарків населення, пропагувати сучасні наукові знання і раціоналістичні традиції. Велика група філософів: Шіблі Шуммейл, Фарах Антун, Якуб і Фуад Саруф, Сати аль-Хус-рі, Шарль Малік, Мустафа аш-Шіхаді, Кудрі Хафіз Тукан та ін. осмислює нові ідеї та теорії, пропонує нове трактування старих проблем. Історик філософії Ібрахім Мадкур, характеризуючи XIX ст., писав: розгорнувся рух за незалежність, що намагався опертись на сучасну науку. Без сумніву, оновлення торкнулося і філософії, що знайшло відображення у могутньому заклику до ідейного звільнення й узгодження розуму та традицій.
Нові віяння епохи, зв'язані з науково-технічним прогресом, справили вплив на погляди провідних мусульманських теологів ХІХ-ХХ стст. Мухаммада Абдо, аль-Афгані та ін. Єгиптянин Му-хаммад Абдо (1849-1905 рр.) у працях "Трактат про єдинобожжя", "Коментарі до Корану" розвиває вчення про істинний іслам, фактично скероване проти ортодоксального ісламу, обстоюєідею необхідності реформації ісламу, пристосування його до завдань та ідей часу. Мухаммад Абдо закликає до очищення душі від ілюзій і поліпшення її через знання. У філософії Мухаммад Абдо дотримувався поглядів Огюста Конта, Герберта Спенсера. Заперечуючи насильство, як засіб здійснення соціального прогресу, стверджував, що прогрес не мислимий без розвитку наук, поширення освіти і морального виховання народу. Виходячи з ідеї визначальної ролі релігії в житті людського суспільства, Мухаммад Абдо вирішення всього комплексу національних проблем Єгипту ставив у залежність від долі мусульманської реформації.
Джал ад-Дін аль-Афгані виступав проти приниження ролі розуму і науки, вбачаючи причину падіння арабської культури, і підкреслював безмежність можливостей розуму, звільненого від забобонів. Людина, на його думку, - одна із найбільших таємниць світу. Своїм розумом людина відкриває таємниці природи і усвідомлює те, що вважалося неможливим, стало можливим, а те, що її обмежений і млявий розум вважав фантазією - стало реальністю.
Становить інтерес просвітницька діяльність філософа і педагога Батруса аль-Бустані (1819-1883 рр.), який є одним з ініціаторів створення перших в арабських країнах просвітницьких гуртків: "Сірійське товариство наук і мистецтв" (1853), "Сірійське наукове товариство" (1862) та ін. Аль-Бустані заснував і видав арабською мовою періодичне видання: "Сірійська трибуна", журнал "Сади", відкрив вищу національну школу, що однією з перших будувалася не на релігійній основі, а на сучасний європейський взірець. Уся просвітницька діяльність аль-Бустані в Сірії припадає на період, коли в країні панували неписьменність, релігійна ворожнеча, середньовічні традиції.
Ідеї просвітництва, раціоналізму й арабського націоналізму під тримував і розвивав аль-Кавакібі Абдаррахман (1849-1902 рр.). Йо го перу належать такі праці, як "Мекка", "Природа деспотизму і бо ротьба із гнобленням", в яких висуваються ідеї мусульманського реформаторства, рівності людей перед законом, обмеження монар хії, народоправства, самостійного соціальна-економічного розвитку арабів тощо. Ідеї просвітництва, реформування ісламу, тобто раціо налізування за вимогами епохи, інші новації суспільно-політичного життя сприяли відродженню інтересу до, здавалося б, забутої філо софської спадщини. У 1857 р. в Каїрі опубліковано "Вступ Ібн-Хал- дуна". Це дало можливість арабському читачеві ознайомитися з пра цями аль-Газалі, Ібн-Рушда. Аналізу його творчості присвячена монографія історії арабо-мусульманської філософії - книга Фаруха Антуна "Ібн-Рушд і його філософія" (1902).
На початку XX ст. та й пізніше, у періоди світових війн, для розвитку професійної філософії на Арабському Сході були відсутні об'єктивні умови: не було сучасних філософських кадрів та ін. Ідеї Чарльза Дарвіна, піднесені до рівня філософської значимості, ідеї Герберта Спенсера, Жан-Жака Руссо, Фрідріха Ніцше та інших європейських мислителів популяризували письменники і публіцисти,
які не мали спеціальної підготовки. Лідерами філософської думки в арабських країнах стають не філософи, а так звані "вільні мислителі" - група маститих літераторів: М. Хайкал, А. аль-Аккад, Т. Хусейн, Дж. X. Джубран, С. Муса, А. Амін, А. ар-Рейхані та ін. Багато з них дотримувалися просвітницького погляду на навколишній світ. Відомий аль-Рейхані закликав до революції в умах, революції духовної, аніж відбудеться соціальна революція. Тільки той, хто постає проти скверни, що спадкував спрадавна, має право, якщо потрібно, стати і проти уряду. Мааруф ар-Русафі вважав, що країну поліпшать тільки ідеї. Поступово у філософське духовне життя Арабського Сходу проникають і знаходять своїх прихильників західні взірці філософствування.
Сучасна філософська думка Арабського Сходу об'єднує об'єктивно-ідеалістичний, антропологічний позитивістський, релігійно-філософський напрямки. Найменш популярним тут є об'єктивно-ідеалістичний напрям. Представники ліберальної арабської інтелігенції звертаються до об'єктивно-ідеалістичної теорії лише у випадку, коли не можна нічого почерпнути із національної філософії релігійної орієнтації, насамперед, при доведенні граничних основ свободи особистості і наукового знання. Серед нечисленних неогегельянців можна виділити Абд аль-Фаттпаха Імама, який у праці "Діалектичний метод Гегеля" (1968) та інших показує актуальність і революційність гегелівської діалектики.
Зразок філософії Гегеля з національною філософською і релігійною традицією аль-Фаттах встановлює тим, що гегелівська концепція абсолютної ідеї як граничної реальності в арабо-мусуль-манській філософії, де виражалася терміном чистий розум. Релігія служить опорою ідеалізму, оскільки світ, з релігійної точки зору, є неістинне буття, становить щось граничне та абсолютне, а тільки зовнішній вияв буття - Бога.
У 50-х роках XX ст. на Арабському Сході швидко поширюється екзистенціалізм. Най більш відомий представник Абд ар-Рахман Бадаві. Про екзистенціальну онтологію Абд ар-Рахмана Бадаві дає уяву стаття Джаміля Саліба, опублікована в збірнику "Філософська думка за 100
Loading...

 
 

Цікаве