WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософія розвитку. всесвіт: походження та природа - Реферат

Філософія розвитку. всесвіт: походження та природа - Реферат

фізичного світу. Теорія лише дає вичерпну відповідь на питання: як відбуваються процеси у мікро-, макро- і мегасвіті? Але саме тому відкриваються нові можливості для осмислення питань типу "Чому?". І релятивістська космологія, по суті, і є такою вичерпною і завершеною теорією. На черзі - об'єднання усіх відомих типів фізичних взаємодій в єдину теоретичну схему. І в плані зовнішнього розгортання історії науки на зміну фізиці іде передфізика. По суті, питання "Чому?" передує питанню "Як?". В основі пояснення, як відбуваються події у природі, лежить пояснення, чому відбувається так, а не інакше. Звичайно, питання "Чому?" може використовуватися для визначення предметної сфери передфізики: чому у природі існують закони (наприклад, закони Ньютонової, релятивістської і квантової механіки); чому саме такі, а не інші; чому випадковість первинна і не усувається з картини природи; чому потенційні можливості квантової системи, які лежать в основі її імовірнісної поведінки, взаємопов'язані і взаємоузгоджені, що виявляється у квантово-кореляційних ефектах?
Якщо фізика покликана дати відповідь на питання "Як?", то лише тому, що світ фізики - це множини якихось об'єктів (елементів) і якихось фізично-причинних зв'язків на множинах елементів. Отож, тут є все необхідне і достатнє для осмисленого застосування терміна фізика. Історія фізики - історія дедалі досконалішого опису того, як відбуваються події у світі. Але знайдення відносності гранично загальних понять елемент і множина елементів в описі реальності, а потім і свідомо уведена їх релятивізація за рахунок встановлення логічного зв'язку з прямо протилежним і додатковим поняттям цілого (як не-множини) означає перехід у сферу передфізики. Передфізика є не що інше, як логіка. Логіка - тому, що предметом дослідження тепер стають умови і межі окреслено загальних для фізики понять. Логікою - тому що релятивізація окреслено загальних для фізики понять потребує дослідження логічного зв'язку і співвіднесеності їх з протилежними до них і нерозривно зв'язаних з ними понять цілого (не-множини). Логікою - тому що основою фізичної закономірності є логічна необхідність у природі, представленій властивостями чистого квантового стану, квантово-кореляційними ефектами, принципом стаціонарності дії, обмінними ефектами та ін.
З позицій множинності мови фізики, уведення постійної Планка Н у теоретичну схему і донині має вигляд протиприродного і абсолютно довільного кроку. Адже засобами фізики не можна осягнути підстави введення константою Н обмеження у природі. Постійна Планка і введення її у фізику стають зрозумілими лише з позицій передфізики, що розуміється як об'єктивна логіка у властивостях і зв'язках природи. Адже природа не є тільки множиною якихось елементів. Абсолютизація понять елемент і множина елементів в описі природи недопустима і призводить до абсурду типу ультрафіолетової катастрофи. Постійна /г виникає у фізичній теорії як суто технічний засіб відмови від необмеженої екстраполяції понять елемент і множина елементів в описі фізичної реальності. Тут-то і лежать необ-хідне обґрунтування, корінь і основа обмеження в об'єктивних властивостях природи, що символізується такою константою. Отже, постійна /г - це фундаментальний фізичний факт, який має передфізичну, тобто об'єктивно-логічну основу.
Другою формою вираження фундаментального фізичного факту - скінченої нерозкладності світу на елементи і множини - виступає принцип стаціонарності дії. Фізики нерідко ставлять питання: чому реальні рухи в природі такі, що на істинних траєкторіях виконується вимога дорівнювання нулю варіації дії? Відповіді на таке питання не знайти в межах фізики, а можлива лише у сфері передфізики. Принцип стаціонарності дії виражає граничний фундаментальний фізичний факт: ще одне прирівнювання нулю варіації дії на істинних траєкторіях є ще одним технічним засобом вираження фундаментальної вимоги: відмови від необмеженого застосування понять елемент і множина в описі фізичної реальності. А саме: множина близьких траєкторій, що оточують істинну, а не фізично-реальною множиною, оскільки варіація дії на всіх траєкторіях дорівнює нулю, і тим самим усі траєкторії фізично не відрізняються одна від одної і всі разом взяті фізично не відрізняються від істинної траєкторії.
Отже, два різних рівні в описі реальності - фізика і передфізи-ка - характеризуються, звичайно, і двома абсолютно різними типами зв'язку. Якщо фізика - це світ елементів і множин, то єдиною можливою формою зв'язку у такому світі є причинність у суворо певній імовірнісній або статистичній формі, тобто фізична причинність. Передфізика - це світ як ціле. І властивості, і процеси в такому світі виражені тільки в термінах потенційних можливостей. Звичайно, у специфічному і своєрідному світі на зміну фізичній причинності приходить абсолютно інший тип зв'язку і залежності - імплікативний зв'язок. Існування імплікативного зв'язку - неминучий і природний наслідок існування світу як неподільного і нерозкладного на множини. Концепція цілісності Всесвіту дозволяє висунути поняття, що перетворюють відокремлення живих систем від неживих, і поняття імплікативного зв'язку - одне з найважливіших у такому процесі. Імплікативний зв'язок характерний для систем, що мають фундаментальну властивість скінченної цілісності і неподільності.
Джерелом немеханічної і не фізично-причинної цілісності в системах виступають квантові властивості цілісності і неподільності; властивості цілісності, що завдаються інтегральною формою принципу стаціонарності дії; властивості психічної цілісності у структурах мислення і свідомості. Конкретне джерело немеханічної цілісності у системах може бути й іншим і залежить від специфічної природи системи. Можна припустити існування специфічного типу організмічних систем зімплікативним зв'язком (у живій матерії). У будь-якому випадку цілісність таких систем має вкрай граничний характер, тому що поняття актуально-множинної (складової) структури стає неадекватним і цілком незастосовним. В силу фундаментальної немеханічної цілісності таких систем їх структура (частини, підсистеми, елементи), а також стани елементів їх структури мають виражатися термінами потенційних можливостей. Це відбивається в поняттях набору можливих траєкторій переходу системи з початкового стану в скінченний (для систем, що описуються інтегральним варіаційним принципом; потенціальних можливостей, притаманних підсистемам єдиної квантової системи; безлічі варіантів ментального стану для свідомості та ін.). Але найголовніше те, що специфіка імплікативного зв'язку полягає в тому, що зв'язок не фізично-причинний, а, по суті, несиловий, логічний. Зв'язок розгортається у світі потенційних можливостей і не переноситься з енергетичним впливом від однієї частини системи до іншої. Характерною відмінною особливістю імплікативних зв'язків і залежностей є безумовна однозначність їх і суворо неминучий, логічно необхідний характер їх прояву, переважаючий за необхідністю будь-який тип причинної (динамічної або імовірнісно-статистичної) визначення.
Так, на причинних ережах існуючих електронно-обчислювальних машин операція 4-2=2 ніколи не моделюєть ся з абсолютною достовірністю тому що завжди існує хоча б
Loading...

 
 

Цікаве