WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософія розвитку. всесвіт: походження та природа - Реферат

Філософія розвитку. всесвіт: походження та природа - Реферат

нічого (з вакууму). Яка природа таких імовірностей? Що є їх основою? Відповіді на питання лежать в основній ідеї квантової механіки. Суть ідеї полягає у визнанні унікальної властивості цілісності та нерозкладності світу на безліч яких-небудь елементів у субквантовому рівні. Будь-яка реальна, тобто така, що має фізичний зміст, деталізація фізичних станів у термінах елементів та їх множин може здійснюватись або у звичайному геометричному просторі, або у просторі імпульсів, мас (енергій) чи в інших просторах фізичних величин, що емпірично верифікуються. Але в жодному з таких просторів деталізація не може бути абсолютною і вичерпною. Виникає співвідношення невизна-ченостей для будь-якого обраного способу деталізації. Будь-який з просторів можливого фізичного досліду виявляється частковим січенням загальнішого простору дій. Виникають співвідношення не-визначеностей для будь-якого обраного способу опису або деталізації стану системи. Звідси, принциповий висновок: при всій очевидності множинності структури Всесвіту у субквантовому рівні, Всесвіт існує як неподільна одиниця, чужа будь-якій множинності і нерозкладна на елементи і множини.
Ідея квантової цілісності Всесвіту неодноразово висловлювалася, але майже ніколи не доводилася до повного і безкомпромісного вираження через психологічні труднощі усвідомлення відносності та неуніверсальності понять елемент і множина елементів. Абстрактна, ненаочна, чуттєво (або емпірично) несказанна властивість цілісності Всесвіту виступає властивістю скінченої нерозкладності на множини і елементи. Властивість цілісності і з нею пов'язана (від неї похідна) неповна розкладність світу на множину елементів, що не усувається і завжди зберігається, - об'єктивна основа існування у порожнечг імовірності народження часток і квантів полів, що не усувається і не зводиться до нуля. Звичайно, основою існування фізичного вакууму є властивість нерозкладності фізичних систем (в скінченному рахунку - всього Всесвіту) на безліч будь-яких елементів. Унікальна властивість цілісності і неподільності світу - об'єктивна основа онтологічного статусу потенційних можливостей квантових систем та їх взаємоузгодженості і скорельованості, що виявляються у квантово-кореляційних ефектах. Факти відносності і універсальності поняття множини у пізнанні означають, що всі традиційні світоглядні питання повинні досліджуватися, насамперед, з позицій установлення меж усвідомленого застосування поняття. Фізик Вернер Гейзенберг підкреслював: будь-яке наукове поняття, яким би широким не було, все ж має тільки обмежену сферу застосування. Не робить винятку і поняття абстрактної множини.
Що ж все-таки існувало дещо, з чого виник Всесвіт? Вся настільки очевидна психологічна пекучість і гостра наполегливість питання зумовлена некритичною і неусвідомленою абсолютизацією звичайного уявлення про Всесвіт, що глибоко вкоренилося у свідомості людини. Така ситуація еквівалентна питанням, які ставилися лише в процесі обговорення замкнутості просторово-часової структури Всесвіту: що ж далі? Що за межами замкнутого простору? У такій ситуації спочатку припускається неявне і неусвідомлюване поширення уявлень про простір або множинну структуру реальності за межами їх застосування. Потім, прийнявши, по суті, вигадану основу, що є самі далі або дещо, питають, а який же зміст цих далі або дещо. Насправді у таких ситуаціях не існує ні далі, ні дещо. Поняття далі -ближче, раніше - пізніше піддаються якійсь розумній фізичній верифікації лише в межах реальної структури просторово-часових відносин. І якщо одержано висновок про замкнуту топологію просторово-часової структури, то всі реальні, які мають фізичний зміст, відношення далі - ближче, раніше - пізніше вичерпуються замкнутою багатоманітністю. Аналогічне і питання походження Всесвіту. Поняття дещо піддається якій-небудь розумній фізичній верифікації лише на рівні світу як багатоманітності. Реальний фізичний Всесвіт є не тільки безліччю якихось об'єктів-елементів, але й має унікальну властивість цілісності і нерозкладності. Сучасна релятивістська космологія, описуючи Всесвіт як багатоманітність часток і квантів, ще не описує всю реальність. В опису Всесвіту відсутнє явне відображення протилежного аспекту реальності: властивість конечної і фі-зичної неподільності і нерозкладності Всесвіту на множини елементів. Тому народження Всесвіту в результаті флуктуації імовірностей у вакуумі стає як народження з нічого тому, що імовірності, які виражають властивість конечної неподільності Всесвіту і нерозкладності на множини елементів, звичайно, не є дещо, яке існує поряд (розташоване поряд) з іншими множинними дещо. Безглуздо питати: чи було дещо, з чого виник Всесвіт, і немає ніякої необхідності у постулюванні дещо для пояснення народження Всесвіту. Концепція кван-тового народження Всесвіту, отримуючи світ множинного Всесвіту за рахунок флуктуації світу як неподільного і нерозкладного. Усе зводиться до взаємної додатковості і самоузгодженості, внутрішньої завершеності і збалансованості аспектів реальності: світу - багатоманітності та світу - неподільного і нерозкладного на множини. Ідея квантової цілісності Всесвіту, в скінченному рахунку неподільного і нерозкладного на множини, зовсім не суперечить безкінечності і невичерпності Всесвіту. Справжня безкінечність і невичерпність якраз полягає і ефективно виявляється в тому, що немає такого конкретно-наукового поняття, яке б мало необмежене застосування в описі природи. Це справедливо і стосовно загального і абстрактного поняття множини. Якщо ж Всесвіт - тільки безліч яких-небудь елементів (безвідносно до їх природи), то абстрактне поняття множини уже давало б вичерпний і завершений опис її загальних структурних властивостей. Насправді ж, не так. Ні поняття множини (безлічі), ні поняття цілого (як не множини) не спроможні дати нарізна вичерпний опис Всесвіту. Потрібна справді діалектична концепція взаємної додатковості понять в описі Всесвіту. Це не означає, що множинний аспект реальності обов'язковоскінчений і тільки тому можна перейти до аспекту Всесвіту як нерозкладного на множини. Прямого переходу від множини до цілого (як до не-множини) немає ні в логіці людини, ні у фізиці Всесвіту. Навіть перевершуючий будь-яку уяву світ безкінечних множин довільних потужностей Кантора спроможний стати основою лише для одного боку реальності. Другий бік, прямо протилежний за суттю (світ як неподільне і нерозкладне на множини), повністю зникає з опису. І разом з тим, Всесвіт як неподільна цілісність, не будучи чимось або дещо, через потенціальні можливості елементів і множин (тобто дещо), що ним породжуються і їх неможливо усунути, стоїть біля джерел квантового народження Всесвіту з нічого.
Згадується такий епізод: в астрономічному інституті ім. Штерн-берга в Москві академіку Якову Зельдовичу, який доповідав про квантове народження Всесвіту з нічого, поставили питання: "Чи потрібний хоча б фізичний вакуум?" На що пролунала блискуча, у дусі відомої відповіді Лапласа Наполеону, репліка доповідача: "Мені така гіпотеза не була потрібна!"
На думку англійського вченого Стіва Хокінга, сучасна фізика близька до створення остаточної фізичної теорії. Та її будова не означає завершення пізнання
Loading...

 
 

Цікаве