WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Цінності - Реферат

Цінності - Реферат

людина, яка живе серед людей і разом з людьми. І люди примушені посилатися па деяке загальне становище. "Шануй батька свого".
Зосередивши увагу на заповіді і по-конфуціанськи абсолютизуючи її, можна вважати вчинок молодого селянина безпутним. Але якщо ж "закон вищий любові до батька", то вчинок юнака - високоморальний. З позиції суспільної моралі, відзначав Жап-Поль Сартр, необхідність вирішального ви бору приводить в будь-якому випадку до аморальності: або жорстокість у ставленні до матері, або зрадництво Батьківщині. Але всі випадки свідчать, що морально врятувати життя людині, а аморально - убити людину або дати їй загинути, не вживаючи спроб врятувати. Ось життєві випадки. Хлопчик, слабкий і забитий, бачить, як день-у-день вітчим знущається з матері: б'є її, тягає за волосся. Хлопчик смертельно боїться і ненавидить вітчима. і під час чергового побиття хлопчик кухонним ножем убиває вітчима-садиста. Вибухає бомба - і кат Чехословаччини Гейдріх падає мертвий. Пізніше в Мінську партизани страчують гаулейтера Краузе. І що ж? Всіх - від хлопчика до чеських парашутистів і білоруських партизанів - звинуватити в аморальності? Адже заповідь "Не убий" засуджує всяке позбавлення життя. І хіба не виходить заповідь "Не убий" із твердження, що життя людини - найвища цінність? Хіба Павка Корчагін не говорить про це: "Найдорожче у людини - це життя. Життя дається їй один раз". І все-таки сама проста відповідь буденної свідомості: свідомість людини не визнає жалості до тих жертв, але зате співчуває хлопчику і юнаку, захоплюється подвигом чеських патріотіві білоруських партизанів. Отже, виходить: врятувати життя - подвиг, і позба вити життя - подвиг. Чи не парадокс? Але не можна ж говорити про життя взагалі, про людину взагалі. Важливо - який той, кого рятують або прирікають па смерть. Адже люблячий батько, дбайливий сім'янин, цінитель музики і кат - есесівець Ейхман. Вегетаріанець, митець-любитель і трохи артист Адольф Гітлер, який не скривдив й мухи. Зрозуміло, не всі якості людини рівноцінні. Є щось визначальне, що пеминуче забезпечує все інше. Чому в пам'яті народу живе Спартак, а не Красс, Степан Разін, а не "тишайший государ" Олександр Михайлович, Ян Гус, Джордано Бруно, а не священні отці церкви? Відповідь, здається, проста: герої - ті, що борються за щастя народне, ті, кого називають "світочами людства", ті, чия діяльність в тій або іншій формі виражає відповідну історичну епоху, інтереси мас, інтереси соціальних спільностей. Але й тут людина з позицій життєвої моралі, що має свою, яка здається їй єдино правильною моральною оцінкою людей і їх вчинків, зайде в тупик. Чи завжди людина, яка висловлювала інтереси тієї або іншої соціальної спільності, моральна з життєвої позиції. Але навіть "життєва" мораль па перевірку зовсім не єдина і незмінна.
З самого початку виникнення людського суспільства існує взаємна потреба людей одне в одному. Результатом виступає більш-менш осмислене прагнення до спілкування, потреба в спілкуванні. Потреба робить для індивіда значущим суспільство, причому настільки, що індивід неспроможний усвідомлено відокремити себе від роду, племені. Протягом тривалого періоду, поряд з справді корисними для роду звичаями і правилами, нормами, що складалися, як обмежено корисні і просто шкідливі звичаї. Ускладнення суспільних зв'язків, соціальної структури суспільства приводять до гаданого розірвання зв'язків між людьми.
Історичний парадокс сучасності полягає в тому, що, мабуть, ніколи раніше людство не мало потреби в кожному діяльному індивіді, тому що тепер виробничі відносини переходять до ринкової економіки. Конкретне суспільство не може забезпечити зайнятість сотень тисяч здатних до діяльності індивідів, прирікаючи їх на змушене неробство, яке калічить їх духовно і фізично. Відомий філософ Бенедикт Спіноза говорить, що "найнеобхідніший і найкорисніший для людини об'єкт - це інша людина". І якщо Бенедикт Спіноза індивідуалістичний, то цей індивідуалізм, в якому, як і пізніше у Людвіга Фейєрбаха, за "іншою людиною" просвічує "людське суспільство". Соціальна природа взаємозв'язку залишається, але може стати менш очевидною. Виявляється, що "людина - вища цінність", однаково як і "суспільство - вища цінність". Факт суспільної свідомості - є моральна цінність.
Сукупність моральних цінностей можна характеризувати як морально-позитивне, як добро. Міжлюдські відносини, що стихійно складаються, спочатку відображаються в суспільній свідомості, а згодом закріплюються в нормах і принципах. Таємниця цінності полягає в тому, що з індивідуальної свідомості цінність невиводима, а розуміння суспільної свідомості як відображення суспільного буття. Звідси, містифікація, наділення форм суспільної свідомості - мораль, релігія, мистецтво - незалежним від світу явищ буттям, конструювання особливого світу цінностей як ідеального і належного в протилежність реальному та існуючому. Вираження "цінність в моралі є суб'єктивне вираження соціального взаємозв'язку". Моральні цінності виявляються похідними, що відображають більш-менш повно, більш-менш адекватно те, що є необхідне в самому суспільному бутті, в житті самого суспільства. І в такому сенсі світ цінностей вторинний, похідний, несамостійний, залежить від суспільного буття, тобто виступає як суб'єктивне вираження соціального взаємозв'язку.
Чим же визначається цінність вчинку? Сам собою факт порятунку життя при всій очевидності не дає підстав для його високої оцінки. Так, якщо засуджений до смерті в'язень намагається покінчити з собою, його рятують, поміщають в лікарню, виліковують, а після страчують. Така катівська практика відома і в царській Росії, і в фашистській Німеччині, і в Іспанії, і в ряді країн Латинської Америки тощо. Цінність акту врятування життя складна, залежить не тільки від загальнолюдської моральної норми, де стверджується, що "життя є добро", не тільки від абсолютного, не формального принципу, відповідного рівню абстрактного гуманізму: "людина завжди є мета, а не засіб" -але й від тієї конкретизації, яку така норма одержує в певній системі моралі. Свобода ж, виступаючи усвідомленою необхідністю, стосовно досфери моралі означає не що інше як усвідомлення необхідності соціальних зв'язків, того, що суспільство потребує у всебічно і гармонійно розвиненій особі, а особа - в суспільстві. Поняття моральні цінності має різноманітний зміст для буденної свідомості і для філософського мислення. Аналіз людської поведінки, діяльності індивіда, особи дозволяє зрозуміти, що ані людина сама по собі, ані вчинок не є моральна цінність. Людина виступає носієм моральної цінності, а вчинок - реалізація моральної цінності. Сама ж моральна цінність є факт суспільної свідомості.
3. Цінності та сучасність
Ціннісні орієнтації можуть формуватися в будь-якій сфері життє-діяльності людини і суспільства. Вищі цінності відображають фунда-ментальні відносини і потреби людей, становлять фундамент індивідуального світогляду. Що ж для людини найважливіше, що пояснює на рівні фундаментального вибору, коли визначає свою суттєвість особи. Вищими цінностями виступають: здоров'я, сім'я, любов, свобода, світ, війна, держава,
Loading...

 
 

Цікаве