WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Антропосоціогенез з точки зору філософії - Реферат

Антропосоціогенез з точки зору філософії - Реферат

сучасні вищі примати мову не використовують, однак експерименти показують, що шимпанзе здатні робити символічні знаки руками, маніпулювати схожими предметами різної форми й кольору, а це може свідчити про наявність деякої, хоч і слабкої, здатності до комунікації з допомогою символів. Найбільш вірогідно, що мовна система зв'язку вперше з'явилась у Homo erectus, обсяг мозку якого значно перевищував мозок австралопітека. Які були здатності такої системи - ще не відомо, може й не дуже значні, бо навіть у неандертальця, як дехто доводить, голосовий тракт ще не був пристосований до проголошення всієї гамми мовних звуків.
В яких би деталях все те не відбувалося, ясно одне - на зміну тваринній спільноті прийшла певна перехідна форма, яку в свою чергу змінив уже власне суспільний родовий устрій. З'явились норми, що обмежували й гасили природні інстинкти. Перші норми мали суто негативний характер (заборони, табу). Основні заборони стосувались статевих відносин, утвердженню екзогамії - звичаю, що забороняє шлюби між чоловіками і жінками однієї кровної групи. Інша норма стосувалась заборони вбивства свого співплемінника, вимагалась підтримка життя родичів, а суворість, крайня жорсткість перших заборон перешкоджала поверненню первісної людини до тваринного стану.
Трудова концепція походження людини не є єдиною серед учених і філософів. Наведемо для прикладу ще два підходи до вирішення проблеми, котрі хоч і не заперечують саму еволюційність, на заміну якої слід було б визнати якесь раптове творення, однак звертають увагу на дещо інші витоки й фактори еволюції. Один підхід належить французькому філософу й науковцю П'єру Тейяру де Шардену, який викладений був у його книзі "Феномен людини".1 (1Див.: П. Тейяр де Шарден. Феномен человека. М., 1987.) Виникнення людини автор розглядає в контексті загальнокосмічного еволюційного процесу від стадії "дожиття", через стадію "життя" і до "феномена людини". Людина, як носій свідомості, є лише концентрованим втіленням духовності, котра іманентна космосу одвічно. В "тканині універсуму" є дві рівноправні сторони: фізичне й духовне. Отже духовне є скрізь у всесвіті, однак тільки в людині воно отримує психічну форму. У ході еволюції, від клітини до мислячої тварини, так само як до того від атома до клітини, безперервно продовжується один і той же процес психічної концентрації, котрий потім стрибкоподібно завершується перетворенням суб'єкта. У природу, у світ, каже Тейяр де Шарден, людина увійшла безшумно, непомітно, завдяки універсальній і довгочасній підготовці і тому так важко було науці зафіксувати появу "феномена людини".
Другий підхід належить американському філософу й соціологу Льюісу Мемфорду (1895 р.н.).1 (1Див.: Л.Мэмфорд. Техника и природа человека//Новая технократическая волна на Западе. М., 1986. С. 225-239.) Автор вважає, що визначення людини як тварини, котра використовує знаряддя праці, фіксує тільки нинішній зв'язок людей з технікою і перекидає цей факт також і у давнину, щоб показати роль знарядь праці у антропогенезі. Однак прості знахідки скам'янілих залишків черепів гомінідів разом з примітивно обробленим камінням ще не є переконливим доказом, неначе саме від виготовлення й вживання того каміння йшла еволюція в напрямку людини. Адже є фактом і те, що впродовж наступного мільйона років помітного удосконалення технології обтісування каменю не відбулося, а здатність виготовляти таке знаряддя не потребувала й не створювала розвинутого черепно-мозкового апарату стародавніх людей. Мемфорд вважає, що не було нічого унікально людського в стародавній технології до тої пори, доки вона не була видозмінена лінгвістичними символами, соціальною організацією й естетичними задумами. На цій стадії виробництво символів значно обігнало виробництво знарядь і в свою чергу сприяло розвитку більш яскраво вираженій технології. Завдяки надзвичайно розвиненому, постійно активному мозку, людина мала більшу розумову енергію, ніж їй потрібно було для виживання на чисто тваринному рівні. То ж вона була вимушена давати вихід цій енергії не тільки під час добування їжі й розмножування, а й у тих способах життєдіяльності, які перетворювали цю енергію безпосередньо і творчо у відповідні культурні, тобто символічні, форми. Така культурна "робота" мала більш важливе значення для видозміни всього тілесного й психофізіологічного строю предків сучасної людини. Людина є головним чином тварина, що використовує розум, виробляє символи, самоудосконалює себе, а основний акцент її діяльності - власний організм. Поки людина не зробила щось із самої себе, вона мало що могла зробити і в довкіллі. Мемфорд робить висновок: створення важливих типів символічного вираження, а не більш ефективних знарядь, з самого початку було основою подальшого розвитку Homo sapiens.
Отже ці автори також не заперечують поступової еволюції в антропогенезі, вони розходиться з прихильниками трудової концепції у витоках і факторах, що склали основу й механізм еволюції.
Чи продовжується сьогодні біологічна еволюція людини? Ще донедавна серед вітчизняних філософів і науковців домінувала думка, що зі становленням людини й суспільства, коли наші предки від пристосування своєї тілесної природи до кожної суттєвої зміни довкілля перейшли до перетворення навколишнього світу шляхом застосування засобів виробництва, їх біологічна еволюція припинилась.1 (1Див., напр., Яблоков А.В., Юсуфов А.Г. Эволюционное учение. М., 1981. С. 290-293.) Нині такі висновки вже не настількикатегоричні. Скоріш за все в якихось формах біологічна природа людини змінюється. Вчені вбачають еволюцію людини в таких напрямках2: (2Див.: Эволюция homo sapiens. Традиционные механизмы и новые факторы//Человек. 1997, №6. С.86-97.)
- удосконалення мозку (зростання стресостійкості, збільшення швидкості реакцій);
- брахікефалізація, або розширення голови (збільшення випадків появи людей з сферичним черепом, що однак не стосується зміни лиця);
- граціалізація (стоншення черепної коробки).
Ці напрямки еволюції стосуються мозку й безпосередньо залежать від зростання інформаційного потенціалу суспільства, а значить і його тиску на людину. Вказують також на швидку еволюцію морфології зубної системи, починаючи від тої, яка й так склалась досить пізно, десь 10-8 тис. років тому. З'ясовується особлива роль у сучасній еволюції людини бактеріально-вірусної та іншої флори у внутрішніх середовищах організму, в клітинах, генетичних структурах, змінюються адаптивні механізми.3 (3Див. Казначеев В.П., Спирин Е.А. Феномен человека: комплекс социоприродных свойств//Вопросы философии. 1988. №7. С.29-45.) Можливо йдуть і інші змінні процеси, особливо за рахунок мутацій, за рахунок екологічних факторів, що впливають на здоров'я людей (забруднення ґрунту й атмосфери, погіршення стану рослинного й тваринного світу, теплове й радіаційне забруднення, електромагнітне випромінювання, шум, вібрація тощо). Однак повну панораму еволюції сучасної людини можна скласти після довготривалих, масштабних і ретельних досліджень.
Література:
Агацци Э. Человек как предмет философии//Вопросы философии, 1989, №2.
Андреев И.Л. Происхождение человека и общества. М., 1988.
Арьес Ф. Человек перед лицом смерти. М., 1992.
Бодрийяр, Жан. Символический обмен и смерть. М., 2000.
Веркор. Люди или животные? М., 1957.
Жизнь земная и последующая. М., 1991.
Зильбер А.П. Трактат об эйтаназии. Петрозаводск, 1998.
Зиммель, Георг. Созерцание жизни. Четыре метафизические главы. Глава III. Смерть и бессмертие//Георг Зиммель Избранное. Том второй. Созерцание жизни. М.,1996. С. 77-116.
Лакс Дж. О плюрализме человеческой природы//Вопросы философии, 1992, №10.
Лоренц К. Агрессия (так называемое "зло"). М., 1994.
Мемфорд Л. Техника и природа человека//Новая технократическая волна на Западе. М., 1986. С. 225-239.
Методологические проблемы исследования антропогенеза. Киев, 1991.
Морен Э. Утраченная парадигма: природа человека//Философская и социологическая мысль, 1995, №5-6.
Проблема человека в западной философии. М., 1988.
Рикёр П. Человек как предмет философии//Вопросы философии, 1989, №2.
Розин В.М. Новая концепция происхождения человека и сознания//Социально-политический журнал,1993, №5-6.
Сержантов В.Ф. Человек, его природа и смысл бытия. Л., 1990.
Тейяр де Шарден П. Феномен человека. М., 1987.
Франк С.Л. Смысл жизни//Франк С.Л. Духовные основы общества. М., 1992.
Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. М., 1994.
Loading...

 
 

Цікаве