WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Антропосоціогенез з точки зору філософії - Реферат

Антропосоціогенез з точки зору філософії - Реферат


Реферат на тему:
Антропосоціогенез з точки зору філософії
Тема походження людини і суспільства (антропосоціогенез) неосяжна і є предметом як філософії, так і низки спеціальних наук. Тут вона нас цікавить головним чином з суто світоглядного боку. Далеко не завжди й не всіх мислителів минулого ця тема надто бентежила. Як не дивно, а навіть у епоху Просвітництва, коли світоглядні питання загострювались протиставленням релігії й науки, проблема походження людини була периферійним питанням. Жан-Жак Руссо (1712-1779) взагалі відмовлявся обговорювати гіпотези про походження людини на тій підставі, що "порівняльна анатомія зробила ще надто мало успіхів, спостереження природознавців ще надто невизначені, щоб можна було б на такій основі будувати переконливе міркування".2 (2Руссо Ж.-Ж. Рассуждение о происхождении и основаниях неравенства между людьми//Жан-Жак Руссо. Трактаты. М., 1969. С. 47.) А сучасник Руссо Поль Анрі Гольбах (1723-1789) говорив тим, хто міг би клопотатися з приводу невизначеності походження людини, ще більш заспокійливо: що стосується походження людини, вічності її й таке інше, то оскільки досвід нам нічого не говорить про це, то й не слід журитися.3 (3Гольбах П.А. Система природы, или о законах мира физического и мира духовного//Поль Анри Гольбах. Избр. произв. в двух томах. Т.1. М., 1963. С. 123.) У такому настрої вбачається не стільки прагнення спиратись на факти заради наукової добросовісності, скільки певна байдужість до світоглядного значення питання про походження людини, хоч при цьому той же Руссо будує досить довільні припущення стосовно "походження нерівності між людьми".
Та між іншим тема власного походження чомусь завжди непокоїла людство, що відбилося в усіх історичних типах світогляду. У міфах і первісних релігіях кожного народу світу є уявлення про виникнення людей. Ось як, напр., розповідається про їх походження у одному з міфів племені аранда з центральної Австралії.4 (4Первый бумеранг. Мифы и легенды Австралии. М., 1980. С. 11-12.) Колись у далекому минулому, у західній частині неба жили два великих чоловіки. Це були брати Нумбакулли. Одного разу брати помітили під великими каміннями на березі солоного озера купку безпомічних склеєних істот - інапатуа. Контури їх не можна було відрізнити, настільки вони були притиснуті один до одного. Інапатуа не мали ні рук, ні ніг, ні очей, ні ушей, не мали здатності бачити й чути, самостійно пересуватись і розмовляти. Брати вирішили зійти на землю, щоб перетворити інапатуа в людей - чоловіків і жінок. Вони роз'єднали безформні тіла цих істот, з допомогою кам'яних ножів надали їм людського виду, зробили руки, ноги, пальці, прорізали очі й роти, зліпили носи й уші. Після цього інапатуа стали справжніми людьми - чоловіками й жінками.
У розвинутому релігійному світогляді (у формі світових релігій) теж неодмінно зберігається тема походження людей. В християнстві вона висвітлюється так: "І сказав Бог: "Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усією землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі". І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх" (1М, 1: 26-27).
Отже, філософія й наука просто продовжили одвічне прагнення людини знати себе. І в цьому відношенні безумовно правий був американський генетик українського походження Феодосій Добжанський (1900-1975) коли писав: "Людина зіштовхнулась з проблемою "пізнай себе" з тих пір як стала людиною, і буде займатись її розробкою до тих пір, доки залишається людиною."1 (1Добжанский Ф.Г. Мифы о генетическом предопределении и о tabula rasa//Человек. 2000. №1. С.18.) Філософський світоглядний підхід був одразу орієнтованим не на віру, а на раціонально обґрунтовану думку і з моменту виникнення сучасної науки прагнув спиратися на об'єктивні дані наукових досліджень. Наукові ж здобутки з проблеми походження людей з'явились не раніше, ніж в науку проникла ідея розвитку, прогресу, послідовної якісної зміни рослинного й тваринного світу на Землі. Підготовча робота до наукової постановки питання про антропогенез була проведена англійським біологом Ч.Дарвіном (1809-1882), який довів, що біологічна еволюція на основі природного відбору поступово підвела ще тваринних предків людей до виникнення праці як способу взаємодії з природним середовищем, і це стало надалі головним фактором подальшої еволюції. Пізніше на цій ідеї досить виразно наголосив Ф.Енгельс, робота якого "Роль праці у процесі перетворення мавпи в людину" була вперше опублікована у 1896 році, тобто вже після смерті автора. В ній Енгельс стверджував таке: "Спочатку праця, а далі і разом з нею членороздільна мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський мозок…".2 (2Ф.Энгельс. Диалектика природы//К.Маркс, Ф.Энгельс. Избранные произведения в 9 томах. Том 5. М., 1986. С. 508.) З тих пір, як були оприлюднені ці думки, "трудова" гіпотеза антропосоціогенезу стала найбільш поширеною й краще обґрунтованою за інші. Численні відомі на сьогодні знахідки викопних істот і супроводжуючих їх знарядь, які вони використовували, дали змогу приблизно відтворити процес еволюції від самих давніх предків людини до людини сучасного типу (див. таблицю).1 (1Складена на основі видань: Кууси П. Этот человеческий мир. М., 1978. С.53; Ламберт Д. Доисторический человек. Кембриджский путеводитель. Ленинград, 1991; Харрисон Дж., Уайнер Дж., Тэннер Дж., Рейнолдс В. Биология человека. М., 1979. С.79-106.)
Викопні істоти Час появи та існування (у роках) Розмір мозку (в см3)
Australopithecus (австралопітек) 5 млн. - 1млн. 450
Homo habilis (людина уміла; дехто з учених відносить його до австралопітекових) 2,5 млн. - 1,5 млн. 800
Homo erectus (людина, що ходить прямо) 1,6 млн. - 200 тис. 880 - 1100
Homo sapiens (neanderthalensis - неандерталець) 200 тис. - 30 тис. 1500
Homo sapiens sapiens (людина сучасного типу) 100 тис. 1350 - 1600
Звичайно, появі перших гомінідів (австралопітек) передували інші тваринні предки, що стояли на більш низькому рівні розвитку. На безпосередньо долюдській фазі, яка почалася приблизно 25 млн. років тому (епоха міоцену), відбулося виділення двох стовбурів еволюції, один з яких вів до появи гомінідів, а другий до сучасних людиноподібних мавп. Тобто, як стверджує більшість учених, мавпи, котрі поступово еволюціонували у сучасну людину, зовсім не ті, з яких ми маємо знайомих нам сьогодні горил, шимпанзе, гібонів і орангутангів.2 [2Дехто з генетиків вважає, що не двоногі форми пішли від четвероногих, а навпаки, людиноподібні мавпи - предки шимпанзе й горили - були нащадками двоногих гомінідів, зокрема афарського (Ефіопія) австалопітека, від якого веде свій рід і людина. - Див.: Зубов А.А. Дискуссионные вопросы антропогенеза//Человек. 1997, №1. С. 6.] Прибічники"трудової" гіпотези вважають, що подальші фізіологічні зміни гомінідів відбувались переважно під впливом пристосування не до зовнішніх природних умов, а до трудового процесу.
Поряд з становленням людини ішов і процес формування соціального життя, якому теж передували ще чисто тваринні форми "соціальної" організації. Етологи, тобто ті, що вивчають поведінку тварин, дають багатий матеріал, особливо стосовно приматів, для висновків щодо загальних поведінкових елементів, з яких могли розвинутись, переформувавшись на основі культури, найбільш давні способи уже власне людського суспільного життя.3 (3Див.: Р.Хайнд. Поведение животных. М., 1975; Харрисон Дж., Уайнер Дж., Тэннер Дж., Рейнолдс В. Биология человека. М., 1979. С.79-106.) Якщо у якості моделі стосунків між членами спільноти у ранніх гомінідів використати спільноту шимпанзе, то можна виділити таку важливу особливість, як тенденцію до створення квазізамкнених груп, заснованих на взаємному антагонізмі дорослих самців і в той же час при повній свободі пересування дорослих самок з групи в групу, що корелює з такою ознакою стародавніх людських спільнот, як обмін жінками між групами. Можливо, що давня людина не винайшла цей обмін, а лише продовжила вже готову практику, перетворивши обмін у систему й підкоривши її певним правилам, схожим на різні заборони інцесту (кровозмішування) та узаконені системи родинних зв'язків. Що стосується виникнення систем комунікації з допомогою мови, яка суттєво переформувала зв'язки тваринного типу в людські, то
Loading...

 
 

Цікаве