WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Культура - Реферат

Культура - Реферат

як частини одного або іншого. Напр.: "Цивілізація є деяким функціональним підрозділом культури. Якщо культура є всією системою смислів людського буття, як ідеальних, так і упредметнених, то цивілізація може розумітися як частина цієї системи, котра пов'язана саме з предметним ресурсом культури. Світ упредметнених і, відповідно, напевно функціональних феноменів складає предметне тіло культури, або цивілізацію".1 (1Пелипенко А.А., Яковенко И.Г. Культура как система//Человек.1997. №5. С.83.) Зважаючи на давню традицію вбачати в культурі і цивілізації близькість, а то навіть і спорідненість, є резон зберегти їх, особливо в зв'язку з не менш давньою традицією розрізнення в єдиній культурі культури матеріальної й духовної. Предметний світ, що створений людьми (артефакти), як носіями знань, умінь та навичок, котрі дають змогу пристосовувати зовнішні явища й процеси для задоволення власних матеріальних потреб, може бути названий матеріальною культурою. Саме вона й характеризує цивілізаційний бік культури, складає те, що визначається як цивілізація. Етичні, естетичні, релігійні тощо духовні цінності теж здебільшого упредметнюються, але символічний характер їх втілень краще включити до складу духовної культури. У випадках же, коли культуру й цивілізацію вживають все ще як синоніми, то ми не бачимо тут іншого смислу, окрім стилістичного урізноманітнення тексту.
Філософська рефлексія відносно культури має багату палітру проблем, якими спеціально переймається філософія культури. У вузах, де викладається курс культурології або курс історії й теорії вітчизняної та світової культури, студенти більш докладно знайомляться з філософськими аспектами культури. Вкажемо тут, додатково до викладеного вище, лиш на деякі з них.
Довгий шлях подолання європоцентристського бачення культури привів до розуміння культури людства як багатоманітного явища, до переконання, що немає й не було на Землі некультурних народів, просто різні народи світу мають свою, притаманну їм культуру. Багатоманітність культури у етнічному й регіональному відношенні виявляється у таких її типах як європейський та північноамериканський, далекосхідний, індійський, арабо-мусульманський, тропічно-африканський, латиноамериканський. Зберігає своє значення й поділ культур на культуру Заходу і Сходу, які відрізняються особливостями взаємовідносин індивіда й групи, відношенням до традицій і новаторства тощо. У межах однієї національної культури також можна вбачати відносно окремі форми. Напр., висока й народна культура. До першої завжди відносили витончене мистецтво, класичну музику, та й все те, що створювалось професіоналами і споживалось так званою елітою. Народна культура була більш укорінена в умови повсякденного буття простих людей, вони ж були її творцями й споживачами: міфи, казки, пісні, прислів'я, обряди. В сучасних умовах, коли надзвичайно розвилися засоби масової інформації й комунікації, склалась так звана масова культура, яка характеризується розмиванням кордонів між високою й народною культурою, між регіональними й національними культурами. З одного боку, масова культура зробила кращі культурні досягнення доступними для більшості людей, але, з іншого боку, в умовах комерціоналізації й стандартизації культурного виробництва вимоги ринку часто ведуть до потурання низькому смаку публіки.
Багатоманітність культур можна проілюструвати також багатством інших субкультур у межах однієї й тієї ж культури. Субкультурами називають сукупність норм, цінностей та зразків поведінки, які відрізняють ту чи іншу групу від більш широкої спільноти. Це можуть бути регіональні, релігійні, класові, вікові, етнічні субкультури.1 (1Література з досліджень субкультур колосальна й надзвичайно цікава. Для початкового залучення до неї вкажемо хоч би на такі джерела: Этнические стереотипы поведения. Л., 1985; періодичне російське видання "Одиссей. Человек в истории."; серія видань 80-х років Інституту етнографії ім. М.М.Міклухо-Маклая Академії наук СРСР "Этнография детства. Традиционные формы воспитания детей и подростков", які присвячені різним народам світу; такі цікаві видання як Дэвидсон Б. Африканцы. Введение в историю культуры. М., 1975, Колин М. Тернбул. Человек в Африке. М., 1981, Роуз Ф. Аборигены Австралии. Традиционное общество. М., 1989, Гуревич А.Я. Средневековый мир. Культура безмолвствующего большинства. М., 1990.) Серед субкультур є й такі, що перебувають у конфлікті з пануючою культурою. Такі явища називають контркультурою (напр., "богема" як стиль життя певних груп художньої інтелігенції), а інколи деякі з них і "катакомбною культурою".2 (2Див.: Неизвестный Э. Катакомбная культура и власть//Вопросы философии. 1991. № 10.)
Фіксація багатоманітності культур - це лише одна сторона їх характеристики. З не меншою очевидністю можна переконатись і в культурній єдності людства. Її можна відзначати у двох напрямках. По-перше, в культурах різних народів і країн є певні загальні риси, схожі елементи, які уможливлюють культурні контакти і взаємодію. Такі елементи й риси часто називають культурними універсаліями. Автори, котрі досліджують їх, мають деякі розбіжності щодо них. Одні вбачають ці універсалії в категоріях, через які люди оцінюють, осмислюють і переживають світ, зводять у цілісність всі явища дійсності (напр., "простір", "час", "причина", "добро", "красота", "віра", обов'язок", "свобода").1 (1Див.: Стёпин В.С. Культура//Вопросы философии. 1999. №8. С. 61-71. Інші до культурних універсалій відносять такі явища як мистецтво, освіта, наукове дослідження, філософія тощо і при цьому висувають такий критерій: універсалією може бути назване тільки те, що в тій чи іншій формі властиве всім суспільствам в усі часи.2 (2Див.: Пассмор Дж. Культурные универсалии//Философские науки. 1990. № 11. С. 110-114.) Американський дослідник проблем культури Джордж Мьордок (1897-1985) виділив понад 60 культурних універсалій, до яких відніс мову, виготовлення знарядь праці, спільну працю, гостинність, релігійні обряди, освіту й багато інших.3 (3Див. у кн.: Смелзер Н. Социология. М., 1998. С. 45-46.) Хоч вони за своїми конкретними формами й варіюються у різних народів, але за функціональним змістом є тотожними, і це відкриває шлях до міжкультурних контактів і взаєморозуміння.
По-друге, єдність культур і зростання ступеня універсальності культури людства як цілогозабезпечується в наш час розвитком економічних зв'язків, розвитком засобів масової інформації й комунікації, універсальністю науки й техніки, зростанням ролі вимог міжнародного права.
Література
Антология исследований культуры. Т.1. Интерпретация культуры. С-Пб.,1997.
Библер В.С. От наукоучения - к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. М.,1990.
Культурология. XX век: Антология. М.,1995.
Малиновский, Бронислав. Научная теория культуры (фрагменты)//Вопросы философии. 1983. №2. С. 116-124.
Михед, Павло. Слов'янське відродження і формування нової парадигми української культури//Сучасність. 1999. №1. С.110-114.
Пелипенко А.А., Яковенко И.Г. Культура как система//Человек.1997. № 5,6.
Риккерт, Генрих. Науки о природе и науки о культуре. М.,1998.
Символы в культуре. С-Пб., 1992.
Стёпин В.С. Культура//Вопросы философии. 1999. №8. С. 61-71.
Тайлор Э.Б. Первобытная культура. М., 1989.
Фрейд З. Недовольство в культуре//Философские науки. 1989. №1. С. 92-101.
Швецова, Антоніна. Культурні проекції національного характеру//Сучасність. 2000. №7-8. С.123-134.
Шпенглер, Освальд. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. 1. Гештальт и действительность. М., 1993; 2. Всемирно-исторические перспективы. М., 1998.
Loading...

 
 

Цікаве