WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Поняття природи. Розвиток філософських і природознавчих уявлень про світ природи - Реферат

Поняття природи. Розвиток філософських і природознавчих уявлень про світ природи - Реферат

абстракцію, з допомогою якої відображують деякі сторони й стани фізичних об'єктів. Тут самому поняттю "простір" надається специфічний смисл. Час одновимірний. Це означає, що положення події у часі може бути задане одним параметром. До числа загальних властивостей часу відносять його необоротність, односпрямованість, яка виявляється в тім, що час може змінюватись тільки від минулого до майбутнього, але не навпаки. Остання властивість випливає з принципової необоротності всіх реальних процесів, і понад усе з необоротності причинно-наслідкових зв'язків. Така асиметрія у цих зв'язках визначається, в свою чергу, законами збереження, законами розвитку певних об'єктів. Перш ніж якесь явище виникне, повинні здійснитись усі породжуючи його причини.
У розвитку фізичних знань про час і простір є два найбільш значущих етапи - становлення класичної механічної теорії (І.Ньютон) і становлення теорії відносності (А.Ейнштейн). Ньютон виходив з абсолютності простору й часу в тому смислі, що вони є самостійною реальністю, незалежною від наявності чи відсутності будь-яких фізичних мас і процесів: простір - однакова в усіх точках пустота, час - чиста й рівномірна в усіх моментах тривалість. Альберт Ейнштейн (1879-1955) відкинув ідею про абсолютний простір і час і показав, що їх метрика відносна, вона невідривна від гравітаційних мас та фізичних процесів і що в природі нема ніякої абсолютної, пріоритетної точки відліку. Величини часових інтервалів між двома подіями залежать від обраної системи відліку, з якої ці величини вимірюються. З відносності одночасності випливає відносність просторового вимірювання, оскільки довжина, скажімо, стержня є не чим іншим як відстань між одночасним положенням його крайніх точок. Загальна теорія відносності показала, що між структурою "простору-часу" і розподілом гравітаційних мас є зв'язок. Метричні властивості простору й часу залежать від розподілу мас тяжіння. В цілому ж розвиток фізичних теорій удосконалює наші знання про властивості простору й часу в мікро-макро-і мегасвіті, але й вони на кожному конкретному етапі з різним ступенем приблизності відповідають реальному просторові й часові.
Третій план ми умовно назвемо метафоричним простором і часом. Йдеться про здебільшого метафоричне використання "простору" й "часу", коли ці слова вживаються не завжди в прямому фізичному значенні, а у переносному, дляпідсилення образності. Так, коли говорять про соціальний простір або його параметри (відстань, дистанція), то мають на увазі розриви у соціальних рангах людей, їх прибутках, освітніх рівнях тощо. Коли вживається поняття соціального часу, то розуміються різні функції часу у соціокультурному контексті. Самі умови соціального життя вимагають синхронізації активності людей, координації їх діяльності, послідовності дій і процесів, вчасності виконання обов'язків, виміру витрат, диференціювання видів занять (праця, відпочинок, відпустка, свято тощо).1 (1Див. Штомпка Петр. Социология социальных изменений. М., 1996. Ч.1, гл. 3. Временн?е измерение общества: социальное время.) У термінологічних запозиченнях з сфери фізики або з інших наук нема нічого принизливого для гуманітарного знання, всі науки збагачують виражальні засоби за рахунок взаємних запозичень. Вже давно стали звичними вирази "правовий простір", "економічний простір" і багато інших. Просторово-часова термінологія широко використовується, хоч уже й не цілком метафорично, і у юридичній науці та законодавстві для точного визначення правових наслідків в залежності від місця і часу дії. Так, привід для серйозної розмови про "час у праві", з виходом на культурні стандарти сприйняття часу, дає, наприклад, формула "строк давності", що виражається в таких юридичних поняттях:
" позовна давність - строк для захисту порушеного права в суді: загальний строк для громадян складає 3 роки, а для організацій - 1 рік, скорочений строк складає півроку;
" давність виконання обвинувального вироку - термін, після закінчення якого обвинувальний вирок, якщо він не був виконаним, вже не може бути виконаним ( він може складати 3, 5 і 10 років);
" давність притягнення до кримінальної відповідальності - термін, після закінчення якого особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за злочин (3,5,10 років); при цьому враховується і можливість призупинення строку давності в разі скоєння нового злочину;
" необхідна оборона - поняття, що містить і таку складову, як відсутність часу на виклик допомоги з боку правоохоронних органів;
" тимчасова непрацездатність, тимчасова відсутність, тимчасові мешканці, тимчасові працівники тощо - поняття, які також зберігають в собі часовий вимір.
Приводом для обговорення теми "простір у праві" можуть бути численні приклади вживання в правових документах понять, що несуть в собі ознаку "просторовості": місце проживання, місце виконання обов'язку, місце позбавлення волі, встановлення підсудності з точки зору місця проживання, юрисдикція з точки зору територіальної приналежності.
Наведені плани представленості простору й часу свідчать про їх людський вимір, про те, що сприйняття природи не відокремлене від загальної орієнтації людини в світі, куди відносяться також явища соціального й загальнокультурного порядку.
Література:
Аксёнов Г.П. О причине времени//Вопросы философии. 1996. №1.
Ахундов М.Д. Концепции пространства и времени: истоки, эволюция, перспективы. М., 1982.
Вернадский В.И. Размышления натуралиста. Научная мысль как планетное явление. Книга вторая. М., 1977.
Грюнбаум А. Происхождение против творения в физической космологии//Вопросы философии. 1995. №2.
Кузнецов М.А. Учение В.И.Вернадского о ноосфере: перспективы развития человечества//Вопросы философии. 1988. №3.
Молчанов Ю.Б. Проблема времени в современной науке. М., 1990.
Пестель Э. За пределами роста. М., 1988.
Рассел, Бертран. Человеческое познание: Его сфера и границы. К., 1997. С.274-356.
Трубников Н.Н. Время человеческого бытия. М., 1987.
Турсунов А. Мирозданья тугие узлы (Новейшая космология в философской перспективе)//Вопросы философии. 1988. №2.
Хайдеггер М. Основные понятия метафизики//Вопросы философии. 1989. №9, с.134-138.
Швебс Т.И. Идея ноосферы и социальная экология//Вопросы философии.1991. №7.
Шевчук В. Сталий економічний розвиток і збереження довкілля//Сучасність. 1997. №2. С. 51-63.
Loading...

 
 

Цікаве