WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Поняття природи. Розвиток філософських і природознавчих уявлень про світ природи - Реферат

Поняття природи. Розвиток філософських і природознавчих уявлень про світ природи - Реферат

ієрархічністю, так що у залежності від "міри" символізації розрізнюються ступені ієрархічності: вищі символи, відтворюючи "незримі речі", у той же час відтворюють і "видимі речі", що знаходяться нижче щодо них за досконалістю. Людина відтворює собою всю природу, тварини - не всю, а лиш деякими властивостями, а рослини й ще менше. Земля і вода послуговують рослинам, рослини - тваринам, а усі вони - людині. Всі відношення в природі упоряджені згідно зі ступенями шляхетності: вода благородніша за землю, повітря благородніше за воду і так далі в залежності від наближення до Бога. Такбудується Універсум!
Сприймати середньовічне світоуявлення слід не тільки в чисто християнському аспекті, а й у переплетенні з дохристиянськими пережитками та реальними можливостями людей протистояти природним стихіям. Християнський світ того часу являв собою обмежену сукупність окремих украплень цивілізації в оточенні дикої природи з її непроглядними лісами і неопрацьованими безлюдними пустищами. Чужий, ворожий людині ліс - то пуща (пуща походить від "порожній"), тобто такий простір, у котрому немає людей. Слово поле в давній руській мові спочатку значило "порожній", безлюдний пограничний простір. Навіть "село", яке ми сьогодні пов'язуємо з поселенням, колись значило те ж, що і поле, і тільки починаючи з XII ст., вживається в значенні засіяної частини поля, ниви, а ще пізніше до його значення додалися і будівлі навколо землі, що обробляється.2 (2Див.: Колесов В.В. История русского языка в рассказах. М.,1982. С. 58-60.) Як указує французький історик Жак Ле Гофф (народ. 1924 р.), у типовій середньовічній європейській свідомості світ сприймається як замкнений у просторі, оточений чужою, ворожою природою і ворожими племенами язичників або іновірців. Однак замкнений, обмежений на землі світ "правильних" людей неоглядно розвертається угору, у бік небес. Між земним і небесним немає перепон і душа спроможна найти дорогу в рідну собі стихію аж до самого Бога.
Отже, однією з перших і найбільш важливих частин світу, до якої людство визначало своє відношення, була природа. Філософія, відбиваючи світоглядні запити, з самого початку також звертає свою увагу до природи. Категорія буття допомогла нам попередньо усвідомити таку просту річ: перш ніж людина осягне думкою своє відношення до світу, вона повинна мати світ в наявності, тобто сущим. І ми прагнули осмислити всі можливі відтінки "буття". Серед форм буття, які не залежать від нашої свідомості, що існували і можуть існувати незалежно від людського втручання, є й природа.
У філософії поняття природи вживається у декількох смислах. У широкому природа є те ж саме, що і матерія. Різниця між цими поняттями полягає тільки в акцентах: коли ми говоримо "природа", то маємо на увазі всю множину і різноманітність матеріальних об'єктів, процесів і властивостей у їх наявному виді. Коли ж ми говоримо "матерія", то хочемо підкреслити (ще доволі абстрактно) лише об'єктивність як сутнісну сторону існуючого. Широкий смисл природи охоплює собою і суспільство. Такий смисл може й не є надто продуктивним, але його слід нагадати, бо і "матерія", і "природа" то є конечні поняття конкретних наук.
У більш вузькому значенні "природа" є безпосереднім об'єктивним середовищем, в якому розгортається людська історія, те, з чим стикається людина повсякчасно. Останній смисл найбільш уживаний, однак є й ще один додатковий смисл "природи". Він виникає тоді, коли ми хочемо підкреслити сутність чогось. Так говорять про "природу людини", "природу краси" тощо. Але це вторинне, похідне значення.
Усі названі смисли мають довгу історію. Стародавні греки користувались також доволі універсальним терміном "?????" , а римляни "natura". "Naturа" походить від nascendo (народжуватись, виникати, рости). Первинне значення "?????" теж є зростання і те, що виросло протягом зростання. Проте М.Хайдеггер стверджував, що "?????" скоріше розумілось греками як "самовиникаюче панування сущого в цілому", а філософія то є осмислення панування сущого, яке саме собою виникло. Від такого пануючого сущого, що виникло саме по собі, вони відрізняли суще, яке виникає з "?????", тобто від людської діяльності. Вже з цього видно, що здавна філософи могли усвідомлювати природу як те, що протистоїть людині і є доволі грізною силою, яку слід осягнути спочатку хоч би думкою.
Розвиток науки і філософії поглибив і значно урізноманітнив знання людства про оточуючий світ. Так Арістотель, прийнявши піфагорове уявлення про землю як кулю, додав навколо неї кришталевий купол з зірками. Землю Арістотель поставив у центр Всесвіту. Через 500 років по тому Птолемей (90-160) створює модель, за якою Земля є нерухомим центром Всесвіту, а Сонце та планети рухаються навколо неї. У XVI ст. Ніколай Копернік (1473-1543) змінює цю картину на геліоцентричну, а Джордано Бруно (1548-1600) дещо пізніше вводить ще й ідею нескінченності природи і незліченності світів, Галілео Галілей (1564-1642) обґрунтовує думку про схожість небесних і земних тіл, Ісак Ньютон (1643-1727) формулює закон всесвітнього тяжіння. Завершеність і досконалість механіки надихнули Іммануїла Канта (1724-1804) на розробку гіпотези про походження сонячної системи з первинної туманності завдяки гравітаційним процесам, і це дало йому змогу проголосити в одному з творів: "Дайте мені матерію і я побудую з неї Всесвіт!".
Пізнання природи як Всесвіту досягло сьогодні великих успіхів. У природознавстві під Всесвітом (або Метагалактикою) розуміють найбільшу природну сферу, доступну нам для спостереження і дослідження. Відомо, що Земля (її середній діаметр дорівнює приблизно12,7 тис. км) - планета Сонячної системи (діаметр цієї системи - 10 млрд км), Сонце входить до нашої Галактики (від грец. ?????????? - молочний), що є частиною Метагалактики. Так званий Молочний шлях, який кожний спостерігав на зоряному нічному небі, і є нашою Галактикою. Складається вона близько з 150 млрд зірок (зоріючих плазмових куль), галактичних туманностей (гази і частки пилу), космічних променів (потік стабільних часток високих енергій), магнітних полів, випромінювання (фотонів). За формою Галактика нагадує диск, діаметр якого наближається до 100 тис. світлових років, а товщина - до 1500 світлових років. Нагадаємо, що світловим роком називають відстань, яку проходить світловий промінь за рік, рухаючись з швидкістю 300 тис. км за секунду. Відстань від Сонця до центру
Loading...

 
 

Цікаве