WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософські погляди Лесі Українки - Курсова робота

Філософські погляди Лесі Українки - Курсова робота

плебеїв і патриціїв, кріпаків і феодалів, робітників і капіталістів. І якщо мораль борців за історичний прогрес Леся Українка вважає глибоко позитивною, то до моралі гнобителів і експлуататорів , що становлять пануючі класи антагоністичних суспільств, у неї різко негативне ставлення: вона таврує ганьбою і викриває цю нелюдську, людожерську мораль, як мораль поневолення і експлуатації мільйонних мас трудового народу.
З особливою ненавистю Леся Українка ставиться до людиноненависницької, звірячої моралі, що панує в суспільстві. Мораль експлуататорів та їх платних агентів вона змальовує в найбільш негативному світлі. Вона плямує цю мораль і глибоко обурюється тим, що моральною нормою суспільства зробилась торгівля не тільки життєвими благами, а й такими цінностями, як честь, гідність, совість, талант, краса. Саме в цьому вона бачить особливий бруд, який просочує суспільство, основане на купівлі-продажу. "Брудні не інстинкти й пристрасті наші, а їх спотворення через купівлю і продаж того, що не повинно ставитись на торг", - пише Леся Українка, викриваючи всю мерзенність тупого самовдоволення власника, який чванитьсяскарбами, добутими шляхом нещадної експлуатації чужої праці і грабування скарбів, які по праву належать трудящим.
Чудовим підтвердженням тієї думки, що Леся Українка дуже добре розбиралась у класовій суті моралі, є оцінка нею етичних систем, які претендують на роль панацеї від усяких бід і видають себе за щось придатне для всіх класів суспільства. Далеко недосить, говорить вона, самого прагнення переконати людей в тому, що добре бути добрими, благородними, самовідданими. Від цього вони не тільки не стануть доброчесними, не тільки не будуть почувати себе щасливими, а й навряд чи увірують у справедливість самої ідеї. Щоб зробити докорінний перелом у моралі суспільства, потрібні не вмовляння - вони однаково залишаться пустими звуками, оскільки мова йде про пануючі класи, - а революційна дія, яка, в свою чергу, передбачає звернення з революційним словом до трудящих мас, що є носіями зовсім іншої моралі, ніж мораль пануючих експлуататорських класів.
Будучи відданою великій справі визволення трудящих від усякого гніту, Леся Українка створила ряд чудових щодо своєї цільності і моральної чистоти художніх образів. Вважаючи, що "діла без віри мертві суть" [8, с.3], вона створила цілу галерею образів передових громадських діячів, борців за історично справедливу справу, людей, беззавітно відданих батьківщині, трудящим масам, моральному обов'язкові. Але треба насамперед сказати, що сама письменниця, весь її життєвий шлях були прекрасним прикладом того, як треба служити народові, про-гресивному ідеалові - справі революційної боротьби проти гніту і експлуатації. Велика поетеса у своєму особистому житті, роботі і боротьбі показує приклад героїчного служіння справі визволення трудящих з-під гніту експлуататорів. Цікавий з цього погляду її лист до А. С. Макарової від 2 травня 1894 року. "Мені, - говориться в цьому листі, - не одні Ви казали, що при мені люди робляться луччими, - сьому б я хотіла вірить, бо се був би дуже щасливий дар". Ні тяжкі випробування, що випали на долю поетеси, ні численні підступи ворогів - ніщо не могло зупинити її на шляху самовідданого служіння інтересам трудящих. Усе особисте підкорялось нею громадському, завданню соціального і національного визволення українського народу. Про це говорить увесь героїчний шлях Лесі Українки - письменниці, громадсько-політичного діяча, друга робітників. Про це, зокрема, говорить її лист до О. Кобилянської від 15 серпня 1901 року, який зачіпає сферу інтимних відносин. Торкаючись скарги своєї адресатки з приводу невдалого її кохання до О. Маковея, Леся Українка пише: "Тяжке то слово: "я можу все витримати", але нехай хтось (тобто О. Кобилянська. - Н.І.) скаже його собі, так як і ще хтось (тобто сама Леся Українка. - Н.І.) казав у подібних обставинах, а потім хай розмахне крилами і злетить угору, куди не тільки ведмеді не заходять, а навіть орли не залітають, може там трошки холодно і самотно буде спочатку, але може там стрінуться й інші гірські подорожні і розпалять всі вкупі ватру велику і будуть з неї іскри на всю Україну".
Суть цієї чудової поради Лесі Українки полягає в тому, що віддане служіння своїй батьківщині, глибокий зв'язок особистої долі з долею народу є найвірнішим засобом від усяких особистих знегод. Ці знегоди не можуть і не повинні відвертати людину від основного, вирішального - боротьби за свободу народу. А для успіху такої боротьби необхідно виробляти мужність, героїзм, відвагу, самовідданість, вірність прогресивному ідеалові. Саме цими рисами і наділяє Леся Українка своїх героїв і героїнь - Кассандру, Вілу-по-сестру, Ізольду Білоруку, Мартіана, Антея, Неофіта-раба, Річарда Айрона, робітників, селян, революціонерів і багатьох інших. Леся Українка в ряді своїх творів оспівує людську гідність, вірність, незважаючи на найжорстокіші випробування, обов'язку, непримиренну ворожнечу до продажництва, любов до простих людей, ненависть до експлуататорів взагалі. У драмі "Руфін і Прісцілла" письменниця втілює ідею вірності обов'язку. Ідея вірності прийнятому на себе обов'язку проведена також у драматичному етюді "Йоганна, жінка Хусова", в якому зображається один епізод періоду раннього християнства в Римській рабовласницькій імперії. Йоганна - головна героїня драматичного етюду - уособлює тут вірність прогресивній справі.
Що особливо варто уваги в етичних поглядах Лесі Українки, то це досить глибоке відбиття в них прекрасних, глибоко людських, високоморальних якостей представників простого народу, трудящих і особливо - робітників. Величезна перевага моралі трудящої людини, її високі моральні якості викликають захоплення письменниці уже з самого початку її літературно-громадської діяльності. У 90-і роки героями творів Лесі Українки частіше стає пролетар, що є носієм моралі нового типу. У вірші "Дим", в оповіданні "Над морем", у драмі "Осіння казка" та в ряді інших художніх творів Лесі Українки зображаються робітники, основною рисою моралі яких є ненависть до всіх і всяких експлуататорів, любов до народу, братерська взаємодопомога, мужність, самопожертва, відвага, героїзм, стійкість у боротьбі з ворогами. Так, наприклад, у статті "Європейська соціальна драма кінця XIX століття" Леся Українка з великою похвалою говорить про спробу зображення Б'єрнсоном "свідомої... мучениці з робітничого середовища, яка уморила себе і дітей, щоб звільнити комітет страйкарів від зайвих турбот і щоб смертю своєю подати товаришам сигнал до більш діяльної боротьби" [3, с.311].
Особливої уваги заслуговує погляд Лесі Українки на питання
Loading...

 
 

Цікаве