WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Філософські погляди Лесі Українки - Курсова робота

Філософські погляди Лесі Українки - Курсова робота

перших християн і римських філософів (особливо стоїчної школи), Леся Українка відзначає, що ті і другі, хоч і не були "заячесердими" перед муками, яким їх піддавали, "адже й філософи самі собі перетинали жили з непротивлення філософського та й просто з, але ідейної одваги і тим і другим бракувало, бо всі вони вижидали згори, від бога, чи від цезаря, а нічого не важились здобувати самі. Дух Спартака не жив ні в філософах, ні в християнах, тому одні не винайшли нового "духу законів", а другі не зруйнували ні одної Бастілії, хіба ще нові побудували". Борючись проти "філософського опортунізму" (так називає Леся Українка всяку теолого-ідеалістичну конструкцію, що освячуєбездіяльність, квієтизм), письменниця вимагає від філософів рішучості, практичної діяльності, боротьби. Вона виступає проти "дебрів туманних абстрактностей", за творчий характер, життєвість і дійовість пізнавального процесу, філософії взагалі [1, с.251].
Саме відсутністю цієї рішимості до боротьби Леся Українка пояснює те, чому філософи стародавнього Риму не створили політичної програми суспільних перетворень, хоч би на зразок тієї, яку створив француз Монтеск'є в творі "Дух законів", не говорячи вже про те, що вони не вступили в рішучу боротьбу проти реакційних суспільних порядків свого часу.
Ще в ранній період своєї діяльності Леся Українка виступає рішучим противником всякої бездіяльності, споглядальності, філософського індиферентизму. Наприклад, у листі до М. Драгоманова від 22 серпня 1891 року вона говорить, "що різні громадські рухи, спори, толки, антагонізми" окремих, навіть передових людей, їх симпатії і антипатії здаються їй часто "бурями в склянці води". "А найгірше мені прикро, коли я бачу, як деякі мої товариші і товаришки, замість того, щоб оглянутись навколо себе на живі справи, на живу роботу, звертають всю свою розумову силу на рішення філософських питаннів, не маючи самі ніякого філософського виховання, і через те їхні спори часто бувають похожі на спори "про безсмертя душі", "про причину причин", а часом іменно сі теми служать їм до розмови". Тимчасом, продовжує Леся Українка, енергія і пристрасть, що витрачаються на "розв'язання" схоластичних і пустих питань, могли б бути використані куди більш раціонально. "Сі розмови і спори нагадують мені часи "гегельянства" в Росії. І страшно мені, чи не посуваємось ми вже назад". Характеризуючи польських поетів-декадентів, Леся Українка осуджує їх за відхід у "мрії про нірвану" і заспокоєння "у філософській байдужості до всього". Вона критикує особливо таких письменників, як Ян Каспрович, Пшерва-Тетмайєр, почасти навіть поета-народника Марію Конопницьку. Вона бичує "ідеалізм", тобто пусте мріяння, містицизм, якими пройняті писання польських поетів-занепадників [4, с.180].
Отже, в розумінні явищ природи Леся Українка стояла на матеріалістичних позиціях. Пояснюючи природу в дусі філософського матеріалізму і піддаючи критиці містику і ідеалізм, вона вимагає, щоб філософія мала дійовий, бойовий, цілеспрямований характер, щоб вона служила розв'язанню найважливіших соціальних проблем в інтересах трудящих мас. Мірилом правильності знань людини про навколишню дійсність і про неї саму є, твердить письменниця, практична діяльність людей, яку треба розуміти в широкому значенні слова.
У підході до явищ дійсності Леся Українка виступала як діалектик.
В усіх сферах своєї багатогранної діяльності - в галузі художньої творчості, літературної критики, публіцистики і т. д. - Леся Українка докладала всіх зусильдотого, щоб вивчити і розглянути об'єкт свого найближчого інтересу по можливості всебічно, в усіх його зв'язках і опосередненнях, і притому в русі, а не в спокої. Так, у "Замітках про новітню польську літературу", торкаючись явищ соціальної і, зокрема, психологічної сфери, вона говорить, що не можна бути "натуралістом-метафізиком" який стоїть на точці зору незмінності і вічності предметів світу, що треба виходити з ідеї зміни і розвитку як природи, так і суспіль-ного життя. В "Замітках з приводу статті "Політика і етика"" вона говорить, що матеріальне життя людей і суспільних класів розвивається, змінюється і неминуче породжує явища ідеологічного характеру (політичні погляди, мораль і т. д.), які, в свою чергу, є мінливі. У багатій змістом статті "Утопія в белетристиці" Леся Українка, говорячи про май-бутній соціалістичний лад, створений на наукових засадах, розглядає його не ізольовано від усього попереднього ходу історичного розвитку, а в нерозривному зв'язку з ним. Вона говорить, що прийдешній суспільний лад тісно логічно-нерозривно зв'язаний "з еволюцією тих його початків, які можна було бачити в першій половині XIX століття". Слідом за цим Леся Українка, виявляючи історичний підхід до оцінки і розуміння тих чи інших явищ суспільного життя, говорить: "Правда, вже й у Мора були якісь натяки на історичне пояснення утопічного ладу, ллє ж це було тільки геніальне та все-таки невиразне почуття еволюційної теорії і більшого ми, звісно, від письменника XVI віку ні вимагати, ні сподіватись не можемо" [9, с.120].
Ці думки Лесі Українки свідчать, по-перше, про конкретно-історичний підхід її до явищ суспільного життя, а по-друге, - про визнання руху як невід'ємного атрибута матеріальної, в тому числі і суспільної, дійсності. Характерним щодо цього є місце з тієї ж статті "Утопія в белетристиці", де говориться, що не можна "в'явити собі ліс без дерев, життя без руху" з, а також положення розвідки з історії, яке відзначає суперечливий характер розвитку суспільства на ранніх його ступенях.
Леся Українка робить правильний і природний висновок про відсутність абстрактної істини, про необхідність, в науковому дослідженні і практично-політичній діяльності якнайсуворіше враховувати умови, місце і час існування того чи іншого природного або історичного явища. Так у "семітках з приводу статті "Політика і етика"" ідея кон-кретності істини, "конкретної правди" обґрунтована і з своєї теоретичної сторони. Як на приклад Леся Українка вказує на застосування води, яку треба заощаджувати в умовах посухи, раціонально витрачаючи її з метою сприятливого дозрівання хлібів. А в період збирання врожаю дощ зовсім не потрібний, і люди борються з поводями.
Щодо розуміння розвитку як переходу від одного якісного стану явищ до другого їх якісного стану через попереднє нагромадження кількісних змін, то Леся Українка, в загальній формі визнаючи це, в той же час допускала серйозну помилку, особливо тоді, коли мова йшла про розуміння деяких явищ соціального життя. Так, у "Замітках з приводу статті "Політика і етика"" Леся Українка висловлює і намагається обґрунтувати неправильну думку, згідно з якою "сама по собі революція і
Loading...

 
 

Цікаве