WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Екзистенціальна філософія - Реферат

Екзистенціальна філософія - Реферат

кімнату дзеркалами, щоб щохвилини "бачити себе збоку", "об'єктивно". Шукаючи певності, солідності, опори, людина ніби боїться своєї свободи, постійно втікаючи від неї у "недоброчинність" (mauvaise foi).
Наголошуючи на унікальності й неповторності (неузагальнюваності й невизначуваності) як специфічних рисах людського буття, екзистенції, Сартр (як і К'єркегор, і Гайдеггер, і Ясперс) вважає ці характеристики співмірними з якісною специфікою самої реальності, з її "відкритістю", репрезентованою "феноменами" самого буття, які "самі себе показують". Всупереч кількісно-калькулюючій методології "позитивістського" (раціоналістичного) інтелекту, абстрактно-узагальнюючого розуму, який "ховає" справжню реальність під цупким монотонно-усереднюючим покровом числової символіки, "проголошуваної істиною всесвіту", Сартр пропонує єдино адекватним методом осягнення реальності діалектику в усьому розмаїтті її екзистенційного, феноменологічного, герменевтичного та інших підходів. Але головне при цьому те, що ця діалектика рішуче пориває з віковічною теоретизуючою традицією методології. "Діалектика, - рішуче заявляє Сартр, - не "споглядається ззовні", а "схоплюється в процесі живої практики". Ніхто не може "відкрити діалектику, лишаючись зовні розглядуваного об'єкта... Діалектика як жива логіка дії не може постати перед споглядальним розумом; вона одкривається в ході практики як її необхідний момент". Отримуване у такий спосіб знання є не пояснення, а безпосереднє розуміння, яке "означає відтворення самого діалектичного руху... Зрозуміти себе, зрозуміти іншого, існувати, діяти - все це один і той самий рух".
Такими міркуваннями Сартр вводить в основну тематику своєї двотомної праці "Критика діалектичного розуму", де він робить спробу визначити з позицій проголошеного ним підходу специфіку історичного пізнання (ми вже знайомилися з подібними спробами Гайдеггера і Ясперса). Сартр у своєму дослідженні розкриває складну взаємодію індивідуального людського буття - екзистенції - і суспільної організації ("серії"), яка всіляко протистоїть неповторності людського індивіда. Автор показує, як конфлікт людського індивіда і "серії" призводить до появи нових спільнот -"груп", які, ставлячи своєю метою сприяння розвитку суверенності індивіда (права і свобода людини), водночас переживають процес переродження (піддією складних діалектичних процесів, які ведуть до деградації діалектики, що виявляється у виникненні під впливом процесів відчуження людини в суспільному житті негативних феноменів "анти-практики", "пасивізованої практики", "практико-інертного").
А. Камю (1913-1960) - французький філософ-екзистенціаліст, письменник, драматург.
Питання про сенс життя постає, як правило, зненацька, і якщо не знаходиш на нього позитивної відповіді, то мимохіть приходить думка про "безглуздість повсякденної метушні", і тоді з'являється почуття абсурду.
Йдеться, власне, про те, що людина тривалий час спокійно живе, не замислюючись над сенсом життя, точніше - вона просто вірить, упевнена, що життя має сенс. Але одного разу, коли приходить втома, наш мозок, наче блискавка, проймає думка: "навіщо"? "у чому сенс життя?". І ми з жахом виявляємо, що ніякого сенсу життя не існує. Ось тут і постає абсурд, який часто приносить відчай - і у відчаї людина може покінчити рахунки з життям. Але, міркує Камю, жодної підстави для відчаю немає. Ми в розпачі, що не знаходимо сенсу життя, у якому так були впевнені; але ж того сенсу ніколи в житті й не було, в усякому разі такого, яким ми його уявляли, - раціонального. Ми його самі придумали, а тепер впадаємо в розпач від того, що немає того, чого й не було (і не могло бути). Треба просто спокійно визнати свою помилку. І не слід тужити з приводу відсутності сенсу життя -будемо приймати життя таким, яким воно є - позбавленим сенсу, будемо жити за принципом: "немає завтрашнього дня". Звичайно ж, це не означає, що нам відтепер не треба складати планів на майбутнє, будемо, як і раніше, це робити, але єдино пам'ятаючи, що ніякі, навіть найраціональніші, життєві плани не здійснюються так, як ми їх планували. Саме так поводиться герой роману "Чума" доктор Рійє. В місті, охопленому епідемією чуми, він спокійно щодня ходить до хворих, робить їм щеплення, хоча чудово розуміє, що від чуми ліків немає. Чума є абсурд, "світове зло", існування якого невіддільне від людського життя. Тому Рійє, коли йому дякують за мужню поведінку під час епідемії, спокійно відповідає: "А що тут особливого? Адже чума це теж життя, та й годі". Камю наголошує, що можна робити різний вибір у житті, оскільки не існує єдиного критерію оцінки (адже немає об'єктивного сенсу), "можна лікувати чуму, а можна й топити печі крематоріїв" - і не тому, що ці способи діяльності рівноцінні в позитивному плані, ні, вони просто рівноабсурдні.
І все ж Камю вказує на певні позитивні критерії оцінки людської поведінки. В "Листах до німецького друга", звертаючись до колеги - філософа-екзистенціаліста, з яким Камю, здавалося б, продовжує поділяти байдужу позицію щодо оцінки людських учинків (як рівною мірою "позбавлених сенсу"), уточнює, що байдужість ця ("рівно-абсурдність") торкається лише раціональних оцінок (оскільки йдеться про відсутність раціонального сенсу життя).
Висновки
У наш час, незважаючи на соціальну доктрину, персоналістські вчення втратили свій вплив. Проблематика персоналізму розробляється екзистенціалізмом, філософською антропологією, феноменологією, герменевтикою.
Підсумовуючи сказане, підкреслимо деякі особливості екзистенціальної філософії: екзистенціальна філософія - це цілісний ідейний рух, сконцентрований навколо проблеми людини, що сформувався на історичному ґрунті соціальних криз XX ст., екзистенціальна філософія спробувала відшукати теоретико-методологічні шляхи до комплексного вивчення людини.
Література
1. Бичко А. Історія філософії. - К., 2001.
2. Больнов О. Философия экзистенциализма. - СПб., 1999.
3. Райда К. Історико-філософське дослідження постекзистенціального мислення. - К., 1998.
4. Філософія: Навч. посібник / за ред. І. Надольного. - К., 1998.
5. Хабермас Ю. Гайдеггер, творчество и мировоззрение. - М., 1989.
Loading...

 
 

Цікаве