WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Екзистенціальна філософія - Реферат

Екзистенціальна філософія - Реферат

на що спрямовано діяльність суб'єкта, що підлягає діянню суб'єкта. Звичайно об'єктом стає частина буття - суще, на яке безпосередньо й спрямовується пізнавальна дія суб'єкта, об'єкт - це своєрідна "маска", що і стає предметом безпосередніх пізнавальних зусиль суб'єкта, "ховаючи" під собою (роблячи "зовнішнім", замежовим, отже, недосяжним для пізнання) саме буття.
Людина в своїй масі мислить "метафізичне" (традиційно) за звичними, готовими схемами. Чомусь вважається, що традиційне найлегше, найзрозуміліше, а це помилка, оскільки традиція засвоюється не як дійсне розв'язання проблеми, наслідком чого постала традиція, не як саме питання, а лише як готова відповідь. Сенс гайдеггерівського розуміння істини як відкритості - істинне те, можливості чогомені відкриті; що ж до помилкового, то це закрите, завершене, цілком об'єктивоване. Традиція, що виступає як саме собою зрозуміле, стереотипне, стандартне, - така традиція ховає від нас саме те, що вона, на перший погляд, робить "зрозумілим" і навіть "загальнозрозумілим". Те, що "зрозуміле" всім, "загальнодоступне", є незрозумілим кожному окремо, оскільки для розуміння потрібна реалізація саме моїх можливостей.
Філософія Гайдеггера є спробою якомога ближче наблизитися до самого буття, до речей самих по собі. Для цього, вважає він, слід "відмислити все те, що говорила про речі вся попередня філософія ("метафізика")". Але відмислити треба не саме мислення, яке "виводить на очну ставку з речами". Для цього Гайдеггер широко використовує відкриту Гуссерлем "здатність мислення говорити" ("саморозкриватися"). Проте його цікавить не саме по собі мислення, а його зв'язок зі світом, через який "говорить сам світ". Людське існування, за Гайдеггером, "вбудоване" у світ, тому світ являє себе через людину. Тому філософія повинна "повернутися до джерел".
Екзистенційне буття людини є, за Гайдеггером, принципово часовим феноменом, причому часові характеристики людини набувають значного структурного розмаїття, визначальну роль серед якого набувають часовість (Zeitlichkeit) та історичність (Geschichtlichkeit). Часовість, що виступає у трьох часових "екстазах" - теперішньому, минулому і майбутньому, переживається людиною як конечність людського існування (від народження до смерті). Різновидом часовості виступає так званий світовий час (Weltzeit), який є спільним для всіх людей часом і тому датований (поділений на дні, місяці, роки тощо) часом - це час людського співбуття (Mitsein). Іншим різновидом часовості виступає вульгарний (об'єктивний) час. Це, так би мовити, "чисте тепер", оскільки цей час орієнтований на нескінченність, вічність. У межах вульгарного часу людина вважає себе ніби "безсмертною": "У мене ще є час, я ще зроблю те, те, і те...". Нарешті, ще один різновид - історичний час. Цілісне людське існування простерте між народженням і смертю, відбувається, здійснюється, що виражається німецьким словом geschehen, від якого походять слова Geschichte (історія) та Geschiehtlichkeit (історичність).
Історія у такому значенні орієнтована не на минуле, а на майбутнє. Адже ми щомиті обираємо новий напрям ходу історії, надаємо минулому іншого продовження. Тому історія визначається в екзистенціалах долі і продовження (про це вже йшлося раніше). "Якщо доля конституює початкову історичність існування, то історія не має свого істотного значення ні у минувшині, ні в теперішності у їх зв'язку з минулим, а у справжньому здійсненні екзистенції, яке випливає з майбутнього існування". Але в такому разі внаслідок одночасності часових "екстазів" минулого, теперішнього і майбутнього у часовості історія втрачає ознаки розвитку, прогресу, поступальності тощо, -вони замінюються екзистенціалом повторювання. І справді, ми самі надаємо історії значень "розвитку", "прогресу", "регресу", "реставрації", "реакції" тощо лише постфактум, коли історичний рух уже здійснився, тобто ми впорядковуємо історичні події і факти вже після того як зреалізувався певний інтервал історичного руху у світлі не тих задумів, якими керувалися учасники минулих подій, а у світлі тих реальних значень, яких набули результати здійснених відповідно до минулих задумів дій тепер, у майбутньому відносно часу, коли ці дії задумувалися.
Для оперування фактами минулої (здійсненої) історії ми можемо вільно повертатися до будь-якої події на будь-яку відстань у минуле з тим, щоб підтвердити (або спростувати) теперішнє тлумачення цих фактів (майбутнє відносно їхнього власного часу). Сказане є підставою для періодичного переписування історії людьми наступних епох, оскільки "останній" (найпізніший) результат минулих подій стає виразнішим, точнішим, істиннішим лише у якомусь більш віддаленому майбутньому.
Міркування Гайдеггера про розуміння і тлумачення як способів осягнення можливостей самого буття, як корелята скерованого на нього інтенційного людського буття (Dasein) дали істотний поштовх для розвитку герменевтичних досліджень одного з найвизначніших представників сучасної філософської герменевтики Г.-Г. Гадамера (нар. 1900 p.).
3. Екзистенціальна філософія К. Ясперса
К. Ясперс (1883-1969) поряд з Гайдеггером вважається засновником німецького екзистенціалізму.
Уже в одній із своїх ранніх праць ("Психологія світоглядів") Ясперс відкидає думку про психічні хвороби як хвороби мозку - їх корені "в індивідуальних глибинах особистості", у її приватних можливостях. Діагноз хвороби "нашої доби" - панування "масового існування" над особистістю. Ясперс формулює поняття необхідної форми життєдіяльності, яка є чимось подібним раковині молюсків (Gehause). Вони бувають чимось самоформованим, змінним, але бувають і жорстко-незмінними, які ми просто приймаємо. Всі вони є раціональними формами, які протистоять "внутрішній" людині як щось упорядковане, відповідне правилу, подібне рецепту, необхідне. Спільним для всіх таких форм є їх раціональність. Останнє ж не помічає ірраціональності (часом навіть абсурдності) життя, оскільки раціональність розглядає живе як випадок і не бачить ані антиномічності, ані ірраціональності реальних життєвих ситуацій. Раціональність, інакше кажучи, "бачить" лише речове буття. Але ж буття речей "нічого не знає про себе; я - мислячий суб'єкт - знаю про нього. Якщо я
Loading...

 
 

Цікаве