WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Ідейні джерела та проблема людини в філософській творчості М.О. Бердяєва - Дипломна робота

Ідейні джерела та проблема людини в філософській творчості М.О. Бердяєва - Дипломна робота

смысла жизни и постоянно вмешивающегося в жизненною борьбу для изменения жизни согласно с этим смыслом. По своему философскому типу я прежде всего моралист…? [18, 92]. Але в найбільш чисті свої формі, без ускладнення іншими началами, моральна тема характерна саме для першого періоду його творчості. Другий період відмічений релігійно-містичним переломом в Бердяєві, і звичайно, релігійно-містична тема дальше вже не випадає з його свідомості, але її акцент в найбільш чистій формі припадає на дрогий період творчості Бердяєва. Третій період визначається акцентом на історіософський проблемі (включаючи і характерний для останніх років Бердяєва смак до есхатології); нарешті, четвертий період (чи четвертий акцент) пов'язаний з персоналістичними його ідеями. До цих чотирьох акцентів треба ще додати декілька ? центральних ?, як виражається в своїй філософії Бердяєв, ідей. Їх власне дві: а) принцип об'єктивації; б) ? примат свободи над буттям ?, але по суті це ? допоміжні ? ідеї, пов'язані з персоналістичними побудовами Бердяєва [31, 347].
Хоча Бердяєв дуже часто висловлюється на теми гносеології, рівно як і метафізики, але цікаво, те, що теми гносеології і метафізики мають завжди вторинне значення. По суті, Бердяєв більш за все мораліст-романтик, для нього важливіше за все ? виразити ? себе, ? проявити себе ?, відокремити себе від інших, - і звідси Бердяєв завжди ? бунтує ? проти ? буденності ?. ? Всю свою жизнь я был бунтарем ?, - признається він у своїй ? Автобіографії ? [18, 67]. В стані ідейної боротьби Бердяєв слідує за своїми почуттями, коли принципово він стоїть на позиції реалізму і духовної твердості. Гносеологія і метафізика досить гнучкі у нього, вони слухняно йдуть за його почуттями, а в почуттях своїх він перш за все мораліст [31, 347].
Але все ж основна тема праць Бердяєва - духовне буття людини. ? В центре моей мысли, - пише Бердяєв, - всегда стояли проблемы свободы, личности, творчества, проблемы зла и теодицеи, то есть, сущности одна проблема - проблема человека, его назначение, оправдание его творчества…? [18, 102]. На його думку, духовність людини тісно пов'язана з божественною духовністю. Його вченню протилежні концепції теїзму, пантеїзму, що є враженнями натуралістичної релігійної філософії.
В основі визначеного світогляду, на думку Бердяєва, лежить співвідношення духу і природи. Дух - це назва для таких понять, як життя, свобода, творча діяльність, природа - це річ, визначеність, пасивна діяльність, непорушність. Дух не являє собою ні об'єктивну, ні суб'єктивну реальність, його пізнання здійснюється з допомогою досвіду. Природа ж - дещо об'єктивне, множинне і ділиме в просторі. Тому до природи відноситься не тільки матерія, але і психіка.
Бог виступає як духовне начало. Божественне ірраціональне і зверхраціональне , воно не потребує раціонального доказу свого існування. Бог знаходиться за межами природного світу і виражається символічно.
Бог створив світ з нічого. Ніщо - це не пустота, а деякий первинний принцип, який передує Богу і світу і не містить ніякої диференізіації, первинний хаос.
Бог є дух. Він реально присутній в житті святих, містиків, людей високого духовного життя і в людській творчій діяльності [37, 300].
Бог не впливає на волю людських істот, тому не володіє всемогутністю і все баченням, а тільки допомагає людині в тому, щоб її воля ставала добром. Якщо б справа відбувалась не таким чином, то Бог би відповідав за зло, що було здійсненне на землі, і тоді теодіцея не була б можливою.
Релігійна філософія Бердяєва тісно пов'язана з його соціальними концепціями, а зв'язуючим моментом виступає особистість і її проблеми.
Бердяєв розглядає існуючу в суспільстві етику як узаконенні моральні правила, яким відчиняється повсякденне життя людини. Але ця узаконена етика, ? етика закону ?, етика узаконеного християнства сповнена умовностями і лицемірством. В етиці він виділяє садисті схильності і не чисті підсвідомі мотиви її вимог. Тому не відкидаючи і не відміняючи цю повсякденну етику Бердяєв пропонує більш високу стадію морального життя, яка ґрунтується на викуплені і любові до Бога. Ця етика пов'язується з появою Боголюдини в світі і проявленням любові до грішників. В світі існує ірраціональна свобода. Бог вступає в світ, його трагедія і хоче допомогти людям, прагне добитися єдності любові свободи, що має перетворити і обожнити світ [45, 52].
За Бердяєвим, історичний процес розвитку суспільства - це боротьба добра і ірраціональної свободи, це драма любові і свободи, що розгортається між Богом і Його іншим Я, яке він любить і для якого Він прагне взаємної любові . В истории действуют три силы -Бог ,рок и свобода человека .И потому так сложна история …Рок превращает личность человека в игралище иррациональных сил истории …Роковыми оказываются и силы иррациональные ,и силы рационализирующие [45, 52].
Бердяєв не проти соціалізму ,але він за такий соціалізм ,при якому будуть визнані вищі цінності людської особистості і її право на досягнення повноти життя .Але це всього лиш соціалістичний ідеал ,що відрізняється від реальних проектів побудови соціалізму ,які при їх здійсненні породжують нові протиріччя в суспільному житті .Той реальний соціалізм ,який прагне перетворитись в життя, на думку Бердяєва, ніколи не приведе до встановлення проголошеної ним рівності, навпаки, породить нову ворожнечу між людьми і нові форми гніту. При соціалізмі ,якщо він навіть подолає голод і бідність, ніколи не буде вирішена духовна проблема. Людина все рівно буде лицем до лиця ,як і раніше ,з таємницею смерті, вічності , любові , пізнання і творчості .
Багато уваги в своїх працях Бердяєв приділяє Росії .Він писав , що самим Богом призначено, щоб Росія стала великою цілісною єдністю Сходу і Заходу, але по своєму дійсному емпіричному положенню вона являє собою невдалу суміш Сходу і Заходу.В праці Русская идея Бердяєв описує ті риси національної російської думки, які спрямовані на есхатологічну проблему кінця ,на апокаліпсичне відчуття насуваючої катастрофи [45, 53].
Загалом, розглядаючи Росію, він дивився на неї не як на емпіричну Росію ,а на її умопостигаемый образ ,не історія російської думки ,а її ідея . Бердяєв взагалі відкидав історію в якості верифікованої даності ; для нього історія -це швидше доля ,але не просто доля , а розгортаючи доля людини .
Отже , будучи, по суті, романтиком і мало цікавлячись реальністю, Бердяєв, думка якого працювала досить цікаво, знаходився постійно під владою своїх спонукань. Саме глибоке в ньому було пов'язане з його етичними шуканнями, з його публіцистичними темами; вся велич його метафізичного дару проявилась з великою силою.
Філософська творчість Бердяєва належить двом філософським традиціям: до кола екзистенціалістів і персоналістів .
На формування його світогляду маливплив як російські ,так і західні мислителі, серед яких Достоєвський, Толстой, Мережковский, Герцен, Тургенєв , Лермонтов, В.Іванов, А.Шестов, Ібсен, Ніцше, Шопенгауер, Кант.
Його
Loading...

 
 

Цікаве