WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Ідейні джерела та проблема людини в філософській творчості М.О. Бердяєва - Дипломна робота

Ідейні джерела та проблема людини в філософській творчості М.О. Бердяєва - Дипломна робота

тим, Марина Цвєтаєва згадує , що не було більше такої привітливої і відкритої людини. Він прекрасно міг спілкуватися з кріпаками, ремісниками, ходив в "Яму", вів бесіду там з різними сектами ( "Яма" - це трактір, де збирались народні богошукачі ) і як барин він знаходив з простим народом мову швидше, ніж інтелігент [45,158 ].
По закінченні вислання Бердяєв поселився в Петербурзі і в 1904 р. женився на Лідії Трушевой, дочці відомого петербурзького адвоката, що проживала з ним довгі роки в любові і згоді. Як писав Бердяєв в "Самопознании" : "Лето 1904 года имело большое значение в моей жизни. В это время я встретил друга моей жизни Лидию. Она по натуре была душа религиозная , но прошедшая через революционность, что особенно ценно.
У неё образовалась глубина и твердая религиозная вера, которая не раз поддерживала меня в жизни .Она была человек необыкновенной духовности. Перед смертью она приблизилась к святости…" [18,138 ].
В цілому , 1900-ті роки були бурними в житті Миколи Олександровича : редактування журналу "Новое время", робота в Союзі звільнення (основі майбутньої Конституційно-демократичної партії ); петербурзькі релігійно-філософські збори, літературні "среды" у В'ячеслава Іванова на "башне" (квартира на сьомому поверсі навпроти Тавричного саду), де Бердяєв був незамінним представником. На цих "средах" збиралась вся вершина російської літератури і філософії Срібного віку -Ф.Сологуб, А.Блок, В.Брюсов, А.Бєлий, Л.Шестов, С.Франк [26,441].
1909 р. був виходом у світ збірника статтей про російську інтелігенцію "Вехи"-книги, що так чи інакше "перевернула" всіх мислячих людей в Росії. Стаття Бердяєва в цьому збірнику була присвячена приватній, на перший погляд, проблемі -взаємовідношення інтелігенції і філософії. Але значення цієї роботи ширше зазначеної теми. Мова йшла про падіння інтересу інтелігенції до пошуків істини, які замінювала зовнішня боротьба, що вела до рабства духу .
Серед інтелігенції Росії "Вехи" користувались незвичайною популярністю. Достатньо сказати, що в результаті 4-х перевидань тираж збірника досяг 16 тисяч екземплярів.
Бердяєв був знайомий з С.Булгаковим ще по Київському університеті. Саме йому він був зобов'язаний знайомством з Лідією Трушевой. Завдяки тому ж С.Булгакову Бердяєв увійшов і в московське православне середовище, зокрема -в гурток М.А.Новосєлова, де відбувались жаркі дебати на релігійні теми [26,441].
Разом з Новосєловим і Булгаковим Бердяєв побував в Зосимовій пустелі, у поважних старців Германа і Олексія. Ця поїздка була певною мірою вирішальною для філософ. Він згадав пізніше: "Во всяком случае мне было ясно, что я не принадлежу к людям, которые отдают свою волю духовному
руководству старцев. Мой путь был инной и, может быть, более трудный… Я не мог смирить своего свободолюбия" [18,188].
Крім гуртка Новосєлова, Бердяєв в ці роки був тісно пов'язаний з Релігійно -філософським суспільством в Москві, де робив доклади і виступав опонентом інших філософів.
На поч. 1910 року Бердяєв на деякий час відійшов від справ, пов'язаних з релігійною і видавничою діяльністю, в цілому присвятив себе книзі, яка дійсно вважається одною з вершин філософської думки Росії. Ця праця вийшла в 1916р. і носила назву "Смысл творчества. Опыт оправдания человека".
Займаючись філософськими роздумами, Микола Олександрович не займався в стороні і від подій сучасності. За газетну статтю на захист монахів Свято -Пантелеймонового монастиря на Афоні, що були звинувачені в імяславческій "єресі", його віддали під суд, і загроза вічного населення в Сибірі заминалася реальною в притул до революції.
Лютий і Жовтень 1917р. Бердяєв зустрів в Москві. "Я пережил русскую революцию как момент моей собственной судьбе, а не как что-то извне мне навязанное, -писав він в "Самопознание". -Эта революция произошла со мной, хотя бы я относился к ней очень критически и негодовсл против ее злых проявлений" [18,133].
В перші пореволюційні роки Бердяєв повернувся до суспільної діяльності . Восени 1918р. він організував в Москві Вільну академію духовної культури, де читали свої курси А.Бєлий, В.Іванов, С.Франк, влаштувались семінари, публічні зібрання. Сам Бердяєв вів семінар по Достоєвському , читав курси з "філософської релігії" і "філософії історії". На основі останнього курсу видав книгу "Смысл истории. Опыт философии человеческой судьбы", яку поряд з "Смыслом творчества" цінив більше всього з написаного ним в до еміграційний період [26,443].
Як пізніше писав Бердяєв в "Самопознании": "Значение Вольной академии духовной культуры было в том ,что в эти тяжелые годы она была,
кажется, единственным местом, в котором мысль протекала свободно и ставились проблемы, стоявшие на высоте качественной культуры". Вільна академія проіснувала 3 роки і була закрита в 1922р .
Діяльність Бердяєва, що став знаменитою фігурою в пореволюційній Москві, почала приваблювати увагу нової влади. В 1920р. він був заарештований у зв'язку із справою "Тактичного центру", допитувався особисто Ф.Джержинським і звільнений без будь-яких наслідків. В 1922р. був другий арешт, а у вересні -вислання за межі РСФСР по ідеологічним причинам у складі 160 представників інтелігенції, що були опозиційно налаштовані до нового устрою. Разом з Бердяєвим виїхали дві найдорожчих йому людини -дружина Лідія і Євгенія Юдіфовна Рапп. Першим місцем проживання став Берлін. Тут філософ написав фундаментальний твір "Новое средневековье. Размышление о судьбе России и Европы". Книга опублікована в 1924р. в берлінському видавництві "Обеліск", була переведена на основі Європейської мови і принесла автору всесвітню славу, визнання .
З літа 1924р. Бердяєви проживають у Франції, що стала для них другою батьківщиною. Подружжя посилились в робітничому передмісті Парижу - Кламері, - де спочатку наймали квартиру, а в 1938р. переїхали у власний будинок, що утримали у спадок від друга сім`ї англійки Флоранс Вест. Жили Бердяєви скромно, ніяких розваг, візитів, поїздок (крім необхідного лікуван -
ня) .За спогадами Л.Ю.Бердяєвой , "единственный человек ,с которым он сохранял дружеские отношения еще с киевского периода жизни, был Лев Шестов. С остальными же-знакомство или полная отчужденность" [26,444].
В Парижі Бердяєв відновив діяльність заснованої ще в Берліні релігійно-філософської академії, яка відкрилась в листопаді 1924р. при сприянні Американського християнського союзу молодих людей. З 1925р. він викладав "орган російської релігійної думки" -журнал "Путь", який видавався до самої війни. Це не журнал, а скарб думки ! Шістдесят номерів
його дійсно зіставляють багатство, спадок, який ми сьогодні отримали. Він зібрав навколо себе кращих представників християнської думки. Там брали участь і С.Франк, і Булгаков, і Н.Лосскій, і прекрасний мислитель Борис Вишеславцев [45,171].
Постійний учасник міжнародних конгресів, конференцій, симпозирсів, Бердяєв і саморганізовує зустрічі представників католицької, протестантської і православної релігійно -філософської
Loading...

 
 

Цікаве