WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Система знання як об'єкт емпiричного аналiзу - Реферат

Система знання як об'єкт емпiричного аналiзу - Реферат

мають, по сутi, однаковий змiст. Суть редукцiонiзму ось у чому: iстинне твердження мiстить два компоненти - фактичний та лiнгвiстичний. Фактичний компонент зводиться до рiвня пiдтверджуючого спостереження, а лiнгвiстичний компонент утворює весь змiст твердження, i тодi iстинне твердження є аналiтичним. Критикуючи дану точку зору, Куайн зазначає, що наука в цiлому дiйсно залежить вiд мови та досвiду. Але при розглядi iстинностi кожного iндивiдуального твердження говорити про лiнгвiстичний та фактичний компоненти безглуздо i абсурдно, адже неможливо усвiдомлено прослiдкувати такий дуалiзм аж до одиничних наукових тверджень.
Але ж якого вигляду набуває такий "емпiризм без догм"? Куайн вiдповiдає так: "Вся сукупнiсть нашого знання або переконань подiбна до силового поля, граничними умовами якого є досвiд. Конфлiкт з досвiдом на периферiї викликає перебудову усерединi самого поля. Доводиться перерозподiлювати значення iстини деяких наших тверджень. Переоцiнка деяких тверджень викликає переоцiнку iнших з причини їх логiчних взаємозв'язкiв... Але поле в цiлому так визначене в своїй основi граничними основами, досвiдом, що iснує досить широкий вибiр щодо того, якi твердження пiдлягають переоцiнцi у свiтлi будь-якого окремого суперечливого досвiду. Жодний окремий досвiд не пов'язаний з якимись окремими твердженнями усерединi поля iнакше, анiж опосередковано, через розгляд рiвноваги, дiючої на поле як цiлiснiсть"[19. -с.341].
Проголошуючи "емпiризм з вiдмовою вiд догм", Куайн вважає, що неможливо говорити про емпiричний змiст iндивiдуального твердження; фiлософiя має розглядати цiлiсну систему знання, котра мiстить у собi логiчнi (концептуальнi) i емпiричнi елементи. Логiчна концептуальна схема розглядається як "знаряддя для передбачення майбутнього досвiду у свiтлi минулого досвiду". А фiзичнi об'єкти (як елементи цiєї концептуальної схеми) вводяться в ситуацiю як зручнi посередники. Тим самим, Куайн дiйшов такого висновку, що концептуальна структура у гносеологiчному вiдношеннi виступає як мiф, котрий лежить у основi наукової теорiї, i гносеологiчно являє собою постулат, прийнятий з причини його практичної виправдан-ностi.
За такого визнання важливостi для наукового пiзнання концептуальної схеми "силового поля" наукової теорiї для Куайна (а також Гудмена) випливає необхiднiсть прийняття iдеї онтологiї та спроба її здiйснення. Тут можна розрiзнити два пiдходи: прагматично-аналiтичний (Куайн) i лiнгвiстико-аналiтичний (Гудмен), якi тiсно пов'язанi один з одним.
До онтологiчної концептуальної схеми Куайн вносить фiзичнi об'єкти. У статтi "Про те , що є" (перша глава книги "З логiчної точки зору") вiн зазначає, що "фiзикалiстська концептуальна схема" Карнапа виявилась досить вдалою, оскiльки дозволяє звести "потiк досвiду" до деякої концептуальної простоти. Але Куайн не зупиняється лише на проблемi вибору даної онтологiї (концептуальна простота), а прямує до питання обгрунтування онтологiї. Таке обгрунтування вiн виразив у логiко-лiнгвiстичному виглядi у формулi: "всесвiт сутностей має статус значень змiнної. Бути - означає бути значенням змiнної". Тим самим, у якостi онтологiчно припустимих сутностей можуть виступати лише тi, позначення яких можуть бути значеннями змiнних у данiй системi: фiзичнi об'єкти, об'єкти науки на атомному та субатомному рiвнi (котрi дозволяють спростити закони макроскопiчних об'єктiв), фiзичнi сили, а також абстрактнi математичнi об'єкти. Тобто, онтологiя Куайна носить подвiйний характер: номiналiстичний та фiзикалiстський. Вiн стверджує, що для побудови мови достатньо використовувати лише iмена та подiбнi до них вирази, вiдмовляючись вiд абстрактних предметiв на зразок "класiв", "предикатiв" тощо, тому що всяке використання загальних понять породжує "iлюзiї" i помилки.
Як вiдомо, Куайн уточнює свою формулу коротким положенням: "бути - означає бути значенням змiнної". Ця формула характеризує скорiше узгодження (чи неузгодження) доктрини, що розглядається, з прийнятим онтологiчним стандартом: "Ми дивимось на зв'язанi змiннi у зв'язку з онтологiєю не для того, щоб знати, що iснує, а для того, щоб взнати, як говорить дане зауваження чи доктрина, iснує, а це, власне, проблема, що стосується мови"[19. -с.340].
Куайн наполягає на тому, що формальна сторона наукових систем не вичерпує пiзнавального змiсту науки. Вiн критикує положення про розрiзнення "внутрiшнiх" та "зовнiшнiх" питань теорiї та вiдкидання останнiх як "метафiзичних". У працi "Онтологiчна вiдноснiсть та iншi нариси" (1969) Куайн доводить, що онтологiчнiй установцi властива вiдноснiсть: те, що виступає науково неосмисленим щодо однiєї системи, виявляється осмисленим у iншiй системi. Як вiдомо, "науково неосмисленi" в рамках конкретної науки фундаментальнi свiтогляднi проблеми вирiшуються за допомогою виходу за цi рамки. В Куайна до цiєї думки пiдводить положення, що "онтологiчнi питання стоять на одному рiвнi з питаннями природничої науки". Але куайнiвська онтологiчна рефлексiя логiчно приречена до нескiнченного регресу вiд однiєї теорiї до iншої - метатеорiї, i зупинитись можна лише на тому, котре можливо умовно прийняти за останнє пояснення - на "догматi".
Література:
1. Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом язы-ка//Аналитическая философия науки: становление и развитие. -М.,1998.
2. Патнем Х. Реализм с человеческим лицом//Аналитическая фило-софия науки: становление и развитие. -М.,1998.
3. Борн М. Размышления и воспоминания физика: Сборник статей. -М.,1977.
4. Аристотель. Метафизика//Сочинения: В 4-х тт. -М.,1976. -Т.1.
5. Ратников В.С. Физико-теоретическое моделирование: основания, развитие, рациональность. -К.,1995.
6. Чуйко В.Л. Iнтерпретацiя та реконструкцiя наукового знан-ня//Фiлософська думка. -N5. -К.,1999.
7. Рорти Ричард. После философии - демократия//Боррадори Дж.Американский философ: Беседы с Куайном и др.-М.,1998.
8. Lyotard J.-F. La Condition postmoderne. Rapport sur le savoir. -Paris,1979.
9. Чуйко В.Л. Гносеологiчнi проблеми аналiзу процесу технологiчного використання наукового знання// Проблеми фiлософiї. N91. -К., 1992.
10. Платон. Диалоги.-М.,1986.
11. Див.: Лосев А.Ф. Миф, число, сущность. -М.,1994.
12. Price D.J. de S. Science Since Babylon. -Vale,1961.
13. Жак Деррiда у Москвi. -М.,1992.
14. Чуйко В.Л. Про методологiчну недосконалiсть монiзму// Фiло-софськi читання пам'ятi Павла Копнiна -К.,1997.
15. Чуйко В.Л.Конструирующее мышление и технологическое приме-нение науки//Философские проблемы современного естествознания. -Вып. 72. -К.,1990.
16. Кондаков Н.И. Сравнение // Логический словарь-справочник. -М.,1975.
17. Рижко В.А. Концепцiя як форма наукового знання. -К.,1995.
18. Категории диалектики, их развитие и функции. -К.,1980.
19. Кузанский Н. Сочинения в двух томах. -Т.1. -М.,1979.
20. Ильенков Э.В. Проблема противоречия в логике//Диалектическое противоречие.-М.,1979.
Loading...

 
 

Цікаве