WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Система знання як об'єкт емпiричного аналiзу - Реферат

Система знання як об'єкт емпiричного аналiзу - Реферат

приходимо до знання, наприклад, геометрiї апрiорi? Вирiзнення логiчної та фiзичної точок зору веде до того, що чиста геометрiя повинна визнаватися апрiорною, але аналiтичною, а фiзична геометрiя (наприклад: Рiмана) - синтетичною, такою, що спирається на апрiону, але не апрiорною.
Таким чином, хоча iндуктивiсти не можуть спростувати кантiвське тлумачення геометрiї як наслiдку апрiорної iнтуїцiї, вони можуть запропонувати логiчний аналiз, який спираючись на аналiтичний метод повинен дозволити зробити сам апрiоризм предметом емпiричного дослiдження.
Аналiтичний метод, констатує Рассел, "здатний довести, що всi позитивнi докази на користь певної теорiї є помилковими i що менш неприродна теорiя здатна пояснити певнi факти" [16. -с.74]. Тут фактично присутнє пряме звернення до фалiбiлiзму, який розглядає теорiю виключно iнструментально. Доречi, iнструменталiзм за своїми предикативними визначеннями теорiї, демонструє тотожнiсть мiж емпiристським тлумаченням поняттям "теорiя" i поняттям "iнформацiя", "iформацiйна система". Тобто, якщо факти можна тлумачити як знання про властивостi реально iснуючої дiйсностi, узагальнення фактiв потрiбно розглядати як iнформацiю, що має використовуватися виключно iнструментально. А про те що iнформацiя може ставати предметом емпiричного (iндуктивiстського) дослiдження про це вже давно вiдомо. Саме через цю пропозицiю Ч.Пiрса, фiлософiя залишає собi позитивну пiзнавальну функцiю: аналiз можливого логiчного конструювання свiту засобами математичної логiки з "чуттєвих даних".
Так само, як i Дж.Е.Мур, Б.Рассел вважає "чуттєвi данi" корiнним поняттям вчення про пiзнання, як первинного, вiдправного даного у пiзнавальному процесi, на вiдмiну вiд "вивiдного" знання. При цьому вiн вiдносив до даних, водночас iз чуттєвими даними, також i закони логiки, деякi факти пам'ятi та iнтроспекцiї.
Вчення Рассела про чуттєвi данi змiнювалося. Спочатку воно вис-тупало у формi визнання тотожностi "чуттєвих даних" i "чуттєво сприйнятих об'єктiв". Пiзнiше було залучено поняття "сенсибiлiя", тобто об'єкта, який має той же статус, що й чуттєве дане, але не є безпосередньо даним чиєї-небудь свiдомостi. Таку позицiю вiн обстоював у книгах "Наше пiзнання зовнiшнього свiту" та "Мiстицизм i логiка" (1917).
Наприклад, Рассел стверджував, що фiзика - це емпiрична наука, яка грунтується на спостереженнi та експериментi i припускає верифiкацiю, тобто перевiрку своїх передбачень спостереженням та експериментом. Але що можна взнати за їх допомогою? "Нiчого, що стосувалося б фiзики, окрiм безпосереднiх даних чуття: певних кольорових плям, звукiв, дотикiв, запахiв тощо, якi мають певнi просторово-часовi вiдношення"[16. -с.117]. Об'єкти ж фiзичної науки - молекули, атоми, електрони - досить вiдмiннi вiд цих чуттєвих даних, але можуть бути верифiкованими лише за їх допомогою.
Необхiдною i важливою складовою його мiркувань є принцип ве-рифiкацiї. Б.Рассел висловлюється так: "верифiкацiя полягає завжди у появi очiкуваного чуттєвого даного" [16. -с.422]. Необхiдним наслiдком такої позицiї стає положення про "факти" як "логiчнi атоми". Логiчнi атоми, якi слiд принципово вiдрiзняти вiд атомiв фiзичних, тобто логiчних конструкцiй iз чуттєвих даних, Рассел вважає деякими "кiнцевими елементами" логiчної структури мiркувань, що не може бути зведеною до конструкцiй з чуттєвих даних. До їх числа вiн вiдносить чуттєвi данi (пiзнiше - вiдчуття) та унiверсалiї (предикати i вiдношення). Логiчнi атоми - це кiнцевий пункт логiчного аналiзу, те безсумнiвне, або "факти", на що тiльки й може спиратись наука. Однак, вважає Рассел, не може бути хибних або iстинних фактiв. Хибнiсть та iстиннiсть - властивiсть винятково речень, що символiзують факти. Атомарне речення виражає "атомарний факт", тобто логiчний атом, дещо далi неподiльне. Молекулярне речення фiксує деяке поєднання (кон'юнкцiю, диз'юнкцiю тощо) атомарних речень i може бути вираженим як функцiя iстинностi атомарних речень, що входять в нього. Iнакше кажучи, iстиннiсть чи хибнiсть "молекулярного речення" визначається iстиннiстю чи хибнiстю "атомарних речень", що входять в нього. Iстиннiсть же або хибнiсть останнiх залежить лише вiд їх вiдношення до описуваних ними фактiв.
Дане положення мiститься у спiльнiй фундаментальнiй працi Б.Рассела i А.Н.Уайтхеда "Principia Mathematica". Взагалi в логiчному емпiризмi ця система виконує роль основи для створення "метафiзичної" доктрини iндуктивiзму.
Принцип атомарностi виводився Б.Расселом з логiчної вимоги зве-дення будь-якого складного речення або класу речень до тих найпростiших речень, з яких першi можуть бути дедукованi. Це - необхiдна вимога екстенсiональної логiки, основаної на визнаннi значення iстинностi складного речення функцiєю iстинностi його складових. Але звiдси аж нiяк не випливає атомарна будова фактiв дiйсностi, тобто наявнiсть "атомарних фактiв". Недивно, що Рассел з самого початку визнає, що про "простоту" атомарних фактiв можна говорити лише умовно. Вiн стверджує, що "просте" - це те, що не є даним у досвiдi, а вiдоме лише на основi виведення як межа аналiзу (тобто, дещо подiбне до поняття "аксiома" у картезiанцiв). Логiчна мова, на думку Рассела, не призведе до помилки, якщо її простi символи (тобто тi, що не мають якої-небудь значущої структури або частин, що самi є символами) "пiдставляються" замiсть певних об'єктiв, навiть якщо цi об'єкти не є простими. У такому випадку, "атомарний факт" виявляється атомарний символом, що входить у логiчне числення.
Тим самим виявляється, що межа застосовуваних iндуктивiзмом принципiв повинна визначатися не загальними настановами сенсуалiзму, а концепцiєю зупинення "вiчного сумнiву" який пронизує фiлософiю та науку стосовно кожної системи знань та знiмаєтьбся лише верифiкацiєю. Тобто, вчення про метод i методологiю потрiбно вiдмежовувати вiд загальних настанов фiлософiї як свiтоглядної системи (наприклад: вiд сенсуалiзму). Треба зазначити, що критика ленiнiзмом емпiрiокритицизму саме на цю обставину не звернула уваги.
Але ще значнiшi труднощi логiчного атомiзму виникають у його завершенiй формi, представленiй "Логiко-фiлософським трактатом" Людвiга Вiтгенштейна.
Вiтгенштейн з самого початку констатує деякi епiстемологiчно обгрунтованi онтологiчнi положення, а тому за формою претендує на фундаменталiзм i унiверсалiм, як це спостерiгалося ще у Спенсера: свiт складається з фактiв; факти у логiчному просторi утворюють свiт. Факт - це те, що робить речення iстинним чи хибним. Вiн може мiстити частини, що є фактами, або не мiстити їх. У останньому випадку це - атомарний факт. Атомарний факт, хоча й не має частин, якi самi є фактами, складається з об'єктiв (речей, предметiв). Об'єкти є простими, i їх iмена є первинними у логiцi, оскiльки найменування комплексiв (фактiв) передбачає речення, а речення це iмена об'єктiв.
У свою чергу, повний онтологiчний опис потребує знання всiх атомарних фактiв, у тому числi й того факту, що всi вони вiдомi. З цiєї сукупностiатомарних фактiв можуть бути виведенi
Loading...

 
 

Цікаве