WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Наукове мислення та його структура - Реферат

Наукове мислення та його структура - Реферат

виводяться з-пiд емпiричної загрози з боку спростування усяким можливим досвiдом, адже вони самi є визначеннями можливого досвiду. Природа таких понять "апрiорна", тобто аксiоматична.
Якщо по вiдношенню до процесу мислення загальнi схеми синтезу понять аподиктичнi, бо iнакше мислити неможливо, то по вiдношенню до змiсту мислимого, до тiла яке мислиться, вони випадковi. А вiдповiдно й уявлення, що ґрунтується на здiйсненнi синтезу, є випадковим. Таким чином, цей синтез здiйснюється у довiльнiй, i в цьому розумiннi - "слiпа" дiяльнiсть "продуктивної сили уявлення". Отже, спосiб, яким можна побудувати трикутник (трапецiю, коло та тощо), є мислимо-всезагальним i мiстить у собi принцип перевiрки уявлення на вiдповiднiсть встановленому мисленням правилу мислення.
Знання правил(схем) мислення сповiщає про нашi теперiшнi розумовi можливостi, а не про об'єктивно iснуючий свiт. Правила, усвiдомленi як прийнятнi для керiвництва розуму реалiзуються в знаходженнi конкретного знання, яке вiдповiдає на поставленi питання заздалегiдь визначеним чином. Загальновiдомим прикладом може слугувати знання таблицi множення. У свою чергу, знання власних властивостей є знання неодмiнних умов самого знання. Суперечностi виявленi у наслiдок аналiзу свiдчать розуму, що мислення прийнялось за вирiшення таких завдань, для котрих ще немає схем синтезу визначень, тобто суб'єкт ще не має вiдповiдного ступеня розвитку розуму для вирiшення проблеми. Цi схеми належить ще тiльки сконс-труювати.
Саме при розглядi процесу мислення, що будує послiдовностi дiй самого ж мислення, мислення виявляє себе найяскравiше. Розглядаючи випадки, коли думка побудована на пiдставi деякої загальної схеми, ми не можемо визнати наявнiсть актуально здiйснюваного мислення. Так, зовнiшньо дана схема, для прикладу, у виглядi плану дiй визначеного керiвництвом для пiдлеглих, "орiєнтована" на виникнення у пiдлеглих досить чiтких уявлень про їх дiї. Тут дiяльнiсть уявлень пiдлеглих здебiльшого обмежується лише пам'яттю. Якщо мета i спосіб її досягнення є заздалегiдь вiдомi, то для буття мислення не може бути мiсця. Повторюються вже вiдомi образи у вiдомому зв'язку - пригадування.
Хоча, здебiльшого, люди користуються саме готовими штампами суджень, у процесi виникнення будь-якого елементарного судження було задiяно мислимий синтез визначень. Судження "А є В", якщо воно здiйснюється вперше (тобто актуально), а не повторюється при допомозi пам'ятi, передбачає вихiд за межi закону логiки, який забороняє протирiччя, тобто руйнує дедукцiю. Адже чим би не було приєднуване до А деяке В, воно, у всякому випадку, є не-А. Отже, наявний логiчний вираз тiєї обставини, що синтетичне отримання нового знання завжди руйнує границi старого знання та змiнює його. Синтез, що дає нове знання зовнiшньо є продуктом "анти-логiчної" дiї, де наповненi змiстом досвiду попереднi схеми мислення скорiше "шкодять" думцi. Але це тi перешкоди, якi зобов'язуючи рахуватися з ними не дозволяють повторювати вже зробленi помилки.
Використання готових схем синтезу дозволяє алгоритмiчно вирiшу-вати завдання, якi повсякденно виникають перед людиною. Для безпо-середнього споживача продуктiв мислення, що використовує готовi конструкцiї суджень, байдуже, чи цi взаємозв'язанi уявлення є результат випадку, коли неодноразово виявлялася деяка послiдовнiсть чуттєвих образiв, чи цей зв'язок уявлень є продуктом спецiально органiзованого емпiричного дослiдження (систематичних дослiдiв Фарадея, наприклад), чи це - результат складного науково-теоретичного, фiлософсько-рефлексивного дослiдження. Тому споживач продуктiв мислення непохитно стоїть на точцi зору необхiдностi точно слiдувати встановленому алгоритмовi. А будь-який вiдхiд вiд опрацьованих схем, тобто протирiччя, вiн намагається уникнути. В результатi виходить, що мислення починають ототожнювати лише з вiдомим, несуперечливим, покладеним у завершених формах алгоритмiв. Наведене вимагає погодитися з думкою Дональда Девiдсона, що "доки ми не враховуємо, що вiдбувається у свiдомостi iнших людей, немає сенсу вважати, що ми маємо поняття об'єктивностi" [24.-с.63].
Однак, хоча мислення не зводиться до оперування схемами синтезу уявлень в судження, а охоплює їх створення, необхiдно враховувати, що саме несуперечливо з'єднанi уявлення є його головний результат. Послiдовностi мислимих дiй - це всезагальний i необхiдний момент мислення. I якщо вважати, що в продуктi мислення можливi суперечливi судження, то цим заперечується позитивнiсть, потрiбнiсть мислення взагалi.
Концепцiя мислення прагматизму та марксизму визначаючи зв'язок думки i знання з практичнiстю та практикою, нажаль, стала причиною визнання тотожностi мiж когнітивними та матерiально-практичними подiями, що обґрунтовувало модель спiввiдношення "знання, мова об'єктивна дiйснiсть". Наша концепцiя будується на моделi спiввiдношення "людина - об'єктивна дiйснiсть", де мислення та знання можуть розглядатися лише у вiдношеннi до людини, а не дiйсностi.
Без здатностi створювати однозначний та визначений алгоритм ро-зумової дiї, який завжди приводить людину до шуканого тут i тепер результату, мислення нiкому не потрiбне. Вiдповiдно, абсолютизацiя дiалектики, що доходить до дiалектичного образу буття природи, суспiльства та мислення, дозволяючи зламати закляклiсть "метафiзики" (в гегелiвському розумiннi даного термiну), самообмежена неспроможнiстю створити позитивний, необхiдний, визначений та однозначний спосiб отримання потрiбних результатiв. Така абсолютизацiя суперечливостi часто породжує парадокс - теоретичної плiдностi та практичної безплiдностi фiлософського вчення.
Література:
1. Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом язы-ка//Аналитическая философиянауки: становление и развитие. -М.,1998.
2. Патнем Х. Реализм с человеческим лицом//Аналитическая фило-софия науки: становление и развитие. -М.,1998.
3. Борн М. Размышления и воспоминания физика: Сборник статей. -М.,1977.
4. Аристотель. Метафизика//Сочинения: В 4-х тт. -М.,1976. -Т.1.
5. Ратников В.С. Физико-теоретическое моделирование: основания, развитие, рациональность. -К.,1995.
6. Чуйко В.Л. Iнтерпретацiя та реконструкцiя наукового знан-ня//Фiлософська думка. -N5. -К.,1999.
7. Рорти Ричард. После философии - демократия//Боррадори Дж.Американский философ: Беседы с Куайном и др.-М.,1998.
8. Lyotard J.-F. La Condition postmoderne. Rapport sur le savoir. -Paris,1979.
9. Чуйко В.Л. Гносеологiчнi проблеми аналiзу процесу технологiчного використання наукового знання// Проблеми фiлософiї. N91. -К., 1992.
10. Платон. Диалоги.-М.,1986.
11. Див.: Лосев А.Ф. Миф, число, сущность. -М.,1994.
12. Price D.J. de S. Science Since Babylon. -Vale,1961.
13. Жак Деррiда у Москвi. -М.,1992.
14. Чуйко В.Л. Про методологiчну недосконалiсть монiзму// Фiло-софськi читання пам'ятi Павла Копнiна -К.,1997.
15. Чуйко В.Л.Конструирующее мышление и технологическое приме-нение науки//Философские проблемы современного естествознания. -Вып. 72. -К.,1990.
16. Кондаков Н.И. Сравнение // Логический словарь-справочник. -М.,1975.
17. Рижко В.А. Концепцiя як форма наукового знання. -К.,1995.
18. Категории диалектики, их развитие и функции. -К.,1980.
19. Кузанский Н. Сочинения в двух томах. -Т.1. -М.,1979.
20. Ильенков Э.В. Проблема противоречия в логике//Диалектическое противоречие. -М.,1979.
Loading...

 
 

Цікаве