WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Конструювання базових значень i смислiв через нову класифiкацiю - Реферат

Конструювання базових значень i смислiв через нову класифiкацiю - Реферат

вiн повинен користуватись певною поняттєвою апаратурою i пiдкорятись правилам смислу мови, пiдпо-рядкованої данiй апаратурi. Вiн не може говорити iнакше, нiж якою-небудь мовою, не може розмiрковувати артикуляцiйним способом, не користуючись якою-небудь поняттєвою апаратурою. Якщо вiн дiйсно пiдкоряється правилам смислу якої-небудь мови i це пiдкорення йому вдається, тодi вiн повинен визнати всi речення, до яких ведуть цi правила смислу разом з доказами досвiду, а якщо бути послiдовним далi, вiн повинен визнати їх "iстиннiсть". Вiн може змiнити поняттєву апаратуру i мову. Якщо вiн це зробить, то прийме iншi судження, визнає iншi речення i на цей раз назве їх "iстинними", хоча "iстиннiсть" в другому випадку не означає того ж самого, що у першому. Ми не бачимо, однак, для гносеолога нiякої можливостi знайти безпартiйну позицiю, на якiй вiн би стояв i не вiддав перваги жоднiй поняттєвiй апаратурi тим, що прийняв би її. Вiн повинен бути одягнутим у певну шкiру, хоча вiн може мiняти її, неначе хамелеон"[7.-str.116].
Таким чином, "iстиннiсть" є функцiєю довiльного вибору мови, i з цiєї причини взагалi неможливо говорити про суперечливi речення, якщо вони зформульованi рiзними мовами, що не перекладаються. Айдукевич без упину пiдкреслює, що можна говорити тiльки про iстиннiсть речення "у нашiй мовi", хоча ще раз зазначимо, що тут йдеться не про той тривiальний факт, що ми завжди розмовляємо мовою з певним синтаксисом i семантикою, а про обгрунтування положення, в силу якого ми, обираючи довiльно мову, нiби обираємо водночас i образ свiту, а довiльний вибiр мови може нас примусити прийняти iнший образ свiту, вiдмiнний вiд попереднього образу i водночас рiвноцiнний йому. Вiдзначимо, що при розглядi даного питання Айдукевич посилається на чисельнi приклади аксiоматичних систем у логiцi та математицi, якi створються довiльно, приймаючи певнi аксiоми (так звану певну мову) в якостi вихiдного пункту дедуктивної системи.
Ще раз поглянемо, що ж для радикального конвенцiоналiзму озна-чають "iстина" та "iстиннiсть". Iстинним у свiтлi даної теорiї є таке речення, яке ми повиннi визнати на основi певної мови, тобто - вiдкидання якого порушувало б правила смислу. Критерiй iстини це вiдповiднiсть до правил смислу довiльно обраної мови, отже довiльно обраних правил. При послiдовному та повному проведеннi цiєї думки виникає небезпека ненаукового волюнтаризму, згiдно якого iстина є лише функцiєю нашої суб'єктивної волi, а також небезпека iнтуїтивiстської концепцiї "свiту як творiння" та "iстини як творiння". Айдукевич принципово наголошує, що такi пiдходи є неприйнятними для радикального конвенцiоналiзму i їх може висунути лише той, хто не зрозумiв дiйсної сутi його концепцiї. Разом iз цим, об'єктивно привiд до таких iнтерпритацiй дає вiн сам, пiдводячи пiдсумки своїх дослiджень.
Айдукевич пише, пiдсумовуючи свої розмiркування у книзi "Образ свiту i поняттєва апаратура": "Ми вже визначили її (зайняту нами позицiю - Авт.) як радикальний конвенцiоналiзм. Вона вiдрiзняється вiд звичайного конвенцiоналiзму не лише своїм радикалiзмом, але також i тим, що не стверджує - як це має мiсце, наприклад, у Пуанкаре, - що принципи, прийнятi аксiоматично на основi вiльного рiшення, не є нi iстинними, анi хибними, а всього лише зручними. Навпаки, ми схильнi визначити цi принципи та iнтерпретацiї, поскiльки вони виступають у нашi мовi, як iстиннi. Наша позицiя не забороняє нам також вважати те чи iнше фактом, хоча ми й вказали на залежнiсть емпiричних суджень вiд обраної поняттєвої апаратури, а не лише вiд сирого досвiдного матерiалу. В цьому пунктi ми зближуємось з копернiкiвською думкою Канта, згiдно якої досвiдне пiзнання залежить не лише вiд досвiдого матерiалу, але також i вiд обробляючої його системи категорiй. Однак, у Канта ця апаратура категорiй пов'язана з людською природою дещо пасивно... згiдно цього дослiдження, ця поняттєва апаратура, навпаки, є досить пластичною. Людина постiйно змiнює її обличчя мимовiльно i несвiдомо чи свiдомо i у вiдповiдностi до своєї волi. Вона повинна, однак, по мiрi того, як вона займається пiзнанням, пов'язаним з виголошенням слiв, притримуватись якоїсь одної з поняттєвих апаратур" [7.-str.116]. Тим самим, людина, на думку Айдукевича, змiнюючи поняттєву апаратуру, "створює" свiт та iстину; причому, вона може створювати їх або несвiдомо, або свiдомо.
Таким чином, ми бачино досить виразну вiдмiннiсть, якщо Пуанкаре декларує iстиннiсть як вiдповiднiсть думки з об'єктивною реальнiстю (а тодi конвенцiї є нi iстинними, анi хибними, а лише зручними), то Айдукевич визнає "iстиннiсть конвенцiй", але трактує її як вiдповiднiсть до правил смислу обраної нами мови.
налiзуючи питання чому мiж двома конвенцiоналiстами може iсну-вати така розбiжнiсть, маємо прийняти,що в залежностi вiд епiстемологiчної позицiї, за умови дотримання спiльної методологiї, при визначеннi поняття "система знання" розумiння кожного з них набуває суттєвi вiдмiнностi. Для А.Пуанкаре, епiстемологiчно система знання є наслiдок "обробки" фактiв, а методологiчно - дотримання правил. Для К.Айдукевича, як епiстемологiчно так i методологiчно наслiдок дотримання правил. Тим самим, їх розбiжнiсть виявляє принципову можливiсть двустороннього вiдношення до системи знання на зразок теорiї. У одному випадку мова йде саме про "картину дiйсностi" (Пуанкаре), а в другому про "те, що здатне вирiшити проблему", зняти певну невизначенiсть. Нехай Айдукевич i використовує термiн "картина свiту", вiн розумiє пiд цими словами те, що сьогоднi здебiльшого називають "iнформацiєю".
Доречi, ця радикальна змiна в предикативних означеннях системи знання не забороняє застосовування до неї методiв разроблених iндуктивiстами, вона вимагає одного - не плутати картину свiту з систематизованою iнформацiєю. Про можливостi застосовування мето-дологiчних принципiв iндуктивiзму для оперування iнформацiєю свiдчать постiйнi звертання Айдукевича до Тарського.
Література:
1. Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом язы-ка//Аналитическая философия науки: становление и развитие. -М.,1998.
2. Патнем Х. Реализм с человеческим лицом//Аналитическая фило-софия науки: становление и развитие. -М.,1998.
3. Борн М. Размышления и воспоминания физика: Сборник статей. -М.,1977.
4. Аристотель. Метафизика//Сочинения: В 4-х тт. -М.,1976. -Т.1.
5. Ратников В.С. Физико-теоретическое моделирование: основания, развитие, рациональность. -К.,1995.
6. Чуйко В.Л. Iнтерпретацiя та реконструкцiя наукового знан-ня//Фiлософська думка. -N5. -К.,1999.
7. Рорти Ричард. После философии - демократия//Боррадори Дж.Американский философ: Беседы с Куайном и др.-М.,1998.
8. Lyotard J.-F. La Condition postmoderne. Rapport sur le savoir. -Paris,1979.
9. Чуйко В.Л. Гносеологiчнi проблеми аналiзу процесу технологiчного використання наукового знання// Проблеми фiлософiї. N91. -К., 1992.
10. Платон. Диалоги.-М.,1986.
11. Див.: Лосев А.Ф. Миф, число, сущность. -М.,1994.
12. Price D.J. de S. Science Since Babylon. -Vale,1961.
13. Жак Деррiда у Москвi. -М.,1992.
14. Чуйко В.Л. Про методологiчну недосконалiсть монiзму// Фiло-софськi читання пам'ятi Павла Копнiна -К.,1997.
15. Чуйко В.Л.Конструирующее мышление и технологическое приме-нение науки//Философские проблемы современного естествознания. -Вып. 72. -К.,1990.
16. Кондаков Н.И. Сравнение // Логический словарь-справочник. -М.,1975.
17. Рижко В.А. Концепцiя як форма наукового знання. -К.,1995.
18. Категории диалектики, их развитие и функции. -К.,1980.
19. Кузанский Н. Сочинения в двух томах. -Т.1. -М.,1979.
20. Ильенков Э.В. Проблема противоречия в логике//Диалектическое противоречие. -М.,1979.
Loading...

 
 

Цікаве