WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Конвенцiональна реконструкцiя основоположень висновкiв - Реферат

Конвенцiональна реконструкцiя основоположень висновкiв - Реферат

"фiзики центральних сил". На його думку, гiпотеза про центральнi сили в скритому виглядi мiстила у собi всi перелiченi принципи. Розвиток фiзики полягав у тому, що в цих принципах почали бачити не аксiоми, як ранiше, а експериментально пiдтвердженi iстини. При всiй вiдмiнностi двох форм фiзики мiж ними виявляється, з цiєї точки зору, безсумнiвна спадкоємнiсть.
Сьогоднi, вiдзначає Пуанкаре, новi експериментальнi данi поставили пiд сумнiв всi перелiченi принципи, за винятком принципу найменшої дiї. В цьому зв'язку постає питання: "Чи необхiдно принципам, на яких ми побудували все, в свою чергу руйнуватись?"[3. -с.505]. Хоча Пуанкаре не бачить конкретних рiшень, котрi дозволили б в умовах нової кризи у фiзицi зберегти спадкоємнiсть її розвитку, вiн все ж таки сподiвається, що, навiть якщо принципи попередньої науки виявляться невiрними у традицiйних формулюваннях i доведеться будувати нову фiзику, вона не вiдкине їх повнiстю, а збереже для них певне мiсце у своїй картинi свiту: "Рух науки слiд порiвнювати не з перебудовою якого-небудь мiста, де старi будiвлi нещадно руйнуються, аби вступити мiсце новим спорудам, а з безперервною еволюцiєю зоологiчних типiв, якi безупину розвиваються i, врештi решт, стають невпiзнаними для простого ока, але в яких досвiдчене око завжди вiдкриє слiди передуючої роботи минулих вiкiв"[3. -с.448].
Прогноз Пуанкаре про те, що новiтня фiзика при всiй радикальностi її вiдмiнностi вiд попереднiх наукових теорiй не буде означати повного розриву з ними, а якимось чином включить їх досягнення в нову наукову картину свiту, базувався на розумiннi ним того факту, що за всiєї вiдносностi наукових iстин, якi змiнюють одна одну, в них є деякий об'єктивний змiст, що зберiгає непересiчне значення при найбiльш глибоких та радикальних перебудовах фiзики. Даний змiст, на думку французького вченого, являє собою знання про саму природу, про iснуючi об'єктивно вiдношення мiж речами. Таким чином, концепцiя об'єктивної цiнностi науки, яку розвивав Пуанкаре, знаходилась у рiзкiй суперечностi з фiлософським кон-венцiоналiзмом i встановлювалась у полемiцi з представниками останнього.
Позицiя Пуанкаре про онтологiчний статус мислення сповненна су-перечностей. Вiн вважає: "Все, що не є думкою, є чистим нiщо, тому що ми можемо мислити тiльки думку, i тому, що всi слова, наявнi в нас, щоб говорити про речi, можуть виражати собою тiльки думки. Тому сказати, що iснує дещо iнше, нiж думка, означає висловити положення, яке не може мати сенсу"[3.-с.504]. Але вiдразу ж услiд за цим сам Пуанкаре, посилаючись на науковi данi, спростовує тезу про думку як єдину реальнiсть: "Геологiчна iсторiя показує нам, що життя є лише коротким епiзодом мiж двома вiчностями смертi i що у самому цьому епiзодi свiдома думка тривала й триватиме лише мить. Думка - це лише спалах свiтла посеред довгої ночi. Але цей спалах - все"[3. -с.516]. Iнакше кажучи, неорганiчна природа, яка образно iменувалась платонiвським термiном "вiчнiстю смертi", iснувала, як визнає Пуанкаре, до виникнення життя на Землi та появи на нiй мислячих людей; вона продовжує iснувати i пiсля смертi мислячої про неї людини. Твердження, що "спалах" думки в iсторiї розвитку природи - це "все", означає, як видно з контексту, лише визнання першочергової цiнностi мислення в життi людини.
Пуанкаре - справжнiй поет розуму та науки. Вважаючи, що наука, яка дозволяє споглядати в законах природи "свiтову гармонiю", має не лише пiзнавальну, але й естетичну цiннiсть, вiн заявляє, що "тiльки наука та мистецтво надають цiнностi цивiлiзацiї". Повнiстю визнаючи утилiтарну функцiю науки, яка забезпечує панування людини над природою i задоволення її матерiальних потреб, Пуанкаре все ж таки переконаний, що головна цiннiсть науки полягає у тому, що завдяки їй розвиваються дiйсно людськi основи, вiдбувається духовний злет людства. "Пошуки iстини, - проголошує вiн, - повиннi бути метою нашої дiяльностi; це - єдина мета, яка гiдна її. Без сумнiву, спочатку слiд полегшити людськi страждання, але - навiщо? Вiдсутнiсть страждань - це iдеал суто негативний, який був би вiрнiше досягнутий iз знищенням свiту. Якщо ми все бiльше й бiльше хочемо позбавити людину матерiальних турбот, так це для того, щоб вона могла використати свою вiдвойовану свободу на дослiдження i споглядання iстини"[3. -с.518 ]. Слiд пiдкреслити, що, з такої точки зору, iнтелектуальний прогрес вiдбувається паралельно з моральним i наука є глибоко гуманiстичною.
З цих позицiй Пуанкаре рiшуче виступає проти хвилi антиiнтелек-туалiзму, що пiднялась на той час у французькiй фiлософiї. Головним супротивником знову є Ле Руа, який, вважаючи розум "невилiковно безсильним", першочергове значення вiддавав iншим джерелам пiзнання - наприклад, серцю, почуттю, iнстинктовi або вiрi. Засуджуючи Ле Руа за те, що "лiки вiд агностицизму" той знаходив лише у актi "вiри, яка впала у вiдчай", Пуанкаре протестував проти спроб iнтерпретацiї свого вчення у дусi фiдеїзму. Вiн завжди розглядав iнтелект як найвище i вельми ефективне знаряддя пiзнання дiйсностi, яке нiчим не може бути замiнене у цiй своїй функцiї: "Ось чому неможлива дiйсно антиiнтелектуалiстична фiлософiя". Що ж стосується iнстинктивних та емоцiйних спонук, Пуанкаре визнавав, що, хоча вони й можуть бути причинами людських дiй, але пiзнавальної цiнностi не мають.
Фактично конвенцiалiзм своїм розвитком обумовив усвiдомлення принципово важливої сфери дослiджень для теоретичної науки, а фiлософiї науки особливо. Ця проблема полягає у тому, що неможливо заперечити факт iснування конвенцiонально iснуючих та функцiонуючихструктур наукового знання. До такої форми знання, у першу чергу, ми вiдносимо iнформацiйнiсть знання. Iнформацiйний аспект знання дiйсно виявляє, що система знання може бути подана як система висловлювань, окрема мова, що не спiввiдноситься з буттям природи, яка iснує незалежно вiд суб'єкта пiзнання, вона свiввiдноситься тiльки iз суб'єктом. Але враховуючи iнфор-мацiйнiсть знання, потрiбне усвiдомлення можливостi появи нiсенiтниць, якi випливають зi спроб перетворення методологiчних настанов конвенцiоналiзма у фiлософiю конвенцiоналiзма, з особливою конвенцiоналiстською епiстемологiєю (яка при детальному її аналiзi виявляється варiацiєю солiпсизму на тему мовних вiртуальностей). Методологiчний конвенцiоналiзм через розмежування методологiчного i епiстемологiчного аспектiв залишає за знаннями властивiсть бути феноменом свiдомостi суб'єкта, який має вiдношення до дiйсностi, що iснує незалежно вiд суб'єкта, з витiкаючими традицiйними питаннями теорiї пiзнання (про iстину, абстрагування, чуттєву дiяльнiсть, категорiальнiсть та тощо).
Література:
1. Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом язы-ка//Аналитическая философия науки: становление и развитие. -М.,1998.
2. Патнем Х. Реализм с человеческим лицом//Аналитическая фило-софия науки: становление и развитие. -М.,1998.
3. Борн М. Размышления и воспоминания физика: Сборник статей. -М.,1977.
4. Аристотель. Метафизика//Сочинения: В 4-х тт. -М.,1976. -Т.1.
5. Ратников В.С. Физико-теоретическое моделирование: основания, развитие, рациональность. -К.,1995.
6. Чуйко В.Л. Iнтерпретацiя та реконструкцiя наукового знан-ня//Фiлософська думка. -N5. -К.,1999.
7. Рорти Ричард. После философии - демократия//Боррадори Дж.Американский философ: Беседы с Куайном и др.-М.,1998.
8. Lyotard J.-F. La Condition postmoderne. Rapport sur le savoir. -Paris,1979.
9. Чуйко В.Л. Гносеологiчнi проблеми аналiзу процесу технологiчного використання наукового знання// Проблеми фiлософiї. N91. -К., 1992.
10. Платон. Диалоги.-М.,1986.
11. Див.: Лосев А.Ф. Миф, число, сущность. -М.,1994.
12. Price D.J. de S. Science Since Babylon. -Vale,1961.
13. Жак Деррiда у Москвi. -М.,1992.
14. Чуйко В.Л. Про методологiчну недосконалiсть монiзму// Фiло-софськi читання пам'ятi Павла Копнiна -К.,1997.
15. Чуйко В.Л.Конструирующее мышление и технологическое приме-нение науки//Философские проблемы современного естествознания. -Вып. 72. -К.,1990.
16. Кондаков Н.И. Сравнение // Логический словарь-справочник. -М.,1975.
17. Рижко В.А. Концепцiя як форма наукового знання. -К.,1995.
18. Категории диалектики, их развитие и функции. -К.,1980.
19. Кузанский Н. Сочинения в двух томах. -Т.1. -М.,1979.
20. Ильенков Э.В. Проблема противоречия в логике//Диалектическое противоречие. -М.,1979.
Loading...

 
 

Цікаве