WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФілософія → Класична модель наукового знання - Реферат

Класична модель наукового знання - Реферат

стали джерелом "нових" систем знання, по вiдношенню до яких передуючi [ранiше некласичнi] почнуть визнавати класичними. Так, сьогоднi в фiлософiї науки поширюються концепцiї "нелiнiйної динамiки основ науки", якi обґрунтовують фундаментальнiсть семантичних зрушень у фiзицi, космогонiї, математицi у зв'язку з використанням "мови нелiнiйних систем". Оскiльки фiлософсько-рефлексивне обґрунтування цих концепцiй здiйснюється виключно через протиставлення "лiнiйного - нелiнiйному" є усi пiдстави для визначення їх у якостi "некласичних".
Зазначимо, що класична традицiя фiлософствування фiлософiв науки набула поширення завдяки праць неокантiанцiв, якi пiсля заклику Отто Лiбмана ("Назад до Канта", проголошеного у 1865 р.), почали систематичнi пошуки вирiшення проблеми подолання протистояння нiмецької класичної фiлософiї та бурхливого розвитку науки у першiй третi ХIХ ст. Пошуки неокантiанцiв спрямованi на трансцендентальне обґрунтування фiлософiї як логiки чистого пiзнання стали основою для формування фiлософiї науки як самостiйного напрямку. Думка Вiльгельма Вiндельбанда, що вiдмiннiсть мiж "науками про природу" i "науками про дух" полягає в рiзних методах, тобто у "суттєвому ніщо" (форма), складає нарiжну тезу для виникнення епохи фiлософiї науки. Iсторично сталося так, що розгорнутi дослiдження наукових методiв неокантiанцям не судилося здiйснити. Це зробив позитивiзм. Сам термiн "фiлософiя науки" набув поширення у англо-саксонських позитивiстiв, якi визнають себе "аналiтиками". Для нас таке самовизначення представникiв аналiтичної традицiї (один iз вiдомих центрiв Оксфорд) досить умовне, бо ми повиннi враховувати iсторичне корiння їхньої фiлософiї, яке безпосередньо витiкає з традицiй франко-нiмецької фiлософiї кiнця ХIХ - поч.ХХ ст.
Як самостiйний напрямок фiлософiя науки започатковується мето-дологiєю iндуктивiзму, яку розвивав здебiльшого позитивiзм. При перетвореннi вчення про "iндуктивний метод" в методологiю iндуктивiзму вдалося довести, що взаємозв'язки в системi наукового знання можуть розглядатися як предмет емпiричного дослiдження. Навiть виник парадоксальний термiн: "логiчний емпiризм". Було зроблено висновок, що система знань має власнi унiкальнi особливостi, якi неможливо звести до властивостей матерiальної дiйсностi. Даний висновок став пiдставою для свiдомого визнання системи знань предметом наукової фiлософiї, що вирiзняє її вiд iнших наук.
Появу та становлення фiлософiї науки у якостi окремого напрямку пов'язують з першим позитивiзмом (засновник О.Конт), який запропонував класичне протиставлення наукового формулювання головного питання пiзнання у формi "ЯК?" метафiзичному питанню у формi "ЧОМУ?".
Конт виходить з того, що поняття, котрi вiдповiдають принципам позитивного пiзнання, можуть бути побудованi лише при допомозi iндуктивного методу Сократа i Ф.Бекона, а цей метод узагальнює саме данi досвiду без внесення до них чужорiдних суб'єктивних уявлень та понять, що можуть не узгоджуватися з вiдправними емпiричними даними.
На його думку, тiльки вже наявнi науки, як готовий результат здiйсненого пiзнання, можуть узагальнено подаватися з порушенням iндуктивного методу наукового пiзнання - дедуктивно: у виглядi класифiкацiї наук, де науки розташовуються у порядку слiдування вiд загального, легшого для вивчення та точного знання, до часткового, складнiшого для вивчення, а тому менш точного. Фактично, дедуктивному методу Конт вiдводив роль систематизатора одержаних за допомогою iндукцiї знань.
Запропоноване О.Контом означення вiдмiнностi мiж методом науко-вого пiзнання (iндукцiя) та викладом отриманих наслiдкiв у виглядi дедуктивно впорядкованої системи знання, складає одну з перших змiстовних, а не формальних, спроб визначити взаємовiдношення та взаємовпорядкування рiзних методiв. Його концепцiя впорядкування вiдносин мiж методами, означення предмету та сфери застосування кожного з методiв, започатковує нову традицiю дослiджень - методологiя науки. Залучене ним поняття "методологiя" використовується у значеннi вчення про методи, їх взаємозв'язок та взаємовiдношення.
Cформульованi О.Контом "закон трьох стадiй" розвитку пiзнання (iндукцiя) та "класифiкацiя наук" (дедукцiя) започатковують перше методологiчне вчення про змiстовно рiзне взаємовiдношення рiзних наукових методiв, де iндукцiї належить визначальна роль. Так, у головних творах першого (методологiчного) перiоду творчостi Конта (шеститомний "Курс позитивної фiлософiї" i "Дух позитивної фiлософiї") проголошується iснування лише "зовнiшнiх явищ", тим самим стверджується iснування зовнiшнього свiту як пiдстави для його пiзнання. Претендуючи на створення наукової фiлософiї, Конт опрацював численнi природничонауковi матерiали; однак, на вiдмiну вiд енциклопедистiв XYIII ст. (згiдно з поширеним сьогоднi визначенням: "засновникiв iдеологiї Модерну"), вiн пiдходив до цих ма-терiалiв зi скептичної точки зору, бо вважав, що "вивчення явищ, замiсть того, щоб стати коли-небудь абсолютним, повинно завжди залишатись вiдносним, бо залежить вiд нашої органiзацiї i нашого положення". Саме у послiдовному означеннi Контом вiдносностi властивостей суб'єкта наукового пiзнання ми бачимо визначальний крок до розбудови фiлософiї науки, котра вважає за свiй обов'язок проведення дослiджень когнiтивних властивостей суб'єкта науки та розробку методологiї, що враховує епiстемологiчне знання.
Література:
1. Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом язы-ка//Аналитическая философия науки: становление и развитие. -М.,1998.
2. Патнем Х. Реализм с человеческим лицом//Аналитическая фило-софия науки: становление и развитие. -М.,1998.
3. Борн М. Размышления и воспоминания физика: Сборник статей. -М.,1977.
4. Аристотель. Метафизика//Сочинения: В 4-х тт. -М.,1976. -Т.1.
5. Ратников В.С. Физико-теоретическое моделирование: основания, развитие, рациональность. -К.,1995.
6. Чуйко В.Л. Iнтерпретацiя та реконструкцiя наукового знан-ня//Фiлософська думка. -N5. -К.,1999.
7. Рорти Ричард. После философии - демократия//Боррадори Дж.Американский философ: Беседы с Куайном и др.-М.,1998.
8. Lyotard J.-F. La Condition postmoderne. Rapport sur le savoir. -Paris,1979.
9. Чуйко В.Л. Гносеологiчнi проблеми аналiзу процесу технологiчного використання наукового знання// Проблеми фiлософiї. N91. -К., 1992.
10. Платон. Диалоги.-М.,1986.
11. Див.: Лосев А.Ф. Миф, число, сущность. -М.,1994.
12. Price D.J. de S. Science Since Babylon. -Vale,1961.
13. Жак Деррiда у Москвi. -М.,1992.
14. Чуйко В.Л. Про методологiчну недосконалiсть монiзму// Фiло-софськi читання пам'ятi Павла Копнiна-К.,1997.
15. Чуйко В.Л.Конструирующее мышление и технологическое приме-нение науки//Философские проблемы современного естествознания. -Вып. 72. -К.,1990.
16. Кондаков Н.И. Сравнение // Логический словарь-справочник. -М.,1975.
17. Рижко В.А. Концепцiя як форма наукового знання. -К.,1995.
18. Категории диалектики, их развитие и функции. -К.,1980.
19. Кузанский Н. Сочинения в двух томах. -Т.1. -М.,1979.
20. Ильенков Э.В. Проблема противоречия в логике//Диалектическое противоречие. -М.,1979.
Loading...

 
 

Цікаве